Івченко Вікторія – У грудні і після (Збірка)



Українські вірші, написані на той час дев’ятирічною дівчинкою, надзвичайно талановитою, маленькою літературною зіркою початку 90-х.

Диктант

Ой, що було сьогодні вранці!
Писав диктант четвертий “А”.
Чіплялись помилки за пальці
І лізли з ручки у слова.
Я там такого написала –
Сама злякалася на мить!
Я руку підняла й сказала:
– У мене голова болить! –
За мною двері зачинились.
Вже не схоплю ні два, ні три.
А голова все ж розболілась
У кабінеті медсестри.

На Подолі

На Подолі, під Татарською

горою,
Вітер спить вечірньою порою,
Ніби кіт, пригрівся до тепла.
А зима чомусь і не прийшла.
Зачепилась за дніпровські кручі,
Розтопилась в променях блискучих
І загралась, ніби немовля.
А за нею так скуча земля!
Без зими так сіро і печально!
Плачуть в трубах Либідь і Почайна,
Що про них співали кобзарі.
Забруднили небо димарі,
Зіпсували воду і погоду.
Поржавіли ковзани без льоду.
І чекати снігу будем
Ми знов аж до наступної зими.

Дельфіненя

Я встала ранком і мерщій
Поглянула на море.
На березі дельфіненя
Вмирало хворе.
На хвилях плавали давно
Бензину

плями.
Як залишилося воно
Одне, без мами?
Ой, як хотілося мені
Узять його на руки
Й відвезти швидше на човні
Подалі від багнюки!
Дідусь нагримав: “Не чіпай!
Дельфіни мруть, бо хворі”.
Невже ж немає лікарів
Дельфінячих у морі?

На риболовлі

Раз впіймався на гачок
Необачливий бичок.
Це не той бичок, що в полі
Скаче, хвіст задравши вгору.
А це той бичок, що в морі
Виростає на просторі.
Подивилась я на нього:
Голова – і більш нічого!
Відкриває рот-квадрат
І ковтає все підряд.
З тим бичком мені лиш горе!
Рішення було просте:
Відпущу його у море,
Хай ще трішки підросте!

Полювання

Сонячний зайчик стрибає по ліжку.
Пильно слідкує за ним наша кішка.
Зайчик не бачить, тому й не тіка.
Шкура пухнаста крадеться з кутка.
Раптом – стрибок.
І у ту ж саму мить
Сонячний зайчик на кішці сидить.

Журавлі

Летить по небу журавлиний клин –
Посланець із минулого століття.
Де взявся він серед димів і сміття,
Мов сирота, у просині один?
Старий вожак минає наш масив
І повертає в бік Пущі-Водиці…
Невже не знає бідолашна птиця,
Що там реактор трави оросив?
І ми злітаєм, мовби журавлі,
Хоч вже давно відбилися від клину,
Безсилі врятувати Батьківщину –
Найкрасивішу часточку землі.

У Москві

Поверталися під вечір до готелю.
Розстеляли в нашім номері постелі.
Грав оркестр у ресторані нанизу.
Магістраль зітхала тяжко поблизу.

Та із мамою на ліжечку тіснім
У два голоси співали ми пісні.
Як дівчина йшла по воду у садок,
Їхав-їхав козаченько за місток.

Чумакам світили вікна у імлі,
І вклонялася тополя до землі…
Той оркестр усе ще грав мені у сні,
Та звучали в серці мамині пісні.

І хилилася калина у полі.
І журилась Україна без долі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



О земле втрачена явися тема,ідея,жанр, герої.
Ви зараз читаєте: Івченко Вікторія – У грудні і після (Збірка)