Кацай Олексій – Оаза людей



Оаза людей
В пустелі космічній
Мій острівець магічний
Марення мандрівників
Смутної галактики
Де порожнеча цупка як свинець
Де кожен атом зустрічний
Ковтає шлях нетрями
Нутрощів

Ти раптом на сконі часів
Речовини і проміння
Легко жбурляєш
Свій вітерець
Хмаровинням фарбований
В запалені очі
Розбитих ілюмінаторів
І чорних зірок бедуїни
Діти руїни
Прозорі
Перлини своїх знекровлених лиць
Повільно несуть
У мушлях шоломів на тлі
Явищ подій та мрій
Неначе скарби
Вкрадені кочовниками
В просторах темних
Шейха журби

В оазі людей
Небо підперши тополями
Безтурботні атланти
Планет кольоровими кулями
Край джерела страждань в м’яча грають
Бо самоти не вчувають вони
І молодіють мудрі прибульці
Новим незнанням природи збагачені.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мої враження від твору анни кареніної.
Ви зараз читаєте: Кацай Олексій – Оаза людей