Кафешки маленькі..дороги вузькі

Кафешки маленькі..дороги вузькі..
І серце моє..що б”ється в Тобі..
І вітер… волосся який розвиває..
І серце… яке так тихо кохає…

Кохає тому що Ти-це життя..
І я це життя..колись мрія твоя..
А зараз тихіше Ти кажеш люблю…
А як вміти чути твою тишину?

Рутина..і дні сірі..небо десь сіре..
А я в тишині, в полоні білім..
І аркуш А4 так спасає
Коли надія та всередині палає..

Велика кружка того що люблю,
У тиші тій, в якій сиджу..
Латте..улюблене латте!
Люблю його!!!й люблю Тебе…

І пахне випічкою в

тиші..
Кафешка маленька… і мрії..можливо, про лижі…
Про холод..Щоб грітись! щоб разом з Тобою
Щоб митися в душі одною водою..
І милити піною маленький твій носик
І зачіску з йожика..бо мої-довгі коси!

І серце ж сумує безперстанку
За тими часами..коли ми до ранку
З Тобою могли розмовляти, писати..
Гуляти по місту..просто гуляти!

А зараз писати вірші стало так легко!
І присвятити Тобі… та далеко..
Не все зрозумієш..не все прочитаєш..
І те, що пишу..навіть не знаєш..

А ця тиша мене все більше спасає
Аркуш паперу..щораз більше знає
Латте я смакую.. згадую час..вірші

не писались
… любов була в нас…

Маленька кафешка..сотні прохожих..
Латте, капучіно..і випічка..може..
І запах..і тепло буває в кафе..
Та не вистачає поряд Тебе…

Хтось чаю гурман, каву хтось п”є
І мріє про море, коли він в кафе..
А я пригадаю, той час коли ми..
Гуляли по вулицях..без тишини..

Без того що тихо казав, про любов..
Ми відчували, як тече кров..
І адреналін що зашкалював знов..
Ми тихо любили..ось та любов!!!

Маленька кафешка..немає Тебе..
Не поряд! Ти-в серці..що живить мене…
Маленька кафешка… і кружка латте..
Люблю я його… й люблю я Тебе..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Фавст скорочено.
Ви зараз читаєте: Кафешки маленькі..дороги вузькі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.