Калейдоскоп сучасного світу в образному сприйнятті ліричного героя (за поезіями В. Неборака)
Творчість Віктора Неборака тісно пов’язана з постмодернізмом, що в кінці XX ст. спричинив об’єднання митців у різні творчі спілки. Так, у 1985 році Неборак став співзасновником літугруповання “Ву-Ба-Бу” (“Бурлеск-Балаган-Буфонада”), тривалий час був продюсером поезо-симфо-рок постановок, створив концепцію кількох фестивалів (“Вивих”, “Альтернатива”), також був одночасно і продюсером, і ведучим театралізованих акцій “Реберітація”.
Поезія В. Неборака – це по-справжньому нове альтернативне слово в сучасній
До таких експериментів належить, зокрема, низка поезій, об’єднаних за способом вираження, – “Віршоване шоу” із збірки “Літаюча голова” (1990). Калейдоскопом постають образи, змінюючись, трансформуючись, перебираючись із одного місця на інше і тим самим викликаючи асоціації, почуття та роздуми. “Фантазія метро” – справді фантазія, оскільки перед нами постає фантасмагоричний малюнок з “літаючою головою”, що її тобі “підпилює двійник” з тьмяної і ряхтливої шибки вагону підземки. У вірші “НЛО” – теж політ, і неважливо як – з головою чи без неї – на фантастичному десантному човні “К-АТАС-ТРОФА” з безліччю дір то в глибинах океану, то в безмежному космічному просторі. У третій поезії – ще одній “фантазії метро” – автор у своєрідній манері описав усю історію не тільки людства, але й планети Земля в підземеллі метро, там, де “все вужчий тунельний протяг”. Поетичні рядки “Фантазії на тему ранкового автобуса” не рясніють різними привидами і духами, як у попередньому творі, але поїздка в цьому громадському транспорті постає в апокаліптичному вигляді: “Тіла автобус чавить, як цитрини. А душ екстракт замінює бензин”. Наступні вірші “Фантазія метро. Відображення” та “Метро. Версії”, за задумом автора поступово переносять його дух із горизонтальної площини у вертикальну. Детальніше цей процес відображений у наступних віршах збірки: “Вертикальне скло тяжке і гостре” та “Вертикаль”. Вірші ж восьмий (“Літаюча голова. Виробничий автопортрет”) і десятий (“Вона піднімається як голова… “) остаточно створюють фантасмагоричну атмосферу “поетичного шоу”. Автор досить вільно поводиться і з правилами словотвору, ніби жонглюючи словами, і з традиціями віршування. Цей яскравий взірець модерної літератури приваблює читачів своєю новизною й незвичністю.
“Сад” – це поезія з першої збірки автора “Бурштиновий час” (1987). Зауважимо, що бурштин називають каменем, у якому застиг час. Можливо, авторові теж хочеться спинити час, аби застигли побачені моменти життя (сад) і відчуття краси, яка полонить його серце. У вірші “Сад” панує зелень, навіть час для ліричного героя має зелений колір: “Восьма забарвлена в зелений колір”. Слово “сад” викликає асоціацію із зеленим кольором, і все довкола стає зеленим. Герой не може цього пояснити, він просто “так відчуває”. Зелень поступово заповнює все довкола, навіть у кімнаті: “Яскравішає зелене на килимі, на кріслі, на томах Франка, в передпокої стає помітним зелене пальто”. Цьому сприяє навіть прихід батька, бо він впускає “в хату зелений вечір”. Зелений колір – колір буяння рослинності, символ життя на землі. Навіть чорно-білий сад зі старого фото раптом оживає зеленим кольором і струшує на долоні ліричному героєві “смарагдові каплі”. У цій обмеженій простором реальності панує зелений – це колір життя і розвитку, від якого на душі “затишно і бентежно”. Ми не зустрічаємо в цьому вірші нарочитого гротескного чи пародійного звучання, навпаки – твір сповнений тонкого ліризму і спокою.
У своїй поетичній творчості Віктор Неборак – послідовний майстер постмодернізму, його поезії хвилюють, викликають контрастні почуття, тим самим створюють передумови для вдосконалення людської особистості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Образ ліричного героя в поезіях збірки “Зів’яле листя” І. Я. Франка В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він – успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов – Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в’язнем, друга – Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (1 варіант) Творчість Євгена Маланюка – це виклик тим українцям, хто забув про свої вільні корені, хто не хоче знову відчути свободу. Поет не дуже багато часу провів на рідній землі. Хоч і народився в Україні, хоч і намагався у рядах армії УНР боротися за рідну державу, проте з 1920 року він подався в еміграцію. Та це […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (2 варіант) Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то його власне поетичне мислення, органічна […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (3 варіант) Важко живеться на світі тим людям, які не мають твердого характеру, які здатні розгублюватися від несподіваних проблем, від не зовсім добрих змін у житті. Але їм протистоять люди, які вірять у те, що роблять, які ніколи, навіть під натиском обставин, не здатні зректися своїх ідей та вподобань. Таким, на мій погляд, був і Євген Маланюк, […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (2 варіант) Людина завжди мріяла про щасливе життя, про незалежність своєї країни, про власну свободу. Людина хоче жити своїми думками, мати свої мрії, будувати своє щастя, незалежно від того, як думають, про що мріють, чого бажають від життя інші. Так жив український поет Євген Маланюк, який, хоч і народився в Україні, але не зміг винести морального поневолення […]...
- Конфлікт ліричного героя з реальністю в ліриці Г. Гайне Уся творча діяльність великого німецького поета Генріха Гайне пов’язана з його боротьбою за світле майбутнє Німеччини, за свободу і щастя німецького народу. Творча спадщина Гайне пройнята гуманістичними ідеалами свободи людської особистості. Висока майстерність поета, блискучий полемічний талант публіциста зробили ідеї Гайне зрозумілими для людей, які живуть у різних куточках земної кулі. Але творча особистість Гайне […]...
- Проблема можливості відображення сучасного світу у театрі ІІ половини ХХ століття Реферат на тему: ПРОБЛЕМА МОЖЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ СУЧАСНОГО СВІТУ У ТЕАТРІ II ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ (на прикладі творчості Ф. Дюрренматта) У 1955 році Фрідріх Дюрренматт опублікував книгу “Проблеми театру” про сучасну, в тому числі і власну, драматургію. Саме тут вперше було порушено питання про спроможність театрального мистецтва відобразити сучасний світ. Мова йде про пошук нових форм […]...
- Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя Поезія А. Рембо схожа на зблиск, така вона яскрава й так недовго поет її творив. Але сталося так, що рядки молодого поета не загубилися серед виру слів, бо виявилися справді потрібними. Що перш за все вражає в поезії Рембо? Щирість почуттів. І не суто особистих. Річ не […]...
- Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса) Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус […]...
- Щирість вираження патріотичних почуттів ліричного героя у вірші В. Підпалого “Тиха елегія” Щирість вираження патріотичних почуттів ліричного героя У вірші В. Підпалого “Тиха елегія” Коли читаєш вірш Володимира Підпалого “Тиха елегія”, здається, що вустами ліричного героя промовляє твоя стривожена душа. Ми часто чуємо це горде слово – “патріотизм”. Воно лине з високих трибун, начертане на гаслах демонстрантів, ним сповнені численні газетні статті. Але ось раптом натрапиш на […]...
- Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує… “) (2 варіант) “Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина”. Ці слова написав В. Стус. Їх він підтверджував своїм життям і своєю творчістю. Стусу завжди боліла доля українського народу. За це він страждав: його заарештовували, переслідували. Помер він також у тюрмі. Біль непорозуміння, […]...
- Почуття і переживання ліричного героя новели “Intеrmеzzо” Михайла Коцюбинського Почуття і переживання ліричного героя новели “Intermezzo” Михайла Коцюбинського. Новела “Intermezzo” – один із кращих творів М. Коцюбинського. Його можна вважати ліричним монологом самого автора. Задум написати такий твір виник у письменника під час відпочинку в селі Кононівка на Полтавщині. Приводом до написання і темою твору послужили події 1905 року. Художньо висвітлюючи тему революції та […]...
- Політичне й естетичне кредо ліричного героя новели Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо” Політичне й естетичне кредо ліричного героя новели Михайла Коцюбинського “Іntermezzo” Коли читаєш новелу Михайла Коцюбинського “Іntermezzo”, весь час відчуваєш незрозуміле хвилювання і тривогу. Для мене це було незвичним і дивним до того часу, поки я не зрозумів: моє серце відгукується на щиру відвертість самого автора, який через показ душевного стану ліричного героя ділиться зі мною […]...
- Краса природи в слові ожила (Образ ліричного героя, його емоції і почуття у творчості Богдана-Ігоря Антонича) Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. […]...
- Трагедія життя ліричного героя в поезії О. Блока “Про доблесті, про подвиги, про славу” Майже ніколи не буває так, щоб поезія не відтворювала якісь моменти життя самого поета. Людина, яка не знала радості кохання, не пережила гіркоти розчарувань, не відчула злету духу, ніколи не залишить свого сліду в поезії. Прісне, розмірене, спокійне життя, можливо, й може бути цікавим для окремої людини, але митець не може перебувати и такому стані. […]...
- Масштабність любовних почуттів ліричного героя В. Маяковського Коли ведуть розмову про любовну лірику XX століття, Маяковського або не згадують зовсім, або згадують в останню чергу. Навіть іноді дивуються: як це, Маяковський – агітатор, горлач, ватажок і раптом кохання! Якось “не вписується” у деяких це поняття в образ… Я дещо заздрю тим, хто вперше відкриє для себе сторінки його ранніх, “непрограмних” колись віршів […]...
- Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Cоntrа Sреm Sреrо” Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Contra Spem Spero”. Поезія “Contra Spem Spero”, назва якої у перекладі з латинської мови означає “без надії сподіваюсь”, написана 19-річною Лесею Українкою. Саме в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично) чи перемогти. Поетеса не скорилася, вона вибрала другу […]...
- Образ ліричного героя у вірші В. Маяковського “Лілечко!” Десятиліття про Володимира Маяковського говорили як про національного письменника – трибуна, бунтаря, агітатора, горлана. Маяковський – лірик? Та цього не може бути! Чому ж так довго замовчувалася інтимна лірика митця? Сталін через п’ять років після загадкового самогубства поета проголосив Маяковського “найталановитішим поетом нашої епохи”, що й призвело до канонізації його постаті. У струнку схему нових […]...
- Особливості поетичного світу Байрона (За поезіями Джорджа Гордона Байрона “Прометей” і “Валтасарове видіння”) Байрон є одним з найвидатніших представників романтичного напряму в поезії XIX століття. Життя цієї непересічної людини було ніби дослівником до його віршів. Дійсно, коли родовитий англієць гине в чужому краю, стомлений боротьбою за щастя чужого народу, це щось та й значить. Незважаючи на те що Байрон вважається типовим представником романтичного напрямку в західноєвропейській літературі, його […]...
- Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує… “) (1 варіант) Василь Стус… Патріот у найвищому значенні цього слова. За свою любов до України він заплатив життям. Але власну трагічну долю поет обрав сам. Мордовія, Колима, Урал, а перед очима – “Україна написалась на мурах тюрми”. Зовсім інакше могло скластися життя Стуса, бо спочатку все було добре: навчання в інституті, вчителювання, перші поетичні спроби, аспірантура. Та […]...
- Україна в поетичному сприйнятті Є. Маланюка “Україна в поетичному сприйнятті Є. Маланюка “ Сучасній Україні бракує Є. Маланюка. Могутній розум та винятково прониклива інтуїція, якими він був наділений з якоюсь відчайдушною наполегливістю були спрямовані на осмислення України – її минулого та сучасного. Він був аристократом духу, а тому й не міг змиритися з упослідженістю Батьківщини. Для того щоб допомогти їй вийти […]...
- Казна навколо нас (за поезіями І. Жиленко “Підкова”, “Гном у буфеті”) За народним повір’ям, той, хто знайде на дорозі підкову, знайде своє щастя. У багатьох оселях підкову тримають як оберіг родинного затишку. Героїня вірша Ірини Жиленко “Підкова” знайшла родинний оберіг на зимовій дорозі: Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Підкова […]...
- Рідний край (за поезіями Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій”) Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Він навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, ,у Віденському та Львівському університетах. Потім викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Пізніше він був членом гуртка літераторів “Молода муза”. Під час Першої світової війни Богдан […]...
- Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового? (народився 1922 року) Народився в с. Новоскелюватка під Кривим Рогом. У 1940 р. після закінчення школи служив в армії, був на фронті під час Другої світової війни. Потім навчався в педагогічному інституті, після закінчення якого працював у гумористичному журналі “Перець”. Письменник-гуморист. Видав 19 збірок гуморесок. Активно публікує твори у періодиці. Пише книжки і спеціально для […]...
- Любові до краси рідного краю (за поезіями П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри) Упродовж багатьох століть люди намагалися відобразити природу на художньому полотні, фотографіях, у художніх творах. Багато видатних художників, музикантів, письменників, поетів написали безліч творів, в яких описували природу, закликаючи любити її, берегти, захищати від винищення. Серед українських поетів найближчі мені М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина. Кожен з них по-своєму бачив і тонко відчував велич і […]...
- О. Турянський – “найбільший речник сучасного Болю” Осип Турянський належав до тієї групи митців, які, “призначені самим письменницьким інстинктом, вибирають перо серед кількох можливих засобів діяльності і, якщо воно було для них єдиною можливістю, відкладають його, як тільки виконають свою місію”. Так висловлювався про творчість письменника Ян Парандовський. Ці слова з’явились у пресі після виходу ліричного роману О. Турянського “Поза межами болю”, […]...
- Безрадісне дитинство сироти (за поезіями Т. Шевченка “Якби ви знали, паничі”, “І золото! й дорогої… “) Дитинство… Найкраща пора твого життя. Ти згадуєш батьків, тепло рідної домівки, свої щасливі сни. Спокій огортає твою душу. А яке ж дитинство в сироти? Безрадісне, завжди безрадісне: і зараз, і в далекому минулому. У минулому, хоч яким важким воно було, людина знаходить і згадує ті хвилини, які запам’яталися на все життя. Безрадісне, сирітське дитинство постає […]...
- Жити і людей любити (за поезіями Т. Шевченка) Усі ми в зворушливому пориві намагаємося осягнути феномен безсмертя славетного Кобзаря, таємницю його поезій, глибини волелюбної душі, прагнемо віднайти її чисті джерела. Синівську любов приніс великий геній рідній Україні, своєму народові. Прийшов до людей в образі старого Перебенді, “старого та химерного”, що сів із кобзою в широкому роздольному степу й заспівав журливу пісню. Полинула вона […]...
- “І на оновленій землі… ” (за поезіями Т. Шевченка) Сьогодні слава Тараса Шевченка росте з дня в день, а вдячність земляків стає безприкладною. Жоден народ не згадує своїх великих синів так сердечно, як українці Шевченка. У своїх творах Кобзар, ніби в чистому дзеркалі, розкрив образ страшної дійсності й славного минулого українського народу, щоб ми на цей образ дивилися і розуміли своє становище у світі […]...
- Образ сучасного Прометея (За поемою А. Малишка “Прометей”) Прометей – герой давньогрецького міфу. До образу Прометея зверталися багато митців різних епох і народів. Цей герой неухильно виконує своє призначення задля щастя людства, стаючи символом нескореності, героїзму, майже надлюдської мужності. Образ героя-вогненосця, який не підкорився волі богів, використовували славнозвісні Есхіл, Гете, Байрон, а також великі українські поети Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Андрій […]...
- Витоки ліричного світосприйняття В. Стуса Одного з визначних українських поетів Василя Стуса ще мало знають на батьківщині, значно краще – у діаспорі. Політичний в’язень радянського режиму, він відомий зараз скоріше всього як борець за національну та політичну незалежність України, за свободу її громадян – свободу совісті, самовираження. Надруковано було тільки кілька його ранніх віршів. А далі тиша, арешти, табори, знов […]...
- Критика вид сучасного суспільства в комедії М. Куліша “Мина Мазайло” Комедію М. Куліша “Мина Мазайло” часто називають філологічною п’єсою. Свого часу, наприкінці 20-х років XX століття, вона з великим успіхом йшла на українській сцені. Але 1930 року, коли українізацію було згорнуто, п’єсу одразу заборонили. Однак серед читаючої публіки вона викликала досить гостру дискусію, оскільки вже за своїм характером вона є суто дискусійним твором. Так, герої […]...
- Протест проти рабської моралі (За поезіями Степана Руданського) Розквіт поетичної творчості Степана Руданського припадає на середину дев’ятнадцятого століття. Це був той час, коли, за висловлюванням Великого Кобзаря, все благоденствувало й мовчало. Мовчали й українці. Наша мова викорінювалася. її зневажали всі, хто тільки міг. Роздуми про важке становище української мови, про занедбану самосвідомість нації стали змістом поезій Степана Руданського. Головним мотивом його національно-патріотичної лірики, […]...
- Заповіт нащадкам (за поезіями Тараса Шевченка) Заповіт – це висловлення останньої волі людини. Заповіт митця – ліричний твір, в якому той висловлює своє бажання не лише особистого, а й громадського, суспільно-політичного характеру. Тарас Шевченко мріяв бачити Україну вільною і незалежною. У картинахмріях він малює повну єдність чарівної природи і життя ї’ї трударів. У поезії “І виріс я на чужині” поет, мріючи […]...
- Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського) Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського) Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з […]...
- Вона стала піснею (за поезіями Лесі Українки “Давня весна”, “Хотіла б я піснею стати… “) Весна нікого не залишає байдужим. Весни чекають як дива. І в пам’яті зазвичай залишаються найбільше ті події, які відбувалися навесні. Розквіт природи після зимової сплячки, буйне цвітіння садів… Здається, що й у житті має щось статися, щось змінитися. Тільки не для дівчинки, прикутої хворобою до ліжка. Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! […]...
- Віра в світле майбутнє України (за поезіями “Заповіт”, “І виріс я на чужині”) А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Т. Шевченко Під час тяжкої хвороби Т. Г. Шевченко багато думав про майбутнє України, мріяв про визволення свого народу. Тоді він написав своє звернення до українського народу – “Заповіт”. У вірші поет заповідає поховати його на милій серцю Україні “серед степу широкого”, Щоб лани […]...
- Любов поета до рідної землі (за поезіями Тараса Шевченка) Тарас Шевченко виріс серед квітучої української природи. Навіть для зарубіжних мандрівників українська земля була напрочуд дивною. Вони із захопленням писали про те, що лісів, озер, пасовиськ було неміряно, що в лісах водилася різна птиця, багато звірини, можна було збирати дикий мед, а в озерах та річках кишіла риба. Україна завжди була благодатним краєм – найкращі […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
Не той тепер миргород.