Катерина Феб – Себто, вічність беззмістовна, себто, хімія
Себто, вічність беззмістовна, себто, хімія.
Себто, Всесвіт може бути і безмежним,
Але зміст його в телевізійних вежах,
І канали передач свідомістю обмежені.
Бо кують із ботексу та підривають недоліком кальцію,
Бо ж із силікону творять новий доконаний стержень –
Стержень Всесвіту – людину без обмежень,
Без бажань і, себто, наукових звершень.
Себто, кажеш ти, що зірка спалиться,
І колись посиплеться на скронях штукатурка…
З обличчя вже буде не шовк, не шкіра – шкурка,
І закипить на кухнях кавова старезна
Ти ж, людина сьогодення, тактовна і до біса толерантна
Поки твої губи моїх не торкнулись повік.
Я ще чомусь вірю, що тебе цікавить твій чоловік,
Та демонів моїх ти перебрала на п’янкість втіх.
Що ж, так мається, так тривожиться по суботах
У турботах, що падуть на дно біологічної пущі…
Твоя атмосферність буде, як дотик цілющий,
Як дотик від світу до душ, й карий погляд –
… пекучий, палючий.
І змінюючи темп голосу із тембром, вигукуючи імена,
Ти розумієш, що твій шлях від мене прокладається до однієї палати,
А ти за ті відчуття готова кидати палити й убивати,
Очікувати повний місять і чекати відплати
… стократно.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Катерина Кочетова – Заховай мене у обійми і не відпускай Заховай мене у обійми і не відпускай, З насолодою буду вслухатись у твоє мовчання, Що тобі мене мало, на мить усе ж забувай, Бо твій погляд і так найщирішим стане зізнанням. І пробач мене за розмови, що ти обминав, Адже в світі не все пояснити можна словами. Ти від серця до серця на відстані шлях […]...
- Катерина Бабкіна – Спи. Я тебе стерегтиму Спи. Я тебе стерегтиму. Просто цієї ночі Щоб відпустити зиму Треба заснути конче. Сни твої наче з вати – Теплі й м’які на дотик. Щоби тебе впіймати, Треба забути хто ти. Висить в вікна квадраті Жовтого сну окраєць. Треба піти з кімнати, Щоби прийти у пам’ять. Спи. Я ніде не йтиму. Просто цієї ночі Треба […]...
- Душа у шрамах Душа у шрамах – ніде вже й латати І серце стислось ніби їжачок. Та ти один навчиш знов відчувати, Не побоявшись моїх колючок. Ті очі повні ніжності й печалі Твій запах – терпкий спогад моїх снів. Відчуй мене, веди в безмежні далі Я піду за тобою в заметіль снігів. Ти обійми мене – не дай […]...
- Катерина Кочетова – Не варто слів, достатньо тільки чути Не варто слів, достатньо тільки чути, Як серце виривається з грудей. Повз мене кожен день безліч людей, Але тебе не можу я забути. Не варто сліз, хоча іще болить, Пройшов вже час, але він не лікує. Із спогадів, де ми разом, малює В душі кохання, що уже не спить. Не варто снів, хоч в них […]...
- Василь Стус – Яка любов! Минула ціла вічність Яка любов! Минула ціла вічність, як я любив. І марив день за днем, що все пливе і пам`ять промине розлуку, геть до титли й коми вивчену. А знову йду в ту келію, між віт журливої берези. Ждати буду якісь незвідані чуття приблудні, де цнота обертається на встид. А там розлуки буде на обох, а буде […]...
- Вічність Як згусток крові на житах, Як промінь сонця золотого, Як відблиск неба на руках, Як погляд місяця сліпого. Застиг мій день серед років, Спинивши літ шляху земного А я один серед снігів Молюсь до вогника святого. Застиглий подих на вустах – Оплот останньої надії І знов один стою в житах, А навкруги усе сивіє. Самотні […]...
- “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших […]...
- Катерина Кочетова – Якщо ти на мене чекаєш, я повернусь Якщо ти на мене чекаєш, я повернусь, Забудемо все, що було, і чого вже не буде. І, мабуть, ти думав, що я так без бою здаюсь, Та ти ж не пускаєш – думками тримаєш усюди. І наше мовчання палкіше, аніж слова, І спогади спільні сильніше, аніж майбутнє. Ще снами минуле щоночі в мені ожива, Малює, […]...
- Павло Мовчан – “Що ми знаємо про вічність… “ Що ми знаємо про вічність Чи про обшири чуттів? Дні змарновані потічні, А робочі дні – густі. Справді, з чого її солод І чому він нетривкий, Звідки носять світло бджоли – Краплі знань – у стільники? І вбирає нас навіщо Простір безліччю зіниць, Ще й печатає навічно В стільниках лунких криниць? Все це чиниться взаємно, […]...
- Дарина Брильова – Він не обіцяє мені вічність Він не обіцяє мені вічність, І комфортів теж не обіцяє.. Але я, коли його стрічаю, В серці затискаю дивну ніжність. Він настільки чесний. Навіть страшно. Прямо в очі дивиться і каже : “Знаєш, моя мила, я неправий, Повертайся, я без тебе чахну”. Я тут на хвилину зупиняюсь, Щось згадаю, і змінюсь в обличчі. “Знаєш, любий, […]...
- Що мене найбільше вразило в новелі Ю. Яновського “Лист у вічність” Що мене найбільше вразило в новелі Ю. Яновського “Лист у вічність” Юрій Яновський… Коли читаєш у літературній критиці, що він був романтиком революції, то для нас, людей, які живуть у третьому тисячолітті, це не зовсім зрозуміло. Чому? Мені здається, тому, що твори Ю. Яновського треба вміти читати. За описуваними фактами треба побачити ту деталь, яка […]...
- Катерина Кочетова – Вилікуй мене від надій Вилікуй мене від надій, що не здійснилися, Вилікуй мене від образ, які не йдуть. Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися, Дотиком руки, словом, справою поряд будь. Вилікуй мене від людей, що у минулому, Може, це тому час нас разом тримає, Щоби на собі, що у мріях, відчули ми: Тільки від кохання жодних ліків немає…...
- Катерина Кочетова – Чи станеш тим, хто схопить у полон Чи станеш тим, хто схопить у полон Своїх обіймів й закрадеться в душу, З пам’яті зітре все, що дО було? Пробач за те, що спокій твій порушу. Чи будеш тим, без кого я – не я, Чиї слова весною оповиті? Коли із вуст твоїх – моє ім’я, Світ завмирає у солодкій миті. А може тим, […]...
- Катерина Лук’яненко – “Пробудження Кобзаря” Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти спокою не дав! О, Боже, Ти за що мене караєш? Невже Ти хочеш, щоб я людям нагадав? Невже на це мене Ти знов спіткаєш? Щоб ті слова, що билися колись […]...
- Катерина Кочетова – Відкрий мені приховані світи Відкрий мені приховані світи В своєму серці, де весна панує, Я спробую по тим стежкам піти, Де вітер ранок росами малює. Веди мене у неозору даль, Дізнатися хочу, про що ти мрієш, Із хмарами я розжену печаль, А ти, мов сонце, поглядом зігрієш. Тримай мене за руку й не пускай, Я збережу секрети твого світу, […]...
- Вбиваю у тобі Вбиваю у тобі, себто в собі, Всі ті частинки замріяних пав, Тарганів, павуків і так, Різних комашок з лапками, крилами Або ж без них. Хтось молодий складає вірші про потяг, Часто до Львову, попсово. вбиваю в тобі, себто в собі, Фрагментарні елементи минулого, Теперішнього і геть трішечки Майбутнього, частково, Непомітно для всіх, А тим більше […]...
- Катерина Кочетова – дозволь мені порушити твій спокій Дозволь мені порушити твій спокій, Ввійти в життя зненацька й назавжди, Зібрати в ціле безліч твоїх копій, Щасливою стрічати поїзди… Щодня листи я буду надсилати, Щоб відчував, як тебе потребую, Жалітимусь, що вранці сон крилатий Забрав тебе, залишивши одную. Палкі розмови з ночі до світання, Так важко хоч на хвильку відпускати… І кожен раз, неначе […]...
- Дмитро Павличко – “Як я помру, до мене не підходь… “ Як я помру, до мене не підходь, І рук своїх ти не клади на мене, Бо дотик твій відчує моя плоть, І серце стрепенеться вже студене. Та на моїм обличчі не сяйне Щасливий усміх – познак воскресіння, І мука смерті знов скує мене, І знову плоть мою оберне в тління. Та ні! Прийди і доторкнись […]...
- Катерина Кочетова – Ти мене не почув, і тому вже давно загубив Ти мене не почув, і тому вже давно загубив, Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш. Я хотіла навчити тебе звикати до див, А потрібно було – до життя, де мене немає. І я знаю, про що сказав і про що змовчав, І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо. “Ви щасливі!” – читатимуть […]...
- Катерина Кочетова – Тримай мене, бо хочу полетіти Тримай мене, бо хочу полетіти, Але для тебе поряд місце є, І не важливо, чи попутний вітер, Хай зітре він межу “твоє\моє”. Ти не дивись на мене із сумлінням. Чому мовчиш? Ти не цього хотів? Поодинокі чи раз? м – ми вільні! Хоча в мовчанні й справді більше слів. Лиш у терпіння час уже спливає, […]...
- Катерина Кочетова – Вже зникають слова у полоні твоїх очей Вже зникають слова у полоні твоїх очей, У мовчанні мелодія душ ледве чутно грає. Знаю, час забере оцю мить і кудись втече, Та коли ти не поряд, тоді і мене немає… І у віршах, і прозі, у доторках ніжних барв Даруватимеш рідне, захопиш тою красою. Що тебе надихаю – для мене це справжній скарб, Та […]...
- Володимир Самійленко – Україні Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба тоді […]...
- Єсеніну Завжди мене ти виручав. Коли погано було дуже. Я твої вірші читав. За них спасибі, любий друже! Твої шедеври завжди в серці будуть. Їх уже не виріжеш з відтіль. Твої крилаті рифми не забуду. Вони змивали з моїх ран сіль. Я закохався в твій душевний світ. В твою словесну страшну силу. Запав на твій красивий, […]...
- “Лист у вічність” – балада про подвиг (за романом Ю. Яновського “Вершника”) Крізь воду і сонце, і темряву ночі Все швидше летить адська машина… Та землю вкривають ті сльози жіночі: “Убили єдиного сина”. Скільки книг про вас ще не написано… Ю. Яновський Роман “Вершники” Ю. Яновського – романтична оповідь про події революції 1917 року та громадянську війну. Сьогодні на ці сторінки історії різні погляди, та я хочу […]...
- Катерина Кочетова – Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід, Знов небесна блакить нагадає мені твої очі, А розмови про Львів приховають, де зараз Схід, Повернутись із мрій ми ще довго, напевно, не схочемо. Вже потроху привчаєш мене до своїх “нових” рис, Тож до свого портрету чимало ще домалюєш. В твою думку вслухаюсь тоді, коли ти мовчиш Й […]...
- Катерина Бабкіна – Кіт у чоботях Це мої поля і мої сади. Це мої фортеці у далині. Мої пасовиська біля води, І мої рибини на мілині. При дорозі яблуні і айва, Зеленіє хміль, зріє виноград – Все моє: трава, у траві мишва, А над нею мат польових бригад. Мій Чумацький шлях, і в могилах прах, Сорок сім чудес, всі АЕС і […]...
- Катерина Бабкіна – Той чоловік, що іноді спить зі мною Той чоловік, що іноді спить зі мною, Ходить в легкому светрі і темній куртці, Без рукавиць і з голою головою, Навіть взимку в міста безжальній пустці Почувається добре, як під водою. Той чоловік ламається дуже рідко. Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений, Мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко. Він розпихає дріб’язок по […]...
- Катерина Бабкіна – А потім запахли липи А потім запахли липи – тоді він й зник. Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори. Слухавку весь час піднімав чужий чоловік, І їй вибачливо говорив утішні слова. Або ще часом там просто шуміла трава, Чи щось між собою терли сухі запальні вітри. І вона собі думала – що ж, те все, що […]...
- Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне За кавою йшлось про буденне Візьми мене Люба зараз не час Ні я саме зараз хотіла про це сказати Візьми мене із собою Ну що тобі варто Моя мила подумай сама Тепер це неможливо Така величезна відповідальність Нізащо не вміститься У моїй компактній валізці Нехай все залишиться на своїх місцях Наплювати сказала вона І обійняла […]...
- Катерина Кочетова – Кохання обирається серцями Кохання обирається серцями, А не очима, як вважає хтось, Не повними від грошей гаманцями, Можливо, вам лиш так колись здалось… Воно лишає слід на папірцях: Ми творимо нові й нові сонети, А зараз ще з-під мого олівця Під чарами з’являються портрети. І буде подарунком нашим світло, Що в душах не згасатиме роками, І кожному хай […]...
- Що за “лист у вічність” послав листоноша? (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Життя – найдорожча цінність, яка є у людини. І цим не можна легковажити. Але, виявляється, що є речі, які інколи ставляться вище. Це віра в ідею, любов, честь, вірність, побратимство. Не кожен зважиться віддати життя за це, а тих, хто це робить, називають героями. Таким безіменним героєм у романі Ю. Яновського “Вершники” є листоноша з […]...
- Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- Дивна любов Між нами така дивна любов Ти мене жартома А я тебе серйозно Але мені тепло поряд з тобою Хоч я і не знаю, Які твої руки на дотик Між нами так мало відстані Що я не встигаю Навіть випити води А ти вже чекаєш на мене в центрі І я несамовито біжу до тебе Щоб […]...
- Дмитро Павличко – “Ось я танцюю. Я танцюю… “ Ось я танцюю. Я танцюю. Тебе я біля себе чую, Твій подих, лагідний вогонь, І дотик молодих долонь, І сукні тихе доторкання, Грудей незриме підглядання – Прийми мене, не відсторонь! Печальні люди, йдіть додому, Не заважайте молодому – Бо я танцюю, я живу, Я світ вдихаю мов траву Вдихає кінь на пасовищі – Я чую […]...
- Елизавета Замана – наркотична залежність Наркотична залежність Твій погляд Я, ти – протилежність Та поряд. Я лише на мить Доросла Рука твоя мчить До тіла. Я хочу Горіти з тобою Щоночі. Кохаю Зажмурені від сонця Очі. З моїх котиться Злива – Байдуже з тобою Щаслива. Залізничні шляхи Між нами Власноруч ми Спалимо почуттями. Для тебе єдина… Ми п’ємо За нас […]...
- Катерина Кочетова – Ми розмовами душ зупиняли час Ми розмовами душ зупиняли час, І було один одного нам замало. Між дніпра берегами читав про нас “Лист у серце” – згадаєш, що нас єднало? Я до тебе – крізь сотні чужих доріг, Аби вкрав ти мене у свою фортецю, Полонити собою назавжди зміг, Щоб тоді і не думала би про втечу. Я до тебе […]...
- Катерина Кочетова – Мало вірю словам Мало вірю словам – головне залишилось несказаним, Непочуті думки десь у грудях переболять. Ти приходь хоч у снах, може образом, може фразами, Може вітром, який я у коси буду вплітать. Чини згідно бажанням, а не так, як кажуть і треба, Щастя мають сміливі – про це ти завжди пам’ятай! Мало вірю собі, та продовжую вірити […]...
- Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
- Грушовська Катерина – я вірю, чуєш Я вірю, чуєш У травні можна почати дихати знову Розірвати старі моту́зки, що вже проросли у шкіру венами Заплющити очі, розбавити тишу розмовами Про політику, потепління, озонові діри Про тебе Можливо Про мене Сказати щось на кшталт “божеволію Коли пахне бузок” І вдавши Що цієї фрази раніше вже не було між нами Пу́чками пальців торкнутися […]...
- Тарас Шевченко – Катерина Василию Андреевичу Жуковскому На память 22 апреля 1838 года I Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине – Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. […]...
Твір на тему чіпка -злочинець.