Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне

За кавою йшлось про буденне
Візьми мене
Люба зараз не час
Ні я саме зараз хотіла про це сказати
Візьми мене із собою
Ну що тобі варто
Моя мила подумай сама
Тепер це неможливо
Така величезна відповідальність
Нізащо не вміститься
У моїй компактній валізці
Нехай все залишиться на своїх місцях
Наплювати сказала вона
І обійняла його за шию
На якій гордовито зносилася голова
Що дивилася вже у зовсім інший бік
Обережніше попрохав він
Я боюся щоб з кишені не випав
Мій дорогоцінний закордонний паспорт
Зі свіжими візами
Вона відступила
Чашка з кавою перекинулася
Але їй було байдуже
Вона хотіла щоби він узяв її
Із собою чи просто
Хотіла лишитися з ним
Бути з ним
Хоч би й просто тут
У холодній аеропортовій кафетерії
Із сорочки відстрелилися гудзики
Це були гудзики із манжети
Що виявилася затісною
Для чоловічої руки
Яка підняла валізку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Задивлюсь у твої зіниці.
Ви зараз читаєте: Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.