Катерина Лук’яненко – Як вірш болить, пусти його на волю
Як вірш болить, пусти його на волю,
Нехай собі із вирієм летить,
В чужих думках свою знаходить долю,
Кричить, співає, славиться, звучить!
А, може, замовчить?
І стане тихо…
І стане боляче від втрачених надій,
Бо тим віршем ти мучився і дихав,
І скаржився, і плакав, і радів.
Пусти його, і навіть не вагайся!
Не сумнівайся, він злетить увись,
До неба, до зірок, а може, в серце
Пірне комусь, щоб випливти колись
На сторінках, на шпальтах, у буклетах,
В книжках, в газетах, просто у словах…
Не дай віршу в душі твоїй померти,
Згубитися у стомлених думках.
Як вірш болить, пусти його на волю!
Він знайде шлях, який накреслив Бог!
Згубившись в галасі хорів поміж юрбою,
Він вирине, злетить аж до зірок!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
- Милослава Черний – У дівчинки болить серце У дівчинки болить серце. І серце болить незпроста. Мабуть, вона надто відверто Волоче важкого хреста. І з кожним наступним кроком Йому додає ваги. Напевне, дівчинка хвора. Навряд чи це їй до снаги. Дівчинка ходить на йогу, І руки тягне до ніг, Розрівнює спину вологу І білу, як марлевий сніг. Коли після курсу пігулок, Які врегульовують […]...
- Петро Радейко – Болить мені, коли згадаю Болить мені, коли згадаю… Чому ж мені отак болить? Осколок щастя в грудях маю, Та лиш осколок, лиш на мить. Коли пригадую тебе – Не щем, не солод, а задуха, І на душі гряде розруха – Чи спогад вже й оте вкраде?.. І росять очі, очі росять – Вітри негоду знов приносять, Та добре свіжо […]...
- Павло Мовчан – Болить На відстані все неподільне і чисте… Золотоноша-хмара точить мед. Вже стало склом окапинясте листя І порохом сльозиться пташки лет. На відстані село площиниться поволі, І клопоти його тобі давно чужі, Як гребінець, який ти загубив у полі: Прожитий день давно по денце спорожнів. У сонячне дупло рій золотий всотався… На відстані ти сам ніби приснивсь […]...
- Юрій Тарнавський – Болить голова Болить голова, як Книжка лежить на столі, як Дерево стола тримає на Собі цю книжку, як очі Дивляться з одної сторони Обличчя на світ, у Якім стіл і книжка тривають, як Біль голови. Недалеко знаходиться Місце, де можуть Боліти серце і зуби, і Очі тримаються купи в Однім куті, де мало Хто заглядає, і де, […]...
- Леся Українка – “Обгорта мене туга, болить голова… “ Обгорта мене туга, болить голова, Стіни й стеля гнітять, мов темниця… Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова? Де поділась моя чарівниця, Молода моя муза, і горда, й смутна, Жалібниця-порадниця тиха? Я ж без неї тепера така самотна Серед сього безкрайого лиха. Сеє лихо моє, мов туман восени, Без краси-блискавиці, без грому, Без раптового […]...
- Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
- Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір Мені болить осінній вечір, Стискає серце тихий щем, І міцно обіймає плечі Накидка зіткана дощем… Я – гість вологих тихих вулиць, Спостерігач без жодних прав, Я з іншого часу прибулець, Даруйте, що не з ваших лав. Іду без напрямку, без цілі, Мене бентежить кожний рух, Гойдають серце долі хвилі, Як той Ковчег серед наруг… Думки […]...
- Катерина Кочетова – Не варто слів, достатньо тільки чути Не варто слів, достатньо тільки чути, Як серце виривається з грудей. Повз мене кожен день безліч людей, Але тебе не можу я забути. Не варто сліз, хоча іще болить, Пройшов вже час, але він не лікує. Із спогадів, де ми разом, малює В душі кохання, що уже не спить. Не варто снів, хоч в них […]...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Богдана Лапченко – Вулкан кипів, просивсь на волю Вулкан кипів, просивсь на волю, Під хмару пилу заховавсь. Під маскою – гримаса болю, Якого сам собі завдав. Тихенько серденько шепоче: “Пробач йому, він не хотів… “ А я дивлюсь, як літо плаче. Вулкан терпіння закипів....
- Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
- Катерина Лук’яненко – “Пробудження Кобзаря” Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти спокою не дав! О, Боже, Ти за що мене караєш? Невже Ти хочеш, щоб я людям нагадав? Невже на це мене Ти знов спіткаєш? Щоб ті слова, що билися колись […]...
- Надзвичайно фальшивий вірш Я так втомилась від усіх цих фальшивих усмішок. Від руху м’яз губ заради “привіт”. Так, може комусь і приємно, Та потім знов інший світ В голові, в думках, ну і в снах У наших снах Лиш там є ми. А так завжди Новенька маска, новий імідж, нова гра. І так кожен день спочатку – На […]...
- Лілія Ніколаєнко – Ну от. Тепер я старша ще на вірш Ну от. Тепер я старша ще на вірш. А ти іще на вірш від мене далі… Як постріли у душу – галас тиш. У скриньку серця – листопад печальний. Ти вільний, хай у прозах, і чужих… А я – повік заручниця образи. Вона – і муза, і щоденний гріх. А спогад, як лихвар скупого часу. […]...
- Вірш Миколи Руденка – Апологія болю Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є смерті печать на вустах. Ген зорі світяться болем, І знає серце моє, Що блискавка нервом голим В живому світі стає. І ти зрозуміти мусиш: Якщо у неждану мить Прокотяться землетруси – Це значить землі болить. […]...
- “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших […]...
- Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, А зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, Куди сховати ту блискучу монету, Щоб і сам не бачив : Зашити в пухову перину, Кинути в копицю сіна Чи покласти на дорозі, щоб сороки вкрали? Виміняю мою блискучу монету на коника, Зачну […]...
- Вірш М. Лермонтова “Хмари” Вірш М. Лермонтова “Хмари” Серце його було розірвано, ще коли він був зовсім малий. Додайте до цього дівочу зраду, цькування, особисту ненависть імператора Миколи І, і стане зрозуміло, чому така трагічна муза цього поета. Йому навіть жити не дали… Скільки поетів складали вірші про природу, небо, хмари, – не перелічити. Скільки красивих і дуже красивих […]...
- “Найніжніша скрипка України”. Про Івана Малковича, його поезію і його незабутні образи Іван Малкович знаний в Україні сучасний поет. Відтоді, як 1984 року побачила світ його перша поетична збірка “Білий камінь”, Малковича із захопленням читають в Україні, перекладають багатьма мовами світу. Ліна Костенко назвала свого часу молодого поета “найніжнішою скрипкою України”. І це дійсно так. Поезія Івана Малковича ніжна, лагідна, щира і добра. Вона якось непомітно полонить […]...
- Образи борців за волю в поезіях П. Грабовського П. А. Грабовський належить до тих письменників-борців, життя яких є прикладом самовідданого служіння народові. В його творчості червоною ниткою вигаптуване поетичне уславлення мужності борців за волю. Так, у вірші “Не раз ми ходили в дорогу” поет розкриває стійкість і незламність революціонерів, що борються за волю і щасливе життя трудящих. Алегоричний образ дороги уособлює шлях людства […]...
- Акцентний вірш Акцентний вірш (лат. accentus – наголос) – вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку при різній кількості ненаголошених. складів у межах рядків та між наголосами в середині рядків. Число складів у рядку та ненаголошених складів – довільне. Коливання кількості наголосів в рядках зумовлене межами […]...
- Лілія Ніколаєнко – Останній вірш Останній вірш. думок гарячий біль. Палац вітрів зруйнований прозрінням. Душа вагітна тишею безсиль. У серце ж без гріха – летить каміння. Останній грім розірваних небес. У літерах-дощах – печальна сповідь. Не прийме жодна із твоїх адрес Дарунку запізнілої любові. Останній Рим ілюзій упаде. І винесе сумління грізний вирок. А спокій… Не знайду його ніде. Та […]...
- Вірш Сосюри Володимира – Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: І в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, Що ждуть, коли блакить в сніжинках завирує, І срібний стане сад, і забіліє шлях. Наближення зими… Пісень пташиних звуки Замовкли в деревах оголених, смутних… Синіє холодно земля в сльозах розлуки Із літом і теплом у мареві доріг… Наближення зими. […]...
- Образи борців за волю народу в поезії П. Грабовського Боротьба за народне визволення і народне щастя – зміст усієї творчості П. А. Грабовського. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі; Боровся я за щастя для людини, За світло в чорній млі. Так характеризує сам поет своє покликання у вірші “Смієшся ти, але спитатись треба… “. У поезії Грабовського оспівується борець-революціонер, […]...
- Вірш – Спогад. до болю. до крові Спогад. до болю. до крові. Розриває. душу мені. Ти пам”ятаєш. Вбиваєш. Мене. Просто так. Забавка. На тлі коханого минулого. Похибка. Розрада? Зрада? Що? Геть! до сказу! Ненавиджу. Заплутуюсь в думках. Топлюсь в сльозах. Згораю. Затухаю. Холодний мрець на порозі моєї душі. Вбивця його. І палач. То є ти. Ховаю подалі. Свою безнадію. Очі. Чужі. Мої. […]...
- “Дорогою ціною… здобуті бажану волю” (за оповіданням М. Коцюбинського) Повість М. Коцюбинського “Дорогою ціною” присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, “як дикий тур, загнаний, знесилений”, не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема […]...
- Степан Руданський – Що кого болить Плачуть діти коло тіла! “Мати ж наша, мати! А хто ж тепер нас без тебе Буде годувати? Хто нас буде голубити, Доглядати вдома?” Мужик стоїть, підіперся, Хлипає, сірома!.. “З ким же татко будуть спати?..” Він аж похилився: “Але ж, але ж, мої дітки!..” – І слізьми залився…...
- Зображення борців за народну волю в поезії Павла Грабовського Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, не змогла захистити свою розумну дитину від жорстокої дійсності. А може, це доля сама його вибрала, щоб провести на жертовний вогонь за страждання народу, за приниження і зневагу? І юнак сміливо став на цю стезю, бо інакше він не зміг би жити. Життєва доля Павла Грабовського – це […]...
- Зображення борців за народну волю в поезії П. Грабовського Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, не змогла захистити свою розумну дитину від жорстокої дійсності. А може, це доля сама його вибрала, щоб повести на жертовний вогонь за страждання народу, за приниження, зневагу? І юнак сміливо став на цю стезю, бо інакше він не зміг би жити. Життєва доля Павла Грабовського – це типова […]...
- Ораторський вірш Ораторський вірш – вірш, розрахований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами: Товариство, яке мені діло, Чи я перший поет, чи останній? Надівайте корони і йдіть, Отверзайте уста… (П. Тичина). О. в. вважається різновидом громадянської лірики, найчастіше він належить до системи декламативно-тонічного віршування....
- Зображення борців за народну волю у поезії П. Грабовського Благородство і сила духу П. Грабовського варті захоплення і глибокої Поваги. Гідність, готовність до самопожертви, моральна чистота – ці риси Визначили його характер і поведінку. Визначили вони і його долю. Він став полум’яним борцем за щастя українського народу. Поет пройшов дорогою, устеленою колючим терном. Вступивши в боротьбу з несправедливістю, він поліг у цій боротьбі як […]...
- Вірш – Коли помру я – ти заплачеш? За вікнами згустилась темнота. Скотилось сонце у небесну пустку. У ванній глухо капає вода, Моя душа взяла собі відпустку. І вже не страшно, ні, же не болить. Дивлюсь у зеркало-а там нікого. Мобільний сів, мобільний вже мовчить, Лиш аромат нагадує про нього. Один лиш дотик-холод у руках, Ну ось… моє зап’ястя вже червоне. Ти не […]...
- Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам”. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому […]...
- Твір на тему: Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва у народних думах та піснях Хвилюється золоте збіжжя колосистого моря під високим склепінням блакитного неба, хлюпочуть повноводні ріки в зеленому вінку кучерявих верб, медами пахнуть буйні трави, великий шум іде тінистими дібровами.., Та кожна п’ядь цієї квітучої землі щедро полита кров’ю, засіяна кістками, скроплена дрібними росами-сльозами. Із давніх-давен заздрісні сусіди посягали на дивовижну красу цього замріяного краю. І вставали на […]...
- Катерина Кочетова – Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем, І як ти зустрічаєш із ними холодний світанок, І про те пригадай, що для тебе як мить промайне, Що тривожить і тішить – ніщо не лишай наостанок. Розкажи мені, про що серце тобі зашепоче Або може без слів, і мелодія лиш зазвучить, Коли я задивлюся в твої, […]...
- Катерина Кочетова – Мало вірю словам Мало вірю словам – головне залишилось несказаним, Непочуті думки десь у грудях переболять. Ти приходь хоч у снах, може образом, може фразами, Може вітром, який я у коси буду вплітать. Чини згідно бажанням, а не так, як кажуть і треба, Щастя мають сміливі – про це ти завжди пам’ятай! Мало вірю собі, та продовжую вірити […]...
- Тіна Карабанович – Вінок Три сльози… Обітниці Й зірки… Впустила за водою І той вітер, Що з тобою… Приніс мені зажуру І рути цвіт, Що хоронитиме від бід… Чи можливо знати За що купити і продати- Серце… І посміхаються лиш там, Де збудовано одвічний храм… Любові… Та хто це знає? Лиш той кого Сонце не палить й не карає… […]...
- Катерина Кочетова – Заховай мене у обійми і не відпускай Заховай мене у обійми і не відпускай, З насолодою буду вслухатись у твоє мовчання, Що тобі мене мало, на мить усе ж забувай, Бо твій погляд і так найщирішим стане зізнанням. І пробач мене за розмови, що ти обминав, Адже в світі не все пояснити можна словами. Ти від серця до серця на відстані шлях […]...
- Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою ∪ ∪ -/∪ ∪ -/∪ ∪. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим віршем. Застосував Г. в. Горацій: О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань […]...
Твір мій улюблений твір сосюри любіть україну.