Катя Батушан – Кожний спогад шукає свого притулку

Related posts:

1. Катя Батушан – Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку. Зі шкіри зійдуть усі опівнічні печаті. Ні слова любові, ні слова прощань і подяки. І сонце зійде нову тебе зустрічати. Усміхнена гордість, мереживо в бронежилеті – Жіночна настільки, наскільки боялась бути Серед усіх твоїх галасливих памфлетів, Серед усіх отих, тобою ніяк незабутих. І буде той час, коли не […]...
2. Марта Єременко – Кожен шукає те, що може зустріти Кожен шукає те, що може зустріти. Ось і вона видивляється в нічному небі боліди, Запаковує в ящик горілку, тютюн і отруту, Замальовує коди на пачках, а як не може, заліплює брудом. Вона ходить по вулицях застелених лепехою, Носить в кишенях пляшки зі святою водою, Чи радше, порожні. Її мучить щоночі спрага, Самовпевненість, кістка на пальці […]...
3. Вірш – Спогад. до болю. до крові Спогад. до болю. до крові. Розриває. душу мені. Ти пам”ятаєш. Вбиваєш. Мене. Просто так. Забавка. На тлі коханого минулого. Похибка. Розрада? Зрада? Що? Геть! до сказу! Ненавиджу. Заплутуюсь в думках. Топлюсь в сльозах. Згораю. Затухаю. Холодний мрець на порозі моєї душі. Вбивця його. І палач. То є ти. Ховаю подалі. Свою безнадію. Очі. Чужі. Мої. […]...
4. Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
5. Павло Мовчан – Спогад Навіщо ти у пам’яті долоней, Навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, Розріджене повітря кожен вечір? Невірогідна, дзеркалом забута, Глибоким слухом кухля непочута, Присутня в жилах, стягнутих вузлом, Збережена невичахлим теплом, Ти так углибла в корені думок, Що вдвічі важчим став мій кожен крок, І кожне слово так до вуст припало, […]...
6. Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов – лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і […]...
7. Катя Гуйван – Шукай мене у стінах переходів Шукай мене у стінах переходів, В мовчанні людних площ і вітражів. Бо треба, щоб Ти просто зрозумів, Що все до Тебе – то лише свобода Аби могти знайти Тебе без слів. Аби могти відкрити усі двері І зняти вікна із віконних рам, І знати, що Ти є не на папері, Не у постелі, як з […]...
8. Катя Гуйван – Воюй в мені дешевими цигарками Воюй в мені дешевими цигарками. Світанками. Коханками. Останками Завітреного “дядька джека” В склянці. Чугунними думками рано вранці, Чого мені не так, якби хотілося… Чи ми то МИ? Чи щось між нас розбилося, Потріпаною кішкою майнуло 13-го в п’ятницю. Сяйнула Холодна пристрасть кінчиками вій… Не плачу я. Так думати не смій… Я просто в перемовах застережень… […]...
9. Павло Мовчан – Під новорічну ніч (спогад) Сіллю снігів осіда каламуть піднебесна, Зменшилась в зрості постать самотня в степу. Ворон крилом прагне білість снігів перекреслить, Чорно маха – обтина за стропою стропу… Слуху торкається чистий дзвінок кришталевий: Звідки ці звуки течуть, як вода з джерела? Хто це попереду в тебе іде, і блиском сталевим Простір розсовує, і порошить тінь від крила? В […]...
10. Анастасія Сальміна – Ті, хто шукає оази Ті, хто шукає оази – знаходять міраж. Ті, хто шукає скарби – не знаходять нічого. Ми свою долю тоді зустрічаємо аж, Коли, щоб уникнути долі шукаєм дорогу. Не дбайте про “завтра” – ніколи не буде його, А тільки “сьогодні” уранці укотре настане. Не прагни до всього – бо “все” це і є “нічого”… Оази невидимі. […]...
11. Наталія Пиж – Спогад Життя. Яке воно? Просте? Складне? Чи може ненаситне? Яке воно у мене, в тебе і у нас? Вже різні ми давно Та доля сипле Нам спогади про той далекий час. Про ту любов дитячу і забуту Любов до тебе, чи до твого Я. Та що казати все давно минуло. Та спогади крадуться навмання. Ті спогади […]...
12. Катя Гуйван – Вистигло ліжко після Тебе Вистигло ліжко після Тебе. Я сягаю руками неба. Чи без Тебе мені щось треба? Я не знаю. Бо я без Тебе. Синім маревом очі плутались. Так, між нами: усе минається… Що ж для вічності залишається? Щоб “невидимі” в душу втрутились?! Нам без вірності виживається… Але… Хтось з НАС трахається, хтось кохається… Липень 2013р. автор: Катя […]...
13. Молитви до Матері Божої на кожний день тижня НА НЕДІЛЮ О, Пречиста Діво! Поглянь на мене бідного(у) грішника(цю), що припав(ла) перед Тобою, повний(а) надії на Твою могутню опіку. Правда, я негідний(а) того, щоб Ти на мене споглядала, але знаю, що Ти дивлячись на Твого Сина, а мого Бога, коли Він за грішників умирав на хресті, бажаєш до всіх прийти з поміччю. Тому я […]...
14. Катя Гуйван – Тримай мене, коли я на межі Тримай мене, коли я на межі Безумства, Що пов’язане з Тобою. Тримай мене! А то я упаду. Я зникну, спопелюся, Пропаду Без рук Твоїх, Без нашого “сьогодні”. Тримай мене! На щастя чи біду Я вірю в НАС Ще більше ніж у Тебе. Минає час. Думки ідуть в “запас”. Стабільно лиш одне: Чи Моє Небо Ще […]...
15. Леся Українка – Спогад з Євпаторії Море стелиться чорним, важким оксамитом, Небо чорне і хмарне тяжіє вгорі, Тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом, Промовляє зоря до зорі. Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі, Тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти, І причаїли гомін, і скрили всі гребені білі, Ледве дишуть… підкрались і вдарили зразу в борти, Потрясли корабель наш і з реготом геть […]...
16. Відкриваю свого Павла Тичину Кажуть, поети розквітають раз на віку. Якщо це правда, то Павло Тичина розцвів у молоді роки, коли з’явилися “Сонячні кларнети” (1918), “Замість сонетів і октав”, “Плуг” (1920), “В космічному оркестрі” (1921), “Золотий гомін” (1922), “Вітер з України” (1924). Це справді неперевершена, видатна поезія, в якій переплелись і краса людських почуттів, і сприйняття революції і громадянської […]...
17. Грушовська Катя – А де ж ти був Останнього разу ми бачилися за тисячу років до нашої ери Тоді ще спліталися з вічністю наші пальці долоні вуста Тоді ще дихалося терпко літалось високо жилось химерно З ключиць живиця Не можеш спати – рахуй до ста Не можеш рухатись не можеш бачити – тоді кричи На плечах згарища у вухах повені в повітрі тихо […]...
18. Мозолевський Борис – Спогад про трьох запізнілих купальниць В Одесі, Біля найблакитнішого Чорного моря, Де юність моя відспівала матроська, В Одесі, Де знову мене зустрічала Моя космічна рідня, На березі моря Я обійняв тебе і відчув, Як пташками затріпотіли під сукнею Твої маленькі груди. Заходило сонце. Була середина вересня. Три запізнілі купальниці Обтирались на камені. Я раптом побачив їх і зрозумів: Давно-предавно десь, […]...
19. Катя Гуйван – котрастний душ – контрастні почуття Котрастний душ – контрастні почуття. Міцні цигарки і пляшки горілки. Мене не забере бешкетна білка!!! Мене і так пошарпує життя… Бо я Тебе… без Тебе я не Я!!! Без Тебе світ зачовганий, німий, Що випирається долонями у очі. І я немов в пеленах позолочі Невбачу краю, коли скажеш “стій”, Бо Ти заводиш тим, що знову […]...
20. Гамлет – ідеальний герой свого часу (за однойменною трагедією В. Шекспіра) І. Гамлет – головний герой трагедії В. Шекспіра (відтворена епоха Відродження; в XVI ст. народжується новий ідеал людини – за стосунками, за поглядами, за моральними якостями). ІІ. Гамлет – людина свого часу, людина на всі часи. 1. Життя Гамлета до зображення подій (Гамлет – спадкоємець королівського трону, навчався у Віттенберзькому університеті, де панувало вільнодумство; мав […]...
21. Катя Гуйван – Випалюй мене смолоскипами Випалюй мене смолоскипами Безмовними, Безликими. Гарячими іскрами хмелю, На чорній шовковій постелі. Глуши всі думки мої криками, Закривши за відчаєм двері. Вимірюй мене лабіринтами Забутими, Холодними. Що в Тобі шукають лиш виходи, Заклавши гранітом всі входи, Що зводяться до Твоїх цвинтарів, В яких Ти покоїш розмови, Що стали Тобі болем істини. Вічністю… Викреслюй мене порізами […]...
22. Павло Мовчан – Спогад про війну Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, А попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе – З якого поля? Водить мати по грядці скруху: Щось не сходить пісок вже тридцяту весну… Золотий молочай Гріє стежку далеку, Спучнявіла вода у відрі по вінця – А тебе немає! Лиш побрижена шибка […]...
23. Микола Вінграновський – Спогад про війну Сумні без батька двоє діток цих. На пагорбах, на вицвілім стернищі Одне пасе козу, друге пасе корову, А мати із сапою день при дні На буряках на школу, і одежу, Та на харчі вже грішми заробляє Й поволі старіє щовечора сама… Вони ж собі обоєнько удвох Тихенько граються та сваряться тихенько… Я вже забув, як […]...
24. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко) Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля! Єдина на світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтав Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, втоптували в гній людську мову, […]...
25. Катя Гуйван – душа заплуталась в душі Душа заплуталась в душі Через тенета кілометрів, Кордонів, слів і кабелів, Крізь купу снів і почуттів І відірвалась від землі. Душа втопилася в Твоїй І розчинилася зимою, Пробігши кров*ю до основи Матеріальності подій. Дозволила напитись мрій І задихнутися від втоми, І обійняти Всесвіт Твій. Душа торкнулася Тебе Коли Ти спробував заснути, Не згадуючи все забути […]...
26. Катя Гуйван – Вдихати дим і видихати відчай Вдихати дим і видихати відчай, Блокуючи все в пачку сигарет. Цей світ для мене більше не секрет. Цей світ – лише перегук протиріччя… Скажи, де ми? І доки ми – не ми Подекуди ліковані брехнею?! Цей злочин. Ця стаття… І за статтею Лиш грати і підкуплені кати… Скажи, де час?! де продана мета, Що ще […]...
27. Гамлет – ідеальний герой свого часу Людиною він був увесь, в усьому. На нього схожих вже я не побачу,- Ці слова Гамлета про свого батька короля можна було б взяти епіграфом і до розмови про Гамлета, принца Датського. Перед нами пройшло все життя Гамлета. Хоча трагедія охоплює декілька місяців, але це був період справжнього перетворення героя з хлопчика, який ніколи не […]...
28. Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші Сиджу й напиваюся правдою тиші. Ці ночі дешеві без сну інадії. Та дівчинка Надя – Вмирає остання. Незаймана Віра – давно не незаймана. А Люба? З когорти, що зникли без імені. Всі вікна вже вимиті І навстіж відчинені. Ти чуєш?! Прости мені Що я не та… перша… Що я не остання. Я – безпосередня… . […]...
29. Віднайдіть “свого Кобзаря” Таких пекельних нот не чули люде, Які на серці в тебе звірство брало. Пантелеймон Куліш. “До Шевченка” Хто є Шевченко для сучасного українця? “Шевченко – наше все. Поет. Геній” – почуєте ви від пересічного громадянина. А що він за людина, чим жив, як мучився, карався, зневірявся? Це вже мало кого цікавить. Він – символ України, […]...
30. Катя Гуйван – Розбиті чашки складені у пазли “Ми вибираємо не випадково один одного. Ми вибираємо лише тих, що вже існують в нашій підсвідомості.” З. Фрейд Розбиті чашки складені у пазли І реставровані насильно іншими. Мої оргазми – Твої оргазми Й не мають значення Безпечні рішення. Ми були разом в проектах вічності. То було свято Крізь призму грішності. То було з нами… Думками. […]...
31. Грушовська Катя – це знаєш так дивно Це знаєш так дивно : з ребрами зшитими очима зав’язаними Сідаєш в маршрутку що мовби повинна бути додому Не дивишся вперед не думаєш а разом з тим Долонями тишу черпаєш черпаєш втому Дерева пливуть і ти пливеш поміж цими деревами п’яними -я пташка я гусінь мурашка я риба справді- Хоч це і до біса дивно […]...
32. Катя Гуйван – Ти ніколи не питаєш мене Ти ніколи не питаєш мене, Але я Хочу… Варити ту довбану каву Саме тому Тобі а не цьому “котромусь”, що спить сьогодні поряд. Хочу… Вилікуватися від безсоння Тобою І зав*язати з “тимчасовими психотропними”. Хочу… Кохати Тебе і кохатися з Тобою, Бо не пам*ятаю, як то… коли Взаємно… Хочу… Мати силу тримати Тебе долонями Напханими світлом […]...
33. Катя Грушовська – Якщо ти якось додому повернешся Якщо ти якось додому повернешся І побачиш її заплакану Відчуєш як тісно насправді стіни стискають простір Як відчай цілує Вбиває в її устах пелюстки макові Якщо все і дійсно так Обійми її просто Якщо вона довго кричатиме Хапатиме кисень легенями А потім зламає хребти іще ненародженим вашим “завтра” Усе зруйнує Її птахи все одно збиватимуть […]...
34. Христина Головко – Мої кити мене не слухають Мої кити мене не слухають, І Всесвіт мій – знов на друзки, Твої світи мене підслухують Говорить ехо навпаки. Мої кити мене не знають, Холодний океан думок В мою безодню заливають, Свинцем гартують там зірок. Мої кити вже не в орбіті, В пустотах і глибинах дна Із сумнівів їх тягнуть сіті, У ерах смутку без […]...
35. Катя Гуйван – Пронизливим вітром Пронизливим вітром В обійми Твої упасти І щастя украдене зовсім У когось не красти А просто і легко забрати собі як належне… Бо Ти – моє щастя! Бо Ти мені треба! І значення снів Вже не зовсім правдиві і щирі Бо сьогодні мені Як ніколи вдихається вільно. У затягнутім вирі Ми з Тобою незримі. Ми […]...
36. Тарас Шевченко – Ой я свого чоловіка Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала. Та до куми заходила Пшона позичати, Отих дітей годувати В нетопленій хаті. І нагодувала, І спати поклала, Сама пішла до дяка Добувати п’ятака, Та й заночувала. А із Криму чоловік Ледве ноги доволік. Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки […]...
37. Христина Сирова – І кожен митець свого… щ. а. с. т. я І кожен з нас, носить в собі літри сліз. Несказаних нікому слів, та божевільні мрії. І кожен з нас актор, романтик, цинік,… клоун. Ти не розказана історія, без адресату лист. Не пережита кимось драма. Тепло, що так і не зігріє… Ще кимось не приборканий, степовий скакун, Що ухиляється від ласки, боячись неволі. І скільки перешкод, […]...
38. Грицько Чубай – Зламаймо свого спокою канони Зламаймо свого спокою канони, Спалім до свого спокою мости. Візьмім на плечі небо, що дано нам, Щоби його по світу рознести. Хай буде всім і радісно, і сумно Зачуть висотний дих його вітрил. … Несім для днів прозорість світлодумну, Для вечорів – розмай червоних крил. Несімо для світань блакитні мева, Несім для ночі зоряні плащі. […]...
39. Олена Теліга – Соняшний спогад СОНЯШНИЙ СПОГАД Василеві К/уриленкові/ І Мій чорний день хитнувся і розтанув, Гарячим сонцем спалений згори. Це знову ти, ніколи не коханий І завжди близький, спогадом гориш. Ось я вдихнула чудодійний розчин Ясного сміху, променястих слів І знов вернула на поля і площі Своїх давно перейдених шляхів… Де не було примар на виднокрузі, Де на терезах […]...
40. Твір на тему: “Усвідомлена любов до свого народу не поєднувана з ненавистю до інших” (Д. Лихачев) Академік Дмитро Лихачов залишив сучасній молоді чимало мудрих і добрих повчань: про ставлення до старших і до батьківщини, про освіту, культуру, про добро і зло, про любов і ненависть і багато про що інше. Але головне в тому, що він свої наставляння не нав’язує, а пропонує їх м’яко і тактовно, тому вони западають у душу. […]...