Катя Гуйван – а в Тернополі знов обіцяють примарні дощі

А в Тернополі знов обіцяють примарні дощі…
Я одну за одною…
Тобою…
Собою…
Зимою
Замотавшись у шарфи й плащі
По підмерзлих калюжах
Ми разом з юрбою
Пробігаємо наскрізь в шаленому ритмі…

Вночі
Відкриваються вікна із пАчками нових початих…
І горнята щербаті
Цокотять черепками,
Шукаючи правди в душі…
А її для обох, за відвертість,
Нема звідки брати…

Соціалки мовчать…
Я один за однИм
Розсилаю листи
Відцуравшись від тих благ прогресу.
Безпідставні адреси…


Конверти і стреси…
То лиш ми мовчимо,
Бо центральні шумлять…
Пропадають…
Кричать…
А поети і поетеси
Десь штампують чергові
Про світлу і вічну любов…

А в Тернополі знов
Обіцяють холодні дощі…
Я одну за одною…
З Тобою…
З собою…
З юрбою…
Через сотні кілОметрів
Разом з зимою
Видихаю Наш дим,
Об’єднавши його в областІ.

Ми замерзли в плащі
А за душі не страшно.
Їм не привикати до болю.

Не забудь взяти шарф.
Прихопи парасолю
І поквапся губитися в тисняві
Пасмурних снів.
І в перед! протилежною,

похапцем
Поміж вогнів
Пробігай, боячись задрімати один
У квартирі з собою…

Тим не менше
Я досі з Тобою.
За спиною!
Твоєю спиною!
Бережу Твої крила
Щоб страх їх не спопелив…
Поки там, на Вірменській,
Ти топчешся разом з юрбою.

Я з Тобою!
В Тобі…

Я Тобою…

ТвоЯ Я листопадом 13р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему як я розумію щастя.
Ви зараз читаєте: Катя Гуйван – а в Тернополі знов обіцяють примарні дощі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.