Катя Гуйван – Ловити зорі змерзлими долонями

Ловити зорі змерзлими долонями
Десь на даху дев’ятого… Забутого.
Я знаю скільки було непочутого.
Нам би на мить так солодко заснути би
В обіймах один одного…
Та боляче
Ми шумимо собі чужими скронями.

Маршрутками.
Думками.
Перемовами…
Аби забути, що ми були хворими
Руками перемов осінніх сутичок
І дотиками ніжності.

Розлючено
Воює чайник в опустілих кухнях.
Дві чашки кави з різними адресами.
Ти – то реальність.
Я – лиш поетеса.

Ти знов за “синій”…
Я свої “ментолові”…


Тобі там з цукром
А мені, як випаде.
Не дні пішли, а підсвідомі викидні,
Що ми реанімуємо безвихідним
Положенням з хронічними симптомами.
… Рятуємося награними комами…

Маршрутками.
Думками.
Перемовами.
Старими зледенілими провулками…
Лікуємось застудними пігулками,
Здуривши всіх, що то температура.
Шукаємо у безлічі фігурах
Тих схожих, що десь на даху дев’ятого
Забутого.
Бетонного.
Строкатого.

Просоннями,
Страхами і відвертістю…
Ділилися невпевненою впертістю…

Наввиперед шуміли мрії скронями…
І зорі грілись нашими долонями.

Листопадом 13р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Любіть україну драматизм долі.
Ви зараз читаєте: Катя Гуйван – Ловити зорі змерзлими долонями
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.