Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Ключові слова в художньому творі
Ключові слова в художньому творі
Ключові слова в художньому творі
Художній твір становить багатоелементну систему. В її ієрархії спостерігається багатоступінчастість. Тому уявлення про автора як носія певної концепції дійсності та естетичної інформації можна отримати тільки із послідовного розгляду всіх елементів тексту різних рівнів.
Кожний лінгвістичний елемент літературного твору є включенням в естетичну систему цілого, тому як, мікро – так і макроодиниці тексту несуть на собі відбиток цілого художнього світу автора, який відображається в лінгвоестетичній
Аналіз літературних творів свідчить, що переважно одиниці лексико-семантичного рівня беруть участь у творенні категорії образу автора, яку Л. Новіков вважає “надкатегорією”, “ієрархічно найвищою” . Але не всі вони однаково важливі для цієї категорії. Деякі домінують, інші грають другорядну роль. Їх значимість змінюється залежно від композиційно-сюжетного рівня. До домінуючих належать ключові слова.
Термін “ключові слова” існує в науковій літературі тривалий час. Часто він використовується як дещо зрозуміле саме собою. Очевидно, це пояснюється наявністю
Проблемою функціонування ключових слів у художньому творі в більшій чи меншій мірі займалося чимало дослідників. Серед них Р. Будагов, Є. Зубова, В. Дроздовський, Ю. Караулов, А. Кожевникова, О. Кожин, В. Кухаренко, Ю. Лотман, В. Петровський та ін.
Учені зазначають, що ключові слова служать одночасно знаками, які узагальнюють екстралінгвістичні реалії, співвідносні з лексичною системою окремої мови і засобом формування естетичних значень, пов’язаних з ідейно-художнім змістом цілого. Тому спроба вивчення образу автора за умови активного використання вичленування й аналізу ключових слів, які володіють особливою семантичною наголошеністю, має безперечний інтерес, оскільки саме ключові слова у семантичному просторі тексту формують ізотопію і ведуть лейтмотивні теми.
Дослідження художнього тексту шляхом вичленування ключових слів має певну традицію. Але цілісного теоретичного визначення поняття ключове слово в художньому творі поки що не маємо. Український літературознавчий довідник характеризує (зовсім неповно) ключові слова, як такі, що їм “властива відносно висока частотність використання, яка в художніх текстах може залежати від тематики твору, автора, епохи” .
М. Бахтін ключове слово або, в його термінології, “інтенційне слово” виводить діалектично із “авторського ядра” задуму твору: “Мова прозаїка розташовується за ступенями більшої або меншої наближеності до автора та його останньої смислової інстанції: одні моменти мови прямо та безпосередньо… виражають смислові та експресивні інтенції автора, інші ламають ці інтенції… ” . За М. Бахтіним, ключові слова завжди перебувають у постійному діалозі-конфлікті-протистоянні між собою, або ж у паралелізмі чи взаємодоповнюваності, а тим часом класична лінгвістика здебільшого орієнтується переважно на статичний стан слова, образу, символу, слова, штучно вирваного із естетичного контексту. “А діалог,- говорить М. Бахтін,- вивчався лише як композиційна форма.., але внутрішня діалогічність мови… майже завжди ігнорувалася. Але якраз оця внутрішня діалогічність слова (насамперед ключового слова – А. В.)… володіє надзвичайною стилетворчою силою… Слово народжується в діалозі.., формується в діалогічній взаємодії із чужим словом… Усяке слово націлене на відповідь і не може уникнути глибокого впливу майбутнього, ймовірного слова у відповіді” .
Можна зробити висновок, що слово як “першообраз”, і внутрішньо (за О. Потебнею) “діалогічне”; “діалогічне” воно і “зовнішньо” (за М. Бахтіним), буквально в самому діалозі, в потоці свідомості, навіть у ліричних відступах. Знак, слово – завжди адресоване комусь, принаймні, самому собі; воно потребує, вимагає відповіді в іншого слова. Така внутрішня діалектика лінгворуху слова в структурі художнього твору. І в цьому потоці, в матерії знаків, образів, символів ключовому слову належить специфічна заголовна роль – бути “особливо знаковим”, на межі сакральності; бути найбільш “енергонасиченим” та “обов’язково брати участь” у формуванні в структурі твору “ключових ситуацій”: семантичних, тобто, знакових, естетичних, таких, що найтісніше пов’язані із головною концепцією твору, та ситуацій психологічних, через “ланцюг” яких також рухається-розвивається мистецька річ, втілена в слово.
І В. Виноградов у ранніх своїх працях пов’язує в одне ключові слова із “певним стилістичним ядром”, яке, “незмінно присутніє у стильових побудовах… Проникнення в структуру художнього твору, в його складну систему мовленнєвих засобів, що формують його естетичну, стильову та словесну єдність, може приймати форму пошуків “того стилістичного ядра, – за теорією В. Виноградова, – тієї системи засобів вираження, що незмінно присутня в творах… автора, хоча б у межах окремого періоду його творчості” .
У стилістиці художньо-індивідуального мовлення ставиться завдання виявити долю участі у формуванні цілого різнооб’ємних і різнодистантних контекстем, їх ієрархічну залежність і асоціативностильовий зв’язок.
Але в сучасній лінгвоестетиці (Європи та США), локальна проблема ключового слова, ключового символу, навіть ключової, індивідуалізованої міфо-структури в матерії того чи іншого роману або поеми, проблема ключового семантично-стильового ядра розрослася в цілий, суперскладний комплекс рівнів та неоднорідних методологічних підходів. Так, М. Фуко скурпульозно-деталізовано концентрує свою аналітику на “мікро-атомарній” структурі та ролі якби затаєного ключового слова або “пракореня його”, слова-образу, ієрархічно панівного, що завжди присутнє та функціонує, нехай і напівзримо, в будь-якому тексті як смисловий акцент, “як внутрішня інтенція”, “як ім’я, що спить”.
Можливо, більш близьким і проясненим був Р. Якобсон, коли говорив з приводу цієї ж проблеми таке: “Кожному… очевидний той факт, що існують певні елементи, що складають невід’ємний… компонент динаміки твору… Завдання вченого, – продовжує Р. Якобсон, – в тому.., щоби знайти і “вийняти” ці компоненти, або константи, безпосередньо із тексту… шляхом його внутрішнього, іманентного аналізу, а якщо мова йде про компоненти художнього твору, що варіюються, то встановити – що є найбільш закономірним і стійким в цьому діалектичному русі, і віднайти основу (субстат) варіацій” . Ролі інтуїції теоретика-філолога Р. Якобсон відводив таке ж велике значення, як і Р. Інгарден у своїй “теорії інтерпретацій” тексту. Як бачимо, теоретик відразу переводить стрілки на відкриту функціональність слова та образу, зокрема ключового, а не вдовольняється його “закадемізованою” статикою і самоцінністю.
Внутрішньо, іманентно ключове слово, процес його утворення і, головне, функціонування і в “Лінгвістиці” Е. Бенвеніста фактично змикається із “тотальною символізацією” мови, її онтологічної природи – “Думка у своєму становленні обов’язково приходить до символу, оскільки її формування із самого початку символічно”,- цитує послідовник Р. Якобсона Е. Бенвеніст лінгвіста Н. Делакройкса та продовжує – Вжити символ – значить зафіксувати характерну структуру якого-небудь об’єкта і потім зуміти ідентифікувати її (структуру – А. В.) в різних інших множинах об’єктів. Символізація… є одночасно принципом абстракції та основою творчої фантазії” .
Механізм внутрішньотекстового семантичного аналізу докладно описаний в книзі Ю. Лотмана “Структура художнього твору”. Він будується на відхиленні всіх позатекстових зв’язків.
Семантичний аналіз з використанням ключових слів здійснюється з урахуванням того, що в художньому тексті “утворюються специфічні семантичні поля. Їх основа – слова з семантичною багатоплановістю” ?4, 122?.
Ключовим словам властиві ієрархічні відносини. Ті з них, які у цих відносинах займають верхнє місце, складають ядро семантичного поля; підпорядковані їм ключові слова складають словесні ряди, які знаходяться на периферії семантичних полів художнього твору. Слід відзначити, що структура семантичних полів у художньому творі багаторівнева з взаємоперетинаючими зонами. Між різними семантичними полями в художньому творі можуть здійснюватися відносини включення.
У семантичне поле художнього тексту входять не тільки елементи з явними зв’язками синонімії в загальномовній суті. “Це власне поле. І все ж слова в одному полі об’єднуються якоюсь загальною ідеєю… Більш того, саме це мовленнєве загальне створює художній ефект, тому що виникає складна проекція семантики одних слів на інші” ?4, 123?.
При здійсненні семантичного аналізу важливим є не тільки виявлення ключових слів та їх ієрархії, але й уяснення структури семантичних полів у всіх її складових елементах. Особливу увагу необхідно звертати на взаємодію полів художнього тексту. В результаті цієї взаємодії, як вважає Ю. Караулов, “створюються якби парні протиставлення” ?6, 29?. Дуже важливо розглядати такі опозиції, тому що в них через авторське сприйняття відображаються в тій чи іншій мірі суперечності реального світу, відтворені в світі художнього тексту.
Узагальнюючи матеріал, викладений у роботах названих авторів, можна дати такі основні характеристики ключових слів:
1. Ключові слова відзначаються частотністю, яка помітна на фоні другої автосемантичної лексики в художньому тексті.
2. Ключові слова мають підвищену семантичну активність. У них реалізуються три етапи значень: буквальне, естетичне і концептуальне. Два останніх реалізуються у процесі взаємодії з текстовим цілим чи його значними сегментами (розділ, глава і т. п.), а перше – частіше в межах мікротексту.
3. Ключові слова в художньому тексті перебувають у складних ієрархічних зв’язках одне з одним, а з тематичними словами у відношенні перехрещення, очолюючи тематичні ряди.
4. Ключові слова можуть займати будь-яку позицію в тексті: входити в заголовок, пейзажні, портретні чи інші описи, в авторську мову або мову персонажів.
5. Вищою формою смислового наповнення ключових слів є знабуття ними символічного характеру.
Ключове слово, як правило, майже завжди у процесі розгортання композиції і загальної структури художнього твору переростає у символ, але вже іншого порядку; символ “авторизований”, “естетизований” його творцем і такий, що належить тільки Т. Шевченку, тільки В. Стефанику, тільки М. Коцюбинському чи М. Хвильовому; більше того, як ми практично переконаємося згодом, саме із ключового слова, слова-образу виростає ціла система символіки, система рухова, динамічна, що кожним своїм функціональним значенням націлена на головну концепцію твору.
У своїй переважній більшості ключове слово – знакове поняття, глибоко архетипне та за своєю, майже завжди узагальнюючою, сутністю – абстрактне: час, простір, вік, доля, фатум, земля, вітчизна, ідея, духовність, вірність, побратимство тощо. Ключове слово, як правило, надзвичайно “пам’ятливе”, глибоке своєю етно-генетичною пам’яттю, що дає йому спроможність та потенцію вступати в безліч семантичних, стилістичних, асоціативних зв’язків, бо, знову ж таки, саме таке слово – багатонацілене, багатошарове, воно – “історичне”, бо ж супроводжувало і обслуговувало свій народ тисячоліттями; або ж навпаки (в кожного правила є свої парадокси, виключення та аномалії), ключове слово буває, на перший погляд, зовсім випадкове, наприклад назви відомих творів (М. Коцюбинського “Хо”, “Лелечка”, М. Хвильового “Свиня”, “Заулок”). Такі, здавалось би, зовсім рядові та буденні слова енергонасичуються, зводяться в ранг образу чи символу вже самим автором, тому вони – найбільш індивідуалізовані.
Наближений своєю функціональною роллю до ключового слова і такий елемент художньої структури, як рефрен, тобто повторення слова або групи слів, здебільшого в поезії; слів, найбільш значущих для твору, для автора; і в українській новелістиці (класичній і сучасній), яка дуже часто у видатних майстрів цього жанру межує із верлібром. Рефрен у ролі ключового слова часто вживаний, наприклад, у таких новелах, як “Інтермеццо” М. Коцюбинського, “Моє слово” В. Стефаника, “Дорога і ластівка”, “Арабески”, “Кіт у чоботях” та в інших новелах М. Хвильового.
Референтне слово дуже близьке за своєю роллю до ключового, і його завдання – також акцентувати увагу на найважливіших семантично-смислових, ситуативних і психологічних моментах у творі, ставити в його структурі своєрідні віхи та знаки; творити ритміку мистецької речі.
Отже, ключові слова в художньому творі – це, як правило, здебільшого слова знакові, слова наголошені чи акцентовані автором-творцем; це – слова-образи або словосполучення-символи, що найбільш ємкі семантично, естетично, вони – функціонально найактивніші, мають широкі “знакові поля” (здебільшого, іменникові), динамічно-дійове, тобто, дієслівне, часове поле, виражене, як правило, числівником або прислівником, або просторове поле. Ключові слова багатші за інші лінгвістичні структури на різноманітне розгалуження своїх “асоціативних променів”. Ключові слова, або кореневі, або вузлові – від зачину до фіналу художнього твору пов’язані безпосередньо із головними концептуальними лініями чи загальною парадигмою твору; власне, вони і являють собою оті “знакові віхи”, найбільш семантично та естетично навантажені, котрі орієнтують увагу, фантазію і розум читача (і літературознавця, і лінгвіста) на сам процес “розгортання” (крізь композицію) задуму твору і водночас, крізь дію слова, образу, символу аж до кінцевого результату, до тих певних висновків, які роблять для себе і теоретик, і читач, та відіграють головну у створенні категорії образу автора.
Література
1. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. – М., 1975.
2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М., 1974.
3. Виноградов В. Стилистика теория поэтической речи. Поэтика. – М., 1963.
4. Зноев Н. И. Семантические поля и семантическая многоплановость в “Братьях Карамазовых” // Вопросы языкознания и литературоведения.- Алма-Ата: Казах. ГУ, 1977.
5. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997.
6. Караулов Ю. М. Лингвистические основы функционального подхода в литературоведении // Проблемы структурной лингвистики. – М., 1982.
7. Новиков Л. А. Художественный текст и его анализ. – М., 1988.
8. Якобсон Р. Работы по поэтике. – М., 1987.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Проблематика та конфлікт у художньому творі Проблематика – аспект змісту твору, на якому акцентує свою увагу автор. Коло проблем, охоплених авторським інтересом, питань, поставлених у творі, становить його проблематику. Дозвіл поставленої у творі художнього завдання – частина творчого процесу письменника, що знаходить своє втілення в проблематиці його твори. Проблематика художнього твору безпосередньо пов’язана з авторським задумом. Вона може бути відображена “напряму”, […]...
- Міфологізм у художньому світі Л. Петрушевської (“Пісні східних слов’ян”) Міфологізм у художньому світі Л. Петрушевської (“Пісні східних слов’ян”) Особливістю сучасного художнього процесу є відродження духу літературної міфотворчості, що виявляється у створенні авторських міфів, а також у зверненні до давніх фольклорних мотивів з метою конструювання власного міфу. Модерністська творча парадигма постулює виникнення нової самодостатньої реальності, суб’єктом якої є автор-деміург. Російський філософ М. Бердяєв у праці […]...
- Внутрішня форма слова Внутрішня форма слова – певні особливості зв’язку звукової будови слова з його первісним значенням; спосіб структурної та семантичної мотивованості слова іншими словами. Інакше кажучи, В. ф. с. – це первісне (етимологічне) значення, що виникає з опорою на якусь названу словом ознаку (не обов’язково суттєву) предмета або явища. Наприклад, назва лободи “мучинець” є похідною від слова […]...
- Значення слова Значення слова – відображення в слові певного явища дійсності (предмета, якості, відношення, дії). Розрізняють лексичне (індивідуальне) і граматичне (узагальнене, абстраговане) З. с. Граматичне З. с. регулярно виражається в мові за допомогою спеціальних відповідних засобів, співіснує в слові завдяки єдності з його конкретним (лексичним) значенням, наприклад, значення жіночого роду іменника “література” чи минулого часу дієслівної форми […]...
- Детальний Аналіз “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко ” Страшні слова, коли вони мовчать ” аналіз твору – тема, рід літератури, жанр, мотив, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури : філософська лірика. Жанр: ліричний вірш. Мотив: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини. Віршовий розмір: ямб. Художньо-стильові особливості: велика відповідальність митця перед людьми за […]...
- Девальвація слова Девальвація слова (від de і лат. valvo – маю вартість) – знецінювання слова через утрату ним природного, зумовленого мовною практикою зв’язку вираження (звукової та графічної форми) із змістом (лексичним значенням). Процес д. с. властивий кожній мові і стосується передовсім експресивних, емоційно-оцінних часто вживаних слів та виразів: вони швидко “зношуються”, втрачаючи конотаційні нашарування, і перетворюються, за […]...
- Іван Франко – майстер художнього слова Іван Франко – майстер художнього слова У літературному русі другої половини XIX століття Іван Франко – найвидатніший діяч. Його “поетична творчість вражає глибиною і багатством ідей, Широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм”. Своє палке слово Каменяр спрямовував на захист трудящих, проти несправедливого ладу, проти експлуататорів. Найвидатнішим внеском у скарбницю української поезії стала збірка […]...
- Гармонія мелодії і слова (вірш Максима Рильського “Шопен”) Гармонія мелодії і слова (вірш Максима Рильського “Шопен”) За значенням свого художнього внеску Максим Рильський посів в українській поезії одне з перших місць після І. Франка та Лесі Українки. В історію української літератури він увійшов як неперевершений майстер художнього перекладу, дослідник фольклору, мистецтвознавець, мовознавець. Та головною цариною творчого самовигляду М. Рильського є його поетична лірика […]...
- Сочинение на тему: Слова-путешественники Слова-путешественники Слова-путешественники – это заимствованные слова. К нам пришли из итальянского “макароны”, из французского “пальто”, из английского “митинг”. И здесь они уже начинают жить по законам русской грамматики. Некоторые слова приходят к нам не прямо из языка-первоисточника, а через другие языки. Например’, слово “диван” в русском языке имеет два значения: одно заимствовано непосредственно из тюркского […]...
- Поклик до волі в пісні-гімні “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького Скільки поневірянь, суперечок, арештів пережив наш Державний Гімн “Ще не вмерла Україна”. Один рядок цієї пісні, слова, що дали назву віршеві українського поста Павла Чубинського майже 150 років викликали страх у кількох режимів: царського, польсько-шляхетського,, румунсько-боярського… У недалекому минулому за виконання цієї пісні та поширення її тексту можна було тяжко поплатитися ув’язненням і в Україні, […]...
- Гумор і сатира у творі “Кайдашева сім’я” (2 варіант) Повість “Кайдашева сім’я” написана в 1878 році. Вона є високохудожнім соціально-побутовим твором, у якому правдиво показано життя українського села другої половини XIX століття. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що зображений повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових ситуаціях, які часто зображуються гумористично. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис […]...
- Музичність поетичного слова Павла Тичини Музичність поетичного слова Павла Тичини Однією з головних особливостей чудової поезії П. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли читаєш його твори, здається, що музика, супроводжує кожен рядок поезій, а потім ще довго живе в душі, хвилює і радує. Про те, як поет був закоханий у музичні теми, як володів майстерністю перекладати красу людей, […]...
- Критика “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш ” СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧА ТЬ… “. Саме цим твором завершується збірка “Неповторність”. Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому […]...
- Михайло Коцюбинський – великий майстер художнього слова Михайло Коцюбинський – великий майстер художнього слова М. Коцюбинський боровся проти хуторянської обмеженості творів українських письменників і хотів бачити українську літературу рівною серед європейських літератур. І як справжній майстер, письменник зробив багато для того, щоб його прагнення здійснились. І він був великим Майстром. Передусім майстром жанру. Згадаймо його живі, хвилюючі оповідання для дітей (“Маленький грішник”, […]...
- Варіанти тексту Варіанти тексту (лат. varians – мінливий) – у широкому розумінні – текстові відмінності між автографами, копіями, списками чи друкованими виданнями одного і того ж твору, У вужчому значенні – видозміни тексту внаслідок його виконання (приміром, сценічного) чи переписування (різні списки Києво-Печерського патерика) тощо. У сучасній літературній практиці найбільш поширений перший приклад, в якому найчастіше виявляються […]...
- Невмирущість рідного слова (за віршем О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Олександр Олесь – тонкий лірик і водночас поет з мужнім громадянським голосом, що гнівно засуджував реакційну політику переслідування української культури. Як справжній патріот, письменник вважав за обов’язок спрямувати силу свого таланту на захист рідного слова. Олександр Олесь утверджував думку, що, втративши рідну мову, людина зрікається і перших материних слів, і колискових пісень, і рідної землі. […]...
- Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать (АНАЛІЗ) Аналіз твору Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать” 1980 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідні мотиви: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш “Страшні слова, коли […]...
- Твір на тему: Чого варті у житті слова? (Твір-роздум) Немовля ще лежить у колисці, а батьки вже розмовляють з ним. Звертаються до дитини з ніжними, пестливими словами. Втішаються, коли дитина “агукає”. Намагаються зрозуміти, що маля хоче “сказати” цими звуками. Радість приходить у родину, коли маля вимовляє перші слова: “мама”, “тато”. Адже це значить, що дитина починає говорити. На нашій планеті диво спілкування через слова […]...
- Філософське осмислення життя у творі У. Самчука “Марія” Роман Уласа Самчука “Марія” являє собою розгорнуту картину життя українського села на початку двадцятого століття. Написаний він високим стилем хроніки життя жінки-селянки, образ якої піднесений автором до своєрідного символу України. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає крізь просвітлену стражданням свідомість всю радість і горе свого життя. Епічності й масштабності надають твору навмисне точні дати й цифри, […]...
- Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать (Характеристика твору) Характеристика твору Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать” Рік: 1980 Збірка: “Неповторність” Жанр: Філософська лірика Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Інші наявні мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість як категорія краси. Віршовий розмір: ямб Вид римування: перехресне Роздуми Л. Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- “Люблю слова, їх музика іскриста… “ Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти […]...
- Взаємозв’язок “жаги життя” і “відчуття смерті” у художньому світі і. Буніна Взаємозв’язок “жаги життя” і “відчуття смерті” у художньому світі і. Буніна У кожного, мабуть, є свій час для того, щоб замислитися над сенсом життя і смерті. Світова філософія багато й мудро говорить про це. Але яскравіше й зрозуміліше про це завжди говорили письменники. Адже вони пізнали світ через людські долі. Таким є і І. Бунін. […]...
- Засудження бездуховності у творі “Слово матері” Ім’я українського письменника Б. Антоненка-Давидовича донедавна було майже невідоме читачам, бо твори його заборонялися, виключалися з літературного процесу. Проте сьогодні ми маємо можливість ближче познайомитися з творчістю цього письменника, який і у складних суспільних умовах продовжував відстоювати право української мови на існування. “… Може, й справді, нам бракує часто тої “твердості” щоб створити умови, за […]...
- Кореляція Кореляція (лат. со – префікс, що означає об’єднання, сумісність, і relatio – відношення) – співвіднесення процесів творення, виникнення та сприймання художнього твору. К. – процес багатогранний і поліфазний, виступає одним із механізмів оцінки художнього твору, інтерпретації його сутності і своєрідності. Корелятивність творення і сприймання виявляється в тому, що письменник певним чином орієнтується на реального чи […]...
- Аня Тет – Не говори, не воруши слова Не говори, не воруши слова, Які лиш полем вітер рознесе Не розгуби.. бо не суха трава Той зміст, що слово у собі несе Подумай про зерно, яке посієш – Як ти за ним доглянеш, як зростиш? І як збереш врожай, то чи зумієш Зерно і в чиєсь поле донести?! Не говори, не шепочи у тишу […]...
- Вічні проблеми в творі О. Коломійця “Дикий Ангел” Вічні проблеми в творі О. Коломійця “Дикий Ангел” Талант Олексія Коломійця найповніше виявився у його п’єсах, у яких він порушував морально-етичні проблеми. Герої драматурга – це завжди прості люди, яких хвилюють вічні проблеми: добро і зло, любов і відданість, вони здатні бути відповідальними за все, що відбувається у суспільстві. Злободенність зумовлена умінням О. Коломійця правдиво […]...
- Емоції в літературі Емоції в літературі (лат. emoveo – хвилюю, збуджую) – психічні стани, акти, які проявляються в свідомості людини у вигляді переживань, Чуттєвого збудження. Е. зумовлені ставленням людини до дійсності, відбивають її. Психологи розрізняють Е. як прості форми чуттєвого контакту з довкіллям (радість, втіха, сум, тривога і т. п.), а почуття – як складніші емоційно-смислові утворення, пов’язані […]...
- Твір на тему: Гарно в рідній стороні! (вживання синонімів у художньому тексті) Гарно в рідній стороні! (вживання синонімів у художньому тексті) Чи бачили ви коли-небудь, як під яскравим, сяючим, променистим блакитним небом золотом віддзеркалює земля? Це – пшеничні поля моєї рідної, батьківської сторони. Чи ви чули, як бринить прозоре, кришталево чисте повітря веселою й радісною піснею пташки, як вдоволено гуде джміль, як шелестить, шурхотить листя під дотиком […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Любов до рідного слова в поезії М. Рильського О рідне слово, що без тебе я? Дмитро Павличко “Ну що б, здавалося, слова”, – розмірковував Тарас Шевченко більше ніж півтора століття тому і приходив до висновку про надзвичайну силу рідної мови: почуєш, і “серце б’ється – ожива”. Адже це духовна схованка народу, в яку віками він складав біль пережитого і досвід свій, і миті […]...
- Втілення задуму письменника Втілення задуму письменника – один з етапів творчого процесу, який приводить до реалізації задуму і виникнення завершеного твору-тексту. Умовно виділяють такі його етапи: 1)виникнення задуму; 2) його розробка, виношування; 3) активізація досвіду життєвих вражень; 4) пошуки форм і втілення задуманого твору; 5) реалізація, втілення задуму; 6) доопрацювання твору, шліфування тексту....
- Іван Франко – великий майстер художнього слова В історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку… Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими […]...
- Хронотоп Хронотоп (грецьк. chrоnos – час, topos – місце) – взаємозв’язок часових і просторових характеристик зображених у художньому творі явищ. Час у художньому світі (творі) постає як багатовимірна категорія, в якій розрізняють фабульно-сюжетний час і оповідально-розповідний (нараційний) час. У такий спосіб виявляють розбіжність між тим, коли згадані, описані події відбулись і коли про них повідомив оповідач […]...
- Микола Руденко – Слова, накидані докупи Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають нам про зло й добро. Але приймають за дніпро Холодний плин німої Лети. Пливе по річці мертве слово. Кричить модерний віршобай: – О милий Боже, видибай! Ген сяє храм злотоголово… Він справді сяє многі літа,- […]...
- Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
- Показ побуту, повір’їв, звичаїв у творі “Тіні забутих предків” (1 варіант) Повість була написана М. Коцюбинським в 1911 році. В ній письменник висловив свої враження від Гуцульщини, самобутності і неповторності її народу. Письменник вивчав життя і побут гуцулів і в свята, і в будні. Вивчав їх звичаї, обряди, легенди і повір’я. Гуцули, за спостереженням автора, все життя проводять “у боротьбі зі злими духами”. Вони були для […]...
- Контекст Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) – 1). Лінгвістичне оточення певної мовної одиниці, умови й особливості вживання її в мовленні. 2). Відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу. У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту […]...
- Коротко про “Страшні слова, коли вони мовчать” (1980) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідні мотиви: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (звернімо увагу – саме цим твором завершується […]...
- Твір на тему: Будьмо допитливими (барви українського слова) В Україні є міста, назви яких схожі кінцевою частиною, а словники фіксують написання цих частин не однаково. У чому ж річ? Десь закралася помилка? Поміркуймо разом. Сімферополь, Севастополь, Овідіополь, Мелітополь у кінцевому закритому складі мають о, хоча, здавалося б, за законами граматики, мали б закінчуватися на – піль, як Тернопіль, Бориспіль, Крижопіль. На перший погляд […]...
Проблеми парадоксів портрет доріана.