Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Кобилянська та музика
Кобилянська та музика
Реферат на тему:
Кобилянська та музика
Вона побачила світ у багатодітній родині дрібного службовця в маленькому містечку Гура-Гумора Ітепер Гура-Гуморулуй, Румунської Соціалістичної Республіки), в глибині Карпатських гір Північної Буковини.
Дитинство і юність її пройшли далеко від українських культурних центрів, переважно в румунсько-німецькому середовищі, що не могло не накласти відбиток на освіту майбутньої письменниці, характер її ранньої творчості.
Її шлях до української мови, літератури, культури був довгим і складним,
Виростаючи в інонаціональному середовищі, дівчина увібрала в свою душу любов і повагу до інших народів і культур, але в той же час Ольга Кобилянська все свідоме життя виступала як вірна дочка свого народу, виразниця його волелюбних духовних прагнень, органічно поєднуючи в творчості національні й інтернаціональні мотиви, виступаючи поборницею культурного єднання народів,
З верховіть Карпатських гір, з румунсько-українського пограниччя злинула буковинська орлиця, яка своїм проникливим зором охопила весь простір рідної землі, стала всеукраїнською письменницею. Творчість її – складова невідривна частка духовних цінностей нашого народу, а в кращих, найвищих своїх осягненнях – вагомий внесок у світову культуру.
Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. Зростала в Гура-Гуморі, Кімполунзі, Сучаві, де не тільки розвинулася фізично, а й духовно, виробила в собі непогамовну жагу до знань, завдяки чому, при неповній середній освіті, стала високоосвіченою Для свого часу жінкою. Чим тільки не займалася, що тільки не студіювала майбутня письменниця – і то при скрутних матеріальних обставинах батьків, будучи постійно хатньою робітницею… Вона захоплювалася малюванням, музикою (добре грала на піаніно), кінним спортом, брала участь в аматорських виставах, навіть мала намір спробувати щастя на професійній сцені. Над усе любила природу, серцем відчувала її. Пішо і кінно робила мандрівки в гори, де шукала едельвейсів – і знаходила! Вона відвідувала старовинні фортеці й монастирі в Сучаві, Молдавиці й Путні, її вабили культурні центри Галичини, Буковини, Наддніпрянської України, слов’янських країн, хоча обставини життя не давали змоги в далеких подорожах розширювати свій кругозір. Душа рвалася у світ, до людей, а життя змушувало молоду дівчину, а згодом і письменницю обмежувати свої культурно-географічні координати, бути домашньою господинею і тільки у вузьких проміжках часу займатися улюбленою справою – літературою.
Доля подарувала їй лише кілька творчих подорожей, що розширили літературні обрії: 1889 р. вона два тижні гостювала в Н. Кобринської в містечку Болехів; 1898 р. була на ювілеї І. Франка у Львові; 1899 р.- як гостя Лесі Українки відвідала Київ, Канів, Гадяч; 1928 р. проїздом зупинилася в Празі, де громадськість вшанувала 40-річчя її літературної праці. Більша частина її життя пройшла безвиїзно в Чернівцях, над Прутом, звідкіля вона з надією звертала свій погляд до єдинокровних братів з-над Дніпра.
Потяг до творчості в О. Кобилянської прокинувся рано, в молоді роки. Він пов’язаний з потягом до освіти і знань. Освіту й самоосвіту майбутня письменниця набувала при допомозі старших братів, що навчалися в гімназіях, а згодом і в університетах. Вони, як могли і вміли, допомагали Ользі, ділилися з нею підручниками, своїми знаннями, вводили її в студентські кола, були першими читачами й рецензентами ранніх спроб своєї сестри. На долю О. Кобилянської випало зазнати благословенства письменника Миколи Устияновича (1811-1885), автора пісні “Верховино, світку ти наш”, який давав їй читати чеські та українські дитячі книжки. Мешкаючи в Сучаві, він був у приятельських стосунках з родиною Кобилянських, коли вона тут жила (1869-1871), старечою рукою ласкаво гладив мале дівча по голівці. Дочка М. Устияновича Ольга стала сердечною подругою юної Ольги.
Про свою любов до музики Ольга Кобилянська дуже промовисто писала в листі до Савина Абрисовського від 25 листопада 1893 року: “Се добре, що Ви музикою займаєтесь. Єсли Ви що в ноти уложите, – не забудьте мені прислати. Я сама не виграваю з нот коректно, тому що вчилась малою 8-літньою дівчинкою на фортепіані лиш 2 місяці, але в мене є сильний слух. Кажу другому виграти, а потім зі слуху буду сама грати… Але з мене, мабуть, помимо всього, музик мав вийти, а вийшов літерат. Просто сміх бере!..”
О. Кобилянська пристрасно любила музику, мистецтво взагалі. В кількох оповіданнях та новелах вона майстерно змалювала талановиті мистецькі натури. Очевидно, маючи на увазі ці твори, письменниця в листі до О. Маковея від 17 лютого 1898 р. зауважувала: “… Я думаю, що моя заслуга се та, що мої героїні витиснули вже або бодай звернуть на себе увагу русинів (тобто українців.- Ф. П.), що побіч дотеперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського” ‘. Зокрема, такими артистичними натурами європейського типу є героїні музичних арабесок “Ітрготріи рпапіазіе” та “Уаїзе теіапсоіідие”. ВОНИ живуть у світі музики, мистецтва, всіма силами прагнуть задовольнити ненаситну жадобу краси. “Я відчуваю, як життя лежить переді мною не як щось сумне, безвідрадне, важке до перенесення, але як один пишний, святочний день, гаряче пульсуючий, приваблюючий, широкий, пориваючий образ або немов яка соната”,- каже героїня “ІтрготрШ рпапіазіе”, сприймаючи ЖИТТЯ крізь мажорні звуки музики. Через образи трьох артистичних натур з оповідання “Уаїзе теіапсоііфіе” письменниця показує три різні життєві долі жінок-інтелігенток, кожна з яких прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Марта – втілення доброти й лагідності, вона готова “обійняти весь світ, зігріти його теплом свого серця”. Художниця Ганнуся – нестримна, поривчаста, непостійна в своїх почуттях. Софія – вся в світі музики, в світі мистецтва; щедро обдарована, вона прагне стати піаністкою, але її життя складається трагічно. І ця трагедія має соціальний підтекст. В умовах капіталістичної дійсності такі щедрі душею, але не пристосовані до життя таланти, доля яких залежить від обставин, здебільшого марнуються, а то й гинуть. Звернення до образів і картин з життя рідного краю, зокрема буковинського села, сприяло поглибленню соціального характеру творчості О. Кобилянської. У новелі “Банк рустикальний”, наприклад, авторка показала трагічну долю трудівника-хлібороба, який, потрапивши у лихварські сіті, розорюється. Стислими, скупими мазками малює письменниця драму життя селянина-бідняка, який опиняється на порозі повної пролетаризації.
Про свою любов до музики Ольга Кобилянська дуже промовисто писала в листі до Савина Абрисовського від 25 листопада 1893 року: “Се добре, що Ви музикою займаєтесь. Єсли Ви що в ноти уложите, – не забудьте мені прислати. Я сама не виграваю з нот коректно, тому що вчилась малою 8-літньою дівчинкою на фортепіані лиш 2 місяці, але в мене є сильний слух. Кажу другому виграти, а потім зі слуху буду сама грати… Але з мене, мабуть, помимо всього, музик мав вийти, а вийшов літерат. Просто сміх бере!..”
Як можна зрозуміти з різних писемних джерел, грала О. Кобилянська на фортепіано досить-таки пристойно. Пізніше оволоділа ще двома музичними інструментами – цитрою та дримбою.
На початку 80-х років XIX століття батько придбав для родини австрійське фортепіано марки “Vinzenz Оеsеr und Sohn”. Призначалося воно, щоправда, для Євгенії Кобилянської – старшої сестри письменниці, яка з дев’ятирічного віку протягом кількох років опановувала секрети музики в приватному музичному закладі. Їй пророкували велике майбутнє в цій галузі, принаймні в Кімполунзі (місто в Південній Буковині, тепер на території Румунії, де Кобилянські мешкали в 1874-1889 роках) вона вважалася найкращою піаністкою. Постійно грала на музичних вечорах у своєму місті, неодноразово брала участь у концертах у Чернівцях. У 1878 році Євгенію було запрошено в Сучаву на ювілей письменника Миколи Устияновича. Якраз тоді там відбувся загальноміський концерт, на якому Євгенія акомпанувала до окремих пісень, разом із Марією Устиянович у чотири руки грала “Угорські танці” Брамса. А взагалі, в її репертуарі були твори Мендельсона, Бетховена, Брамса.
До вересня 1886 року на фортепіано в родинному домі грали обидві сестри. Але коли Євгенія вийшла заміж, інструмент вона забрала із собою. 1 вересня 1886 року О. Кобилянська занотувала в своєму щоденнику: “Фортепіано вона забрала… Не знаю, що я робитиму без нього… ” А 3 вересня ввечері записує знову: “В мене щось болить у серці, а через кімнату, де стояло фортепіано, я не можу перейти – його ж бо там більше нема. Я просто хвора з жалю, у мене болить кожен нерв, я хотіла б плакати, та мені соромно”.
Склалося так, що згодом цей музичний інструмент знову потрапив у помешкання видатної письменниці. Овдовіла Євгенія наприкінці 1912 року переселилася до сестри і жила разом із нею до 8 травня 1917 року, до своєї смерті.
Після того, як сестра відійшла у вічність, фортепіано залишилося у спадок О. Кобилянській. Але після перенесених хвороб (насамперед, частковий лівобічний параліч) їй самій грати на ньому було вже важко, до того ж, цей інструмент викликав болючі спогади про сестру, доходило навіть до галюцинацій – вона ніби бачила Євгенію біля інструмента. О. Кобилянська вирішила передати дорогу родинну реліквію сім’ї Костянтина Балицького, тодішнього чернівецького греко-католицького священика – з цією сім’єю в неї була щира дружба.
У 1918 році Балицькі переїхали в Галичину, забравши з собою фортепіано. Згодом цей інструмент перейшов у власність доньки К. Балицького, коломийчанки Любомири Бабій. Багаторічні власники фортепіано ніяк не погоджувалися передати його до музею, для чого мали всі підстави, адже він їм дістався від О. Кобилянської: такою була її воля. А погодились, коли довідалися, що змушені будуть переселитись у квартиру в багатоповерховому будинку. До того ж, інструмент потребував капітального ремонту. До речі, вже з ініціативи музейних працівників його намагалися повернути до повноцінного життя декілька майстрів, але марно. Він стояв у меморіальному кабінеті письменниці в її чернівецькому музеї як експонат (хоч насправді в будинку, що на теперішній вулиці Димитрова, 5, за життя О. Кобилянської його ніколи не було). 27 листопада 2003 року, в 140-у річницю від дня народження письменниці, фортепіано, таки зазвучало. Зазвучало завдяки золотим рукам відомого в багатьох країнах світу скрипкового майстра Володимира Солоджука. Понад рік він вишукував за власні кошти у Чернівцях, Львові необхідні деталі, понад рік відреставровував інструмент, знову ж таки, без оплати й без допомоги спонсорів.
У день 140-ї річниці відомий концертмейстер Ярослав Колотило відтворив на цьому фортепіано улюблені мелодії О. Кобилянської та її рідних. Тепер інструмент постійно звучатиме на традиційних “Гостинах в О. Кобилянської”, що двічі на рік – у день народження та день пам’яті – проводяться в меморіальному кабінеті письменниці, на презентаціях нових книг сучасних письменників та інших масових заходах, що відбуваються тут.
Коли Ольга Кобилянська написала п’єсу “Ой, не ходи, Грицю”, Леся Українка, аби з її героями ознайомилося більше людей, просила Миколу Лисенка покласти твір на музику
Список використаної літератури
1. Кобилянська О. Слова зворушеного серця. Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади.- К., 1982.
2. Кобилянська О. Твори: В 5 т.- Т. 5.- С. 520.
3. Франко І. Зібр. творів: У 50 т.- Т. 50.- С. 282.
4. Літературна енциклопедія. – К., 1989.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ольга Кобилянська – Біографія (СКОРОЧЕНО) Ольга Кобилянська (1863-1942) Народилася у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї. Через 5 років після народження батька перевели до м. Сучави. Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 – у Чернівцях. Навчалася у німецькій школі. Перші її літературні твори написані німецькою мовою, пізніше почала писати рідною мовою. Взяла активну участь у […]...
- Ольга Кобилянська – Біографія ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942) Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Гумора (сучасна назва Гура-Гуморулуй) на півдні Буковини (територія сучасної Румунії) у родині дрібного службовця. Батько письменниці, Юліан Кобилянський, народився в Галичині й належав до шляхетного роду, який мав герб і походив із Наддніпрянщини. Мати Ольги, Марія Вернер, походила з німецької родини, яка дала […]...
- Ольга Кобилянська – тонкий знавець людської душі Ольга Кобилянська – тонкий знавець людської душі. Розкрити на матеріалі вивченого твору. Ольга Кобилянська – це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки, ліричних настроїв. Вона виступила як прозаїк-новатор. За спостереженням Д. Павличка, читач і сьогодні приходить до її творів “по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі”. […]...
- Кобилянська Ольга Юліанівна Реферат на тему: Кобилянська Ольга Юліанівна (1863-1942) Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім’ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність майбутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, […]...
- Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко) Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко) Початок XX століття приніс великі зміни в життя як мистецьке, так і суспільне. Все частіше жінки беруть участь в політичних та культурних заходах, все частіше лунають твердження, що жіноча доля – це не тільки кухня, церква та дитина, але й участь у […]...
- Твір на тему: Музика в моєму житті (Твір-роздум) Ще в дитячому садку я вперше почула чарівні звуки якогось музичного інструменту. Згодом я запам’ятала, що цей інструмент зветься фортепіано. А музика дедалі глибше входила в моє життя. У нашій родині немає професійних музикантів, але всі дуже люблять співати. Я почала відвідувати музичну школу із семи років. Я дуже щаслива, бо пов’язала своє життя із […]...
- Кобилянська Ольга – Біографія (1863-1942) Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім’ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. дитинство й юність майбутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, Кімполунг. Пізніше вона жила в с. димка, […]...
- Ольга Кобилянська – Людина (Стислий переказ, дуже скорочено) Ольга Кобилянська Людина (Стислий переказ, скорочено) В родині пана Ляуфлера чотири доньки та один син. Батька займає посаду радника, має великий вплив і великі доходи. Він цілком поважна людина. Дівчата виховуються, як звичайно прийнято: вчать французьку мову, музику, відвідують бали, шиють, готуються до заміжжя. Тільки одна дочка, Олена, занадто багато читає, сперечається з чоловіками на […]...
- “Люблю слова, їх музика іскриста… “ Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти […]...
- Музика в житті й творчості Лесі Українки Музика в житті й творчості Лесі Українки … фортеп’ян повірним всіх розмов, Всіх своїх дум і снів вона вчинила. (І. Франко) Кожний вид мистецтва прекрасний по-своєму, а ось поєднання їх здатне глибоко вражати нашу душу, викликати бурю емоцій. Література і музика завжди йшли поруч. Це дві галузі культурного життя народу, між якими існує особливо тісний […]...
- Життєві принципи О. Кобилянської І. Дитинство й юність майбутньої письменниці. (Народилася О. Кобилянська 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Південній Буковині в багатодітній сім’ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. Серед розкішної природи Кімполунга минули дитинство та юність Ольги, там вона відвідувала […]...
- Твір на тему: Музика в нашому житті Важко жити без музики. Ми чуємо музику усюди: на вулицях, удома, по радіо і по телебаченню, в магазинах, в парках, в концертних залах і на побережжі, іноді в лісі. Ми не можемо жити без музики. Нам подобається слухати музику, ми любимо танцювати під музику, ми уміємо граємо на музичних інструментах. Музика – поєднання багатьох звуків. […]...
- Коротка біографія Ольги Кобылянської ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942) Ольга Юліанівна Кобилянська Народилася 27 листопада 1863 р. у м. Гура-Гумора в Південній Буковині (нині м. Гура-Гуморулуй у Румунії) в родині службовця. У 1873-1877 рр. О. Кобилянська вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися далі, подальшу освіту вона здобувала самотужки. З 1889 до 1891 р. О. Кобилянська жила в […]...
- Людина (дуже стисло/скорочено) – Кобилянська Ольга В родині пана Ляуфлера чотири доньки та один син. Батька займає посаду радника, має великий вплив і великі доходи. Він цілком поважна людина. Дівчата виховуються, як звичайно прийнято: вчать французьку мову, музику, відвідують бали, шиють, готуються до заміжжя. Тільки одна дочка, Олена, занадто багато читає, сперечається з чоловіками на серйозні теми, говорить “небезпечні слова” – […]...
- Калинець Ігор – Музика Раптом та ніч, уповання довгого трунок, Задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, В білім футлярі скрипка, яка не спить. Спраглі ми вперше музики одкровення, Лише зачувши їдкий солов’я камертон. Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах, А в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон. Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям, У […]...
- Аналіз “Земля” Кобилянська ” Земля ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Земля” : епос. Жанр “Земля” : соціально-психологічна повість. Тема “Земля” : трагедія братовбивства, що сталася в селянській родині Федорчуків. Ідея “Земля” : Пошук причин братовбивства; “земля повинна бути для людини, а не людина […]...
- Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Ольга Юліанівна Кобилянська називала себе просто і скромно – “робітницею свого народу”, але для української літератури вона стала окрасою, бо твори її, пройняті глибоким ліризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнім літературним скарбом. Кожен такий твір письменниці вражає поетичністю і глибиною зображення характерів, зокрема жіночих. Недарма […]...
- Іван Малкович – Музика, що пішла МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси – чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – вже ж сивина спадає з пліч, – як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, піду блукати по світах, – хай […]...
- Музика, що пішла (скорочено) – Малкович Іван Коли вона плелася в коси – Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – Вже ж сивина спадає з пліч, – Як босу музику пустити В таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, Піду блукати по світах, – Хай тільки вітер завиває […]...
- Твір на тему: Музика в житті людини Бог дав нам музику, щоб ми насамперед підіймалися нею вгору. Ф. Ніцше Музика супроводжує людину з колиски і до останнього подиху. А ті, хто вірить у потойбічне життя, будуть і на тому світі слухати ангельський спів. Одне з чільних місць у культурі народу належить пісні. Це можна сказати про культуру і менталітет майже кожного народу, […]...
- Твір на тему: Музика в моєму житті Музика в моєму житті Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика – стародавній вид мистецтва, здатний об’єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, […]...
- І ти, найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго! Життя і доля Ольги Кобилянської І ти, найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго! Життя і доля Ольги Кобилянської Ольга Юліанівна Кобилянська народилася на півдні Буковини, в сім’ї дрібного урядовця. Батько – Юліан Якович – був доброю людиною, заступався за селян. Мати – Марія Вернер – займалася вихованням дітей, наповнювала дім ласкою і турботою. Невеликих статків сім’ї вистачало лише на те, щоб […]...
- Музика Петі Ростова Війна і мир… Ці дві теми в романі Толстого злилися воєдино. А самі поняття “війна” і “мир” суперечать одне одному. Адже що найжахливіше в людському житті – в одному й одразу в усіх людських життях? Війна. І найпрекрасніше в житті – мир. “Війна – найпротивніший людському єству стан”, – говорить автор роману. П’ятнадцятирічний Петя Ростов […]...
- Ольга Кобилянська – Земля (Скорочений переказ, дуже стисло) Ольга Кобилянська Земля (Стислий переказ, скорочено) Велике село Д. на Буковині. Горстка хаток притулилася до величного панського лісу. Інші розташувалися серед поля. Заможна селянка Докія занепокоєна долею своєї єдиної доньки Парасинки. Мати вже почуває себе вкрай погано, батько ж – страшний пиятик, він винесе все добро, проп’є у шинку. Парасинку треба конче цієї осені засватати, […]...
- Жіноча доля (за твором “Людина”) Бути особистістю в житті складно, і жінці це вдається важко. Ця проблема не існувала тільки в XIX столітті, вона хвилює багатьох людей і сьогодні. Тому це дуже добре, що ми маємо можливість познайомитися з таким твором, де проблема становлення й утвердження особистості талановито зображена письменницею Ольгою Кобилянською. Йдеться про повість “Людина”. Про свої твори Ольга […]...
- Ольга Кобилянська – Земля (Характеристика твору) (1902) Літературний рід: епос. Жанр: повість. Тема: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці XIX ст. Головна ідея: поміркувати над причинами братовбивства, тобто пер-шогріха, зла у світі. Головні герої: заможний газда Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, старший син Михайло, молодший син Сава; заможний газда Василь Чоп’як, його дружина Докія й дочка Парасинка, […]...
- Відгук на пісню “Заповіт” (слова Т. Шевченка, музика Г. Гладкого) На уроці української літератури, вивчаючи поезію Т. Шевченка, учителька дала нам можливість послухати пісню “Заповіт”. Вірш Т. Шевченка ми вже знали напам’ять, і от – пісня. Мелодія “Заповіту” пройнята мінором, але в ній немає суму і безнадійності, пов’язаних із думками про смерть. Музика звучить оптимістично, життєстверджуючи. Правда, спочатку повільно і неголосно, але мужньо, без усякого […]...
- “Музика перепліталася в мене з літературою… ” (творчість Бориса Пастернака) Одного разу високий худорлявий школяр повертався з гімназії. Буяла весна. Цвіли яблуні, вишні, і все було вкрито білими хмарками квітучих садків. Вікна багатьох дачних будиночків були відчинені навстіж. Легко й просто складалися рими: “Горище вголос заспіва, / Вклонившись рамі та зимі,/ Стрибне до вікон чехарда/ 3 дивацтв, нещасть, сум’ятя слів”. Але що це? Якась навала […]...
- Поетичність і глибина зображення жіночих характерів у творах О. Кобилянської Поетичність і глибина зображення жіночих характерів у творах О. Кобилянської I. Духовний світ письменниці. (Батьки Ольги Кобилянської вважали, що мати систематичну і гарну освіту повинні тільки сини, а донькам достатньо закінчити декілька класів гімназії. За уявленнями того часу, навіть в інтелігентних сім’ях не заведено було дбати про навчання дівчат. Юна Ольга зростала мрійницею і фантазеркою, […]...
- Ольга Кобилянська – В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО) Ольга Кобилянська В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО) Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи Дубихи. З дівочих літ вона дуже кохалася у квітах. Особливо пишалася вона великими червоними […]...
- Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Ольга Юліанівна Кобилянська увійшла в літературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила літературну скарбницю України творами, в яких відбилося життя буковинського селянства та інтелігенції. Всі вони перейняті палкою любов’ю до трудящих мас, бажанням бачити рідний народ вільним, щасливим, возз’єднаним. Ці ідеї єднають письменницю з […]...
- Про княгиню Ольгу скорочено – Літописні оповіді 955-го року попливла княгиня Ольга в грецьку землю, де царем був Костянтин. Побачив цар, що Ольга дуже красива й розумна, захотів узяти її ні дружину. Розгадала княгиня цей намір і сказала, що вона язичниця, треба її охрестити. Але хай цар зробить це сам, інакше вона не хреститиметься. І охрестили її цар із патріархом. Просвітившись, раділа […]...
- Твір на тему: Що таке музика? Музика… Вона захоплює нас, бере в полон своєю чарівністю. Слухаючи її, ми завмираємо від щастя і насолоди. Треба мати особливу душу, щоб любити музику. Чути мелодію навіть у співі вітру, шурхотінні листочків на деревах, у звуках морських хвиль, у весняних щебетаннях птаства чи в різнобарвному розмаїтті квітучих луків. Недаремно ж у фольклорних творах музиці приділено […]...
- Ольга Кобилянська – Земля (СКОРОЧЕНО) Ольга Кобилянська Земля (СКОРОЧЕНО) Недалеко від ріки Серету на Буковині простяглося село Д. Навкруги нього – рівні поля, а із заходу – великий панський ліс. Оддалік видніються ще невеликі ліски. Багато господарів їздили на заробітки до Молдови, тому хати й подвір’я занедбані. А от хата Докії, дружини заможного газди Василя Чоп’яка, вигідно виділялася серед сільських […]...
- Чи може жінка бути незалежною? (За творами О. Кобилянської) Тема жінки – одна з провідних тем творчості Ольги Кобилянської, вона проходить червоною ниткою крізь усю художню спадщину письменниці. Уперше ця тема могутньо зазвучала в творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка. Вони писали про тяжку долю жінки-кріпачки, жінки-матері. А Ольга Кобилянська об’єктом свого художнього дослідження обрала жінку-інтелігентку, яка страждала не від давнього “кріпацького” лиха, а […]...
- В неділю рано зілля копала… (скорочено) – Кобилянська Ольга Назва цієї повісті дається у лапках. Чому в лапках? Тому що сюжет узято з народної пісні. З тексту пісні і починається розповідь. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи […]...
- Передовсім – особистість (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”) Передовсім – особистість (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”) Творчість Ольги Кобилянської – окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки на показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі. Уже в повісті-дебюті “Людина” Ольга Кобилянська зуміла показати […]...
- Ольга Кобилянська – Людина (СКОРОЧЕНО) Ольга Кобилянська Людина (СКОРОЧЕНО) І Пан Епамінондас Ляуфер (У деяких виданнях – Ляуфлер. – Ред.) жив у добрі часи. Цісарсько-королівський радник, він мав велику повагу, вплив і немалі доходи. Була у нього і слабка сторона – пристрасть до спиртних напоїв. Але цього поки що ніхто не помічав. У Ляуфера було чотири доньки і один син, […]...
- Ольга Кобилянська – Земля (Стислий переказ, дуже скорочено) Ольга Кобилянська Повість “Земля” Скорочено Своєму батькові Юліанові Я. Кобилянському Посвячує авторка. На Буковині лежить село Д. Ліс панський, власність приватна. Тепер зима. Хата заможного газди Василя Чоп’яка, жінка його Докія довгі роки служила у дворі. Її поважали у селі, і у дворі, хоч чоловік був великий пияк. Але Докія не була щаслива. Жура гнула […]...
- Людина (скорочено) – Кобилянська Ольга 1863-1942 І Пан Епамінондас Ляуфер (У деяких виданнях – Ляуфлер. – Ред.) жив у добрі часи. Цісарсько-королівський радник, він мав велику повагу, вплив і немалі доходи. Була у нього і слабка сторона – пристрасть до спиртних напоїв. Але цього поки що ніхто не помічав. У Ляуфера було чотири доньки і один син, якого любив до […]...
Сутність моральної деградації доріана грей.