Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Концептуальне мистецтво
Концептуальне мистецтво
Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів про його природу. На відміну від реалізму,’ схильного до вживання синтетичних описових речень, до “зображення життя у формах життя”, К. м. вдається до аналітичних речень, в яких пропонується визначення художньої діяльності. Тавтологічний характер такого тексту у тексті відбивається в абстрактній
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Лінгвістика тексту Лінгвістика тексту (фр. linguistique, від лат. lingua – мова), або Транс лінгвістика – царина сучасного мовознавства, покликана віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв’язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків. Предметом осмислення Л. т. вважаються текстотвірні засоби (лексичні та семантичні повтори слів, застосування […]...
- Максим Рильський – Мистецтво Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, і там огонь давно згорів, – В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист: у красі незнаних слів, У музиці, що вроду, всім знайому, Втіляє у небесний перелив; В тобі, мистецтво, – у малій картині, […]...
- “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена Свої погляди на поезію Верлен виклав у вірші початку 70-х років “Поетичне мистецтво”, де музичність вірша протистоїть визначеності змісту. Верлен радив звертатися до незрозумілих образів та віддавати перевагу нюансам, переливам, а не різким тонам. І хоча Верлен мав на увазі легку неточність уяви, такий принцип відкривав шлях алогізму. Сам […]...
- Мистецтво в шитті людини (за романом М. Пруста “Кохання Свана”) Мистецтво в шитті людини (за романом М. Пруста “Кохання Свана”) Що може знати людина про іншу? Лише споглядати її вчинки й робити висновки, але лише суб’єктивні. Тоді як же пізнати людину, її світ? Марсель Пруст вважає, що єдиною можливістю такого пізнання є мистецтво. У романі “Кохання Свана” є “я” головного героя й те, що можна […]...
- Твір на тему: Мистецтво у моєму житті Мистецтво у моєму житті Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, […]...
- Твір на тему: Світ прекрасного. Мистецтво Світ прекрасного. Мистецтво Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця – це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п’янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу… Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам […]...
- Примітки Примітки – короткі доповнення, пояснення й уточнення до основного тексту твору. Належать авторові (авторські П.) або редакторові, упорядникові, перекладачеві (видавничі П.). Видавничі П. входять у довідковий апарат видання; найчастіше видавничі П. стосуються реалій, що згадуються в тексті, прихованих цитат Тощо. За розташуванням розрізняються П. внутрітекстові (подаються безпосередньо за фрагментом тексту, якого вони стосуються), підрядкові (внизу […]...
- Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні […]...
- Мистецтво – це суспільна вартість (Б.-І. Антонич) Що збагачує наше життя переживаннями, дарує можливість накопичувати найрізноманітніші враження і як наслідок – якось непомітно, ненав’язливо, але безперервно навчатися, розвиватися? Звичайно ж, мистецтво. Мабуть, ці його властивості дозволили поетові так визначити суспільну роль мистецтва. Справді, будь-який вартісний витвір мистецтва мимоволі збурює в нас цілу гаму почуттів, змушує відкривати прекрасне, відмежовуватися від потворного. Пригадаймо картини […]...
- Максим Рильський – Природа і мистецтво Йоганн-Вольфганг Гете В перекладі Максима Рильського Не в розбраті мистецтво й природа, Як дехто мислить: путь у них одна. Мене обох їх надить глибина, І поміж ними – обопільна згода. За чесний труд – висока нагорода! Працюй уперто, хай мета ясна Діла твої освітлює до дна, І полум’ям пойме тебе свобода. Так повсякчасно в творчості […]...
- Твір на тему: Мистецтво в житті людини Мистецтво народилося разом з homo sapiens. Розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. Спочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. Але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. Тоді і народилася творчість, якої вимагала душа. А це вже і є мистецтво. У першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в співі, в іграх, у […]...
- Поетичне мистецтво – Верлен Поль Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім – любий погляд з-під вуалю, В нім – золоте тремтіння дня Й […]...
- Твір на тему: Мистецтво бути собою (Культурна людина. Якою я її бачу?) Важко сказати, чи існує взагалі таке мистецтво – бути собою. Це, скоріше, право бути собою таким, яким ти є. І щоб інші сприймали тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе “переробити”, це викликає спротив, небажання піддаватися чужим впливам і, взагалі, породжує неадекватну реакцію стосовно тих подій, що відбуваються. Перш ніж творити себе, – бути […]...
- Твір на тему: Спілкування – це наука чи мистецтво? (твір у публіцистичному стилі мовлення) Спілкування – це наука чи мистецтво? (твір у публіцистичному стилі мовлення) Гадаю, що кожен на питання “Чи вмію я спілкуватися?” відповість так: “Скільки живе людина, стільки вона вчиться”. Знань ніколи не буває багато. А знання мовного етикету характеризують загальний рівень інтелекту й культури особистості. З питань культури спілкування написано чимало досліджень мовознавцями, психологами, вченими різних […]...
- Еквівалент тексту Еквівалент тексту (лат. aequivalens – рівноцінний) – авторські пропуски у тексті (рядок, кілька рядків, цілі абзаци чи строфи), за допомогою чого створюється ефект ліричного умовчання, фрагментарності тощо. Подеколи Е. т. спостерігається внаслідок втручання редакторів чи цензури. На місці пропуску ставляться крапки. Так, вірш В. Симоненка “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок” друкувався без досить промовистої […]...
- Рубрика Рубрика (лат. rubrica, від ruber – червоний) – спосіб позначення окремих частин тексту літературного твору; первісно – назва закону, написана червоною фарбою. В книзі Р. може бути тематичною, формально-графічною (буквиця, цифра, літера з крапкою або дужкою, зірочки, лінійки тощо), “німою” (пробіл у суцільному тексті)....
- Павло Глазовий – Мистецтво єднає Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка тихо говорила: – Як можна в світ пускати це сміття? – Вона його за муки полюбила, А він її – за щире співчуття....
- Абзац Абзац (нім. Absatz – уступ) – частина тексту, композиційно найменша, означена відступом на початку першого рядка і, як правило, не заповненим до кінця останнім рядком. Інколи Абзац вирізняється тільки незаповненням останнього рядка. Практикується також винесення початку першого рядка абзацу на поле сторінки. Абзац із кількох речень утворює змістову єдність. Слово “Абзац” вживається також у значенні […]...
- Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г. в. широко застосовував […]...
- Центон Центон (від лат. cento – клаптевий одяг) – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються поезії Юрія Клена, засвідчуючи культурологічну основу та глибоку інтелектуальну пристрасть в естетичному переосмисленні мистецьких явищ, духовного багатства української та світової літератури. Так, в епопеї “Попіл […]...
- Кумуляція Кумуляція – (лат. cumulatio – нагромадження, збирання) – стилістичний прийом, явлений багаторазовим повторенням певних елементів твору. К. поширена у фольклорі, де повторюються словесні формули – рефрени (пісні, казки тощо), а також у художній літературі (анафора, епіфора, симплока, кільце і т. п.)....
- Діалог навіяний дискусією про мистецтво – Рильський Максим ПЕРШИЙ ГОЛОС У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За облавок викиньте, поети, Допотопних ваших солов’їв! Геть жбурніть симфонії та мрії, Як ганчірку кидають за тин! Хто мотор полагодити вміє, Вартий більше, ніж знавець картині ДРУГИЙ ГОЛОС Ця суперечка виникла не вчора, Може, у печерній ще добі, Але буть додатком до мотора Для людини […]...
- Текстологія Текстологія (лат. textum і грецьк. logos – слово, вчення) – галузь історико-філологічного знання, наука, що вивчає і встановлює історію тексту творів писемності і документів. Термін “Т.” вперше запровадив Б. Томашевський. Раніше вживався термін “критика тексту”. У сучасній Т. діахронне вивчення тексту лежить в основі синхронного; історичній оцінці підлягає “авторська воля”; віддається перевага свідомим змінам перед […]...
- Коротко про “Чого являєшся мені у сні” (1896) Із збірки “Зів’яле листя” Літературний рід: лірика. Вид лірики: інтимна. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив: нерозділене кохання. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки української, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно сильне враження. Поет висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання […]...
- Завершений твір Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює, вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору, оскільки його естетична якість, конкретизація підсумовується в читацькому сприйнятті. Завершеність твору відносна ще й тому, що з появою нових творів […]...
- Ліричний герой Ліричний герой – друге ліричне “Я” поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом з тим Л. г. не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті […]...
- Іван Франко – Чого являєшся мені у сні (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Франка “Чого являєшся мені у сні” 1896 р. Із збірки “Зів’яле листя” Літературний рід: лірика. Вид лірики: інтимна. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив: нерозділене кохання. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки української, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно […]...
- Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
- Купюра Купюра (фр. соupurе, від соuper – різати) – скорочення або викреслення в літературному тексті. За походженням розрізняють К. авторські, редакційні, цензурні. Відновлення К. у виданих текстах вимагає пошуку оригінальних текстів, авторських рукописів, коректур, текстологічної роботи, з’ясування авторської волі, встановлення канонічного тексту і т. п. Яскравим прикладом цензурної К. може бути видання поезій В. Симоненка, де […]...
- Авторизація Авторизація (фр. autorisation – дозвіл) – схвалення автором тексту власного твору на тиражування у будь-якій копії (переписування, машинопис, ксерокопіювання, друковане перевидання, переклад іншою мовою, інсценізація). Авторизація засвідчується безпосередньо заявою письменника, його участю у процесі тиражування тексту....
- Ампліфікація Ампліфікація (лат. amplificatio – збільшення, розширення) – стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів – синонімів, епітетів, порівнянь, антонімічних протиставлень тощо. Наприклад, А. у творах У. Самчука: “Насторожена, трохи перелякана. Пригорталась ціла – гаряча, гнучка, тріпотлива… “; “Зовсім темно, хоч око виколи… “; “Жолобецький […]...
- Кон’єктура Кон’єктура (лат. conjectura – здогад, тлумачення) – відновлення спотворених місць у літературному тексті або розширення тексту, який не підлягає прямому прочитанню (на підставі здогаду), декодування спотворених чи невиразно написаних слів та фраз у рукописі. К. застосовується і в тих випадках, коли певне слово чи фраза, вжиті автором, видаються недоречними або сприймаються як описка. Так, в […]...
- Поетичний синтаксис в українській літературі Одиницею мови в синтаксисі є речення. Існують головні засоби синтаксичної організації мови, що надають їй емоційної виразності: граматичне оформлення речень; порядок слів у реченні; оформлення інтонації речень. Їх прийнято називати Фігурами: Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос; Анафора (тр. “віднесення […]...
- Ретроспекція Ретроспекція (від лат. retro – назад і specto – дивлюсь) – пригадування подій, колізій, що передували моментові фабули, в якому перебуває оповідач або персонаж епічного твору; одна з форм психологічного аналізу, з допомогою якої твориться художній час. Широко використана, наприклад, у романах “Перехресні стежки” І. Франка, “диво”, “Я, Богдан” П. Загребельного, “Твоя зоря” О. Гончара, […]...
- Детермінізм Детермінізм (лат. determinare – обмежити, визначити) – вчення про всезагальну причинну зумовленість, закономірний зв’язок усіх явищ у природі, суспільстві і мисленні. Наукове розуміння д. застерігає літературознавця від прямолінійного трактування співвідношення життя і літератури (за схемою “базис визначає надбудову”), літературного чи історичного процесів. д. конкретизується в традиційному літературознавстві при обговоренні проблем “обставини і характери”, “мотивація вчинків […]...
- Деконструкція Деконструкція – теоретична концепція, що знайшла широке поширення у літературознавстві та мистецтві” Базується на виявленні в текстах опорних понять і шару метафор, котрі вказують на несамтожність тексту, на перегук його з іншими, більш ранніми текстами. Виникла в річищі структуралізму, є опорною стратегією опозиційного до структуралізму напряму – постструктуралізму, котрий виник на межі 60-70-х XX ст. […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Втілення задуму письменника Втілення задуму письменника – один з етапів творчого процесу, який приводить до реалізації задуму і виникнення завершеного твору-тексту. Умовно виділяють такі його етапи: 1)виникнення задуму; 2) його розробка, виношування; 3) активізація досвіду життєвих вражень; 4) пошуки форм і втілення задуманого твору; 5) реалізація, втілення задуму; 6) доопрацювання твору, шліфування тексту....
- Література Література (лат. littera – буква, літера) – сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва, власне, мистецтво слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер. Л. за своїм змістом розмежовується на філософську, політичну, природничу (біологічну, […]...
- Мовотворчість М. Коцюбинського І. М. Коцюбинський – неперевершений стиліст. (Безумовно, його твори – зразок лексичної, фразеологічної, синтаксичної та стилістичної багатогранності, глибини, ритмомелодики художнього тексту.) 1. Підгрунтя художнього слова. (Його мова насичена живою лексикою українського народу, фольклором, мовними традиціями класичної російської, української та західноєвропейської літератури.) 2. Художні можливості літературної мови. (М. Коцюбинський розширив структурно-семантичні, стилістичні та стильові можливості української […]...
Твір моє село.