Кость Москалець – Це старе кіно про двох самотніх людей
Це старе кіно про двох самотніх людей
Які ціле життя шукали одне одного і не знаходили
А коли вони нарешті зустрілися
То злякалися свого щастя і все закінчилося дощем
Довго палають порожні екрани
Ми не відводим очей
Гаснуть повільно барвисті реклями
Цих страшних ночей
Цих важких ночей
Це старе кіно про страх перед щастям
Про те що жодному з нас не можна залишатися самотніми
Інакше найкраща навіть доля закінчується поразкою
Поразкою і нескінченним дощем
День закінчився дощем і грозою
Пахне весною і сном
Ми не захочем дивитися знову
Це старе кіно
Це страшне кіно
Злива густа і не видно дороги
Я твої пальці ловлю
Будьмо удвох і не бійся нічого
Я тебе люблю
Я тебе люблю
Ці старі режисери які давно вже вижили з розуму
Накручують свої фільми про самотніх нещасних людей
І добре заробляють на цьому
Нехай же хоч одного разу вони залишаться ні з чим
Хоч одного разу… вони
В твоїх очах я знову бачу себе
Яка ти світла
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Кость Москалець – Я часто думаю Я часто думаю, чому ти так самотня, – Одна з найкрасивіших доль у світі; Ці сірі очі, пильні, сумовиті, – Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал, А в дзеркалах – себе і суть свою подвійну, Ледь-ледь прикриту флером абсолюту, Росою часу, Інеєм чекання, Терпінням дзвону – як іще, О, як іще мені тебе назвати? […]...
- Кость Москалець – Це літо – назавжди Це літо – назавжди. Тут білі ромашки Зриває тендітна рука. То сонце, то зливи, Світ мокрий, щасливий, Я знаю, то ти ворожиш На пелюстках. Тут холодна біжить ріка, Тут, на пісках, я шукав любов. Тут казали: її нема. Тут я тебе все одно знайшов. Тут зірка зелена, Тут сходи на небо, Любов тут сильніша за […]...
- Кость Москалець – Ранкове передмістя сну про тебе Ранкове передмістя сну про тебе Вертаюся до брами – і назад Бог загорта не дочитавши небо І кілька слів упало в білий сад І кілька солов’їв із інеєм на крилах Течуть у гнізда втомлено мовчать Неповерненна незбагненно світла І неминуча наче та печаль І сходить сонце Боже як це просто І вигорає місто до землі […]...
- Кость Москалець – Мої нaдії стaли прaхом Мої нaдії стaли прaхом, Тривоги Вaші стaли сном. А стиглі яблукa нaд дaхом Перемінилися вином. А білі клaвіші в розлуку Пішли – я зовсім не тримaв, Бо їх торкaлись Вaші руки, A я ті руки цілувaв. Усі тривоги стaли прaхом, Усі нaдії стaли сном. Нa брудершaфт жоржини пaхнуть Із вечором. Перед вікном....
- Я так люблю простих людей! Я так люблю простих людей! В них більше, ніж в будь-кому, тайни, І завжди погляд їх безкрайній Все манить вглиб простих очей… Я так люблю простих людей. В них більше сенсу, ніж в будь-кому, І хочеться поставить кому Десь поміж слів їх і ідей… І що б вони не говорили, Бере чудне якесь чуття, Наче, […]...
- Юля Миргородська – А небо просто розриває А небо просто розриває, Як після довгої мовчанки! Дощем емоцій заливає Даровані колись Фіалки. Вмикай приймач Наскільки буде сили! Сьогодні все одно Не перекличеш грім. Кого б дощі до нас не запросили, Ми будем раді їм! Глінтвейн? Чи просто так… вино? Так хочеться про все наговоритись! Ще маємо старе, І вкотре переглянуте кіно Не до […]...
- Герасим’юк Василь – Останніх років київське кіно Останніх років київське кіно В малому залі дня зими пройшло. Згадалось: від людини до предмета – Про всіх, про все. Ти бачив: не дано Тобі (про це вже сказано було) “життя сприймати як життя поета”. Ти зрозумів і крок ступив назад, Замкнувши зал зими, і навзагал Понуро ті сеанси передумав. Ти обминув собор і снігопад, […]...
- Семенко Михайль – Кіно На задній лаві в кінотеатрі Поцілункувались міцно скрипка й піаніно. Він почув себе ніби на Татрах І розповідав Ванді про петербурзьку Ніну. Вандині очі пильно дивились Зуби блищали і губи манили, – Губи тремтіли, шукали, благали – Безодню огню вони в себе ховали. Лагодить мотор за стіною механік. Електрика освітлює в куті оркестру. Хутко буде […]...
- Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
- Навчися мене відпускати Навчися мене відпускати… Навчися мене відпускати І Через сотні днів, Через сотнів самотніх ночей Без Справжніх почуттів, Без божевільних ідей Я Буду чекати. Тебе Чекати…...
- Микола Руденко – Я тікав від людей Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду Гіллясті мої фаворити – І світилась над ними Зеленого сонця душа. Я їм вірші читав, Таємницю звіряв чи образу – Тільки горлиця чула Та хмарка, Та тиха ріка. І ніхто з них Довіру мою Не […]...
- Микола Вінграновський – Голубі сестри людей I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на Сулу. Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею і в полі, І небо падає поволі В холодній краплі із весла. Я хочу розказати вам Про наші ріки […]...
- Вервиця до двох Сердець В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 рази) Початок: О мій Ісусе, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню, візьми до Неба всі душі, а особливо ті, що найбільше потребують Твого милосердя. На великих: Найсвятіші Серця Ісуса і Марії! Відкрийте двері милосердя для всіх бідних грішників цього світу. На малих: […]...
- Микола Руденко – Люблю людей Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. Так мало непогорблених, прямих, Окрилених високою метою. І хто нас визволить від нас самих – Від страху перед правдою святою? Хоч сенс народження нам не ясний (Життя для нас – лише сліпий Випадок), – Пірнаємо […]...
- Павло Мовчан – З двох боків (“Позбудься, камене, камінності своєї… “) Позбудься, камене, камінності своєї, Горбочком стань потульним для ноги, Стань глиною вологою чи глеєм, І вийди, водо, геть за береги. Ти, дерево, збуди закостенілість, Продовжся мною чи мене продовж; Душа струмлива розмиває тіло, Що стало широченним, наче дощ… Життя безмірне ген аж по крайнебо… Тебе нема… є краплі дощові, Сторізний камінь, дерев’яні ребра, І кущ […]...
- Відгук на збірку Миколи Побеляна “Сніги на двох” (з літератури рідного краю) У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Микали Побеляна “Сніги на двох”. Вийшла вона у серії “Бібліотека альманаху українців Європи “Зерна”. Із поезією для дітей цього автора ми знайомилися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки нової збірки цього автора. “Сніги на двох” – це збірка ліричної по езії, автор […]...
- Марта Тарнавська – Прохід Утікаю від самотніх стін У юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, Що із нею здавна ми знайомі. Пропливають хвилі людських рік, Мов спішать у неминуче море; Шум реклами глушить серця крик, Загадка з усіх зіниць говорить. Курява знімається з-під авт І висить над містом, наче хмара; Тільки думка – […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Юрія Яновського Думки про творчість Юрія Яновського: – “… У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу – книгу мудрого великого Буття” (М. Строковський). – “Я любив романтичні твори Юрія Яновського – і вся його особа була оповита для мене романтичним серпанком” (А. Кацнельсон). – “Юрій Яновський – наша національна […]...
- Катерина Кочетова – Не відпускайте дорогих людей Не відпускайте дорогих людей, Повторюйте, які вони важливі, Допоки є момент, і час не йде, Коли раз? м по-справжньому щасливі. Не слід боятися відвертих фраз, У морі фальші щоб не потонути, Та не знаходьте місця для образ, Адже нічого й так не повернути. Серця давно звикають до мовчання, Тож не дивуйтесь, якщо хтось піде. Зараз […]...
- Притча про двох боржників “Були два боржники у одного вірителя” – каже Ісус. Цей віритель вірив їм, тому весь час давав їм у борг. Один боржник повинен був віддати 500 динарів, а другий – 50 динарів. Боржники, звісно, не могли сплатити свій борг, тому віритель простив їм обом весь борг. Розказавши це, Ісус запитує Симона Петра: – Скажи, котрий […]...
- Павло Мовчан – “Цей мох – на двох… “ Цей мох – на двох; Куди не глянеш, Стоїть притомний літ Весняний, Хоч до весни – гай-гай!.. колись… З беріз ми соку напились, Все ходим і когось гукаєм, Й відлунок кожен, наче спис, У свої руки заплітаєм. Що нам до того – мох чи пух, Чи ниття те, що в’яжуть птиці, Єднає нам і зір, […]...
- Іван драч – Баляда двох На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни… ) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, золота, пахуча – Вона лежала в головах, Як наша доля неминуча, І сон вина нам доливав. Та крила стиглої печалі Мене зманили по ночах, І дико лебеді ячали, Щоб я кричав, а не мовчав. […]...
- Твір на тему: Роздум про вчинки людей Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або допоможуть каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі допоможе. […]...
- Ольга Анцибор – Кохання моє таємниче Кохання моє таємниче, Любове моя неземна, Лиш гляну тобі я у вічі – І враз розквітає весна. Не думала я, що так пізно, Ще буду кохати я знов, Що в серці народиться пісня, А душу зігріє любов. Зігріє, як світла промінчик, Що ллється із синіх очей, Розтопить образи камінчик І темінь самотніх ночей. Тебе я […]...
- Так багато навколо людей Так багато навколо людей Не знають куди прихилити своє життя. Мільйони сердець просто не усвідомлюють, Що все, що їм потрібно – це щире каяття. Зірку із неба ти ніколи не дістанеш, Якщо на правильний шлях в житті не станеш. Не доберешся до сонця на блакитному тлі. Якщо залишаться у тебе думки старі. Бо тут ти […]...
- Кацай Олексій – Оаза людей Оаза людей В пустелі космічній Мій острівець магічний Марення мандрівників Смутної галактики Де порожнеча цупка як свинець Де кожен атом зустрічний Ковтає шлях нетрями Нутрощів Ти раптом на сконі часів Речовини і проміння Легко жбурляєш Свій вітерець Хмаровинням фарбований В запалені очі Розбитих ілюмінаторів І чорних зірок бедуїни Діти руїни Прозорі Перлини своїх знекровлених лиць […]...
- Микола Луків – Весна Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, Війнуло літо духом рути-м’яти. Люблю тебе із сином на руках, Дружина, Мати. Минуть поволі осінь і зима, І знову світ засвітиться в онові. Нічого в ньому кращого нема Од вірності, Любові. Нема. Не буде. Зроду […]...
- Павло Мовчан – З двох боків (“Затримуйте зором прозорість повітря… “) Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони: Примарна тривалість ошукує нас, В природі немає, немає повторень, Все суще на світі, геть все видозмінює час. Кохана, чому твої пучки зів’яли, Незгарбляться руки і погляд порідшав – чому? І видихавсь голос – у ньому все більше печалі, Його лише погуком я перейму. Затримую слухом любові тонку павутину, […]...
- За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
- На тебе я дивлюся з жалістю і болем На тебе я дивлюся з жалістю і болем І місця котрий день собі я не знайду Ти добра, щира, ввічлива людина Та зрозумій – тебе я не люблю.. Я люблю те, що ти приносиш квіти Коли на вулиці шумить мороз Що ти дзвониш мені і пишеш Та зрозумій – тебе я не люблю… А запитаєте […]...
- Образ мужика у казці Михайла Салтикова-Щедріна “Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував” Образ мужика у казці Михайла Салтикова-Щедріна “Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував” Посеред класиків російського реалізму XІX століття Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін займає місце неперевершеного митця слова у галузі соціально-політичної сатири. Він завжди був палким захисни ком інтересів пригніченого люду і викривачем капіталістів. Упродовж 1850-1880-х років голос геніального сатирика, “прокурора російського суспільного життя”, […]...
- Дон Кіхот і Санчо Панса як уособлення двох життєвих позицій Великий Гете вважав, що життя, прожите без користі, подібне до смерті. Подібної точки зору дотримувалася більшість геніїв XIX століття. А що думали про зміст життя попередники Гете, представники літературних кіл епохи Відродження? Адже вони стояли біля витоків нових уявлень про людину, нового погляду на навколишній світ. Кожний із титанів Відродження зробив свій внесок у розвиток […]...
- Протиставлення у творі В. Короленка “Діти підземелля” двох світів дитинства Протиставлення у творі В. Короленка “Діти підземелля” двох світів дитинства Коли я читав повість В. Короленка “Діти підземелля”, я втішався тим, що це вже минулося. Такого вже не буде, бо ми живемо у новітні часи, в демократичній державі. Я співчував Васі, бо то страшна річ – залишитися без матері, до того ж батька гне горе. […]...
- Люблю весну, та хто її не любить… – Сосюра Володимир Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
- Страшно жити в самоті серед людей Як страшно жити в самоті серед людей! Коли серце не знає спокою ні вдень, ні вночі… Перед тобою сотні замкнених дверей А ти не можеш підібрать до них ключі… Так хочеться згубитися в думках Та біль мене нікуди не пуска Я знаю буду я щаслива в снах Як щастю на землі місця нема… Забути важко, […]...
- Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
- Валентина Капшук – Магніти, що притягують людей Магніти, що притягують людей, Відома, невідома, все ж – та сила, Причалом є нових – старих ідей, Це дійство для душі є любо-миле.. Ідеї, стЕжки, логотип життя, Традиції та стиль і поведінка, Переплітаються зі сміхом вороття, Малюється нова буття картинка. По Одному йшли, а тепер разОм, Душа цвіла – цвітуть тепер обоє, Відбувся знАчний шляху […]...
- Любить людей мене навчила мати Я стою перед репродукцією – картиною, де змальована жінка-мати, яка схилилася над своєю дитинкою і, мабуть, як і мені колись, наспівує колискову пісню: Спи, мій маленький, Пізній бо час. У свою пісню мати вкладає надії, сподівання на щасливе життя, долю своєї дитини, коли вона виросте. А якою виросте її дитина? Сподівається, що син чи дочка […]...
- Веселі вигадки двох друзів (за твором В. Нестайка “Тореадори з Васюківни”) Дитинство – щаслива й весела пора. Навіть маленькі пригоди в дитинстві здаються великими й значними. Читав книгу “Тореадори з Васюківки” і по-доброму заздрив двом друзям – Павлуші Завгородньому та Іванові Реню. їм ніколи скаржитися на нудне життя у селі. У них не виникає питання, куди себе діти під час канікул. Хлопчики постійно щось вигадують. Вони […]...
- JohenGefest – Я Тебе Люблю Скажу тобі такі слова… Ті що вже давно лежать у моєму серці… Ті що значать для мене дуже багото… Перше слово це… Я! Я це той хто неможе без тебе… Я це той хто завжди ціннить тебе… Я це той хто хоче бути всім для тебе… Друге слово це… ТЕБЕ! Тебе буду я любити… Тебе […]...
Быль в кладовой солнца.