Ковальчук Людмила – Рідний край



У Ямпільськім краю, в зеленій тиші,
Де синь небес у дзеркалі ставків,
У час, коли вже достигають вишні,
Стріча Воздвиженське славетних земляків.

І ллється пісня з вечора до рання,
Купальське вогнище тихенько догора.
Тут мрії всі збуваються в коханні,
Тут щастям у вінку кружляє дітвора.

Я бачила багато – міста і різні села –
Велична і простора, безмежна Україна.
Та я приїду знову до мами, до оселі,
У край найближчий серцю – Воздвиженське єдине.

Тут заплету віночок і хай він за водою
Пливе кудись далеко, здійснивши мої мрії.
Воздвиженське, рідненьке, я знову тут з тобою,
Моя щоденна мрія і світлая надія.

Пройду стежками саду. На берегу ставочку
Згадаю все, що було, і знову в край далекий.
Сльоза бринить, а небо тепер немов би очі
Дощамии проводжає. Тут край села лелека

Змахне крилом на щастя і полетить додому.
Спасибі, мої рідні, за зустріч і за пам’ять.
Життя іде… . та повернусь я знову
У край, де люблять і завжди чекають.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Шевченко ''сон'' аналіз.
Ви зараз читаєте: Ковальчук Людмила – Рідний край