Кохаю тебе!
By admin
Кохаю тебе ти повір
Кохаю ти про це знай
Та ніколи не забувай!
Пам’ятай про ночі і дні
Коли ми гуляли у вісні
Про те як чарівно було
Як зорі ярко нам світили
Як місяць ясно чарував
Як же ти мене тоді кохав
Як же присмак на моїх губах Таких гарячих та палких
Тебе щоночі чарував
Та ти про це не знав
Не знав про те що почуття шалені
Про те що я кохаю вже давно
Про те що солодко мені з тобою
І кохаю я тебе!
Схожі статті:
- Герасим’юк Василь – Коли з’явилась лая псів Коли з’явилась лая псів І забрехала, Між ними ти своє посів. Душа сховала Свої обгризені часи В старі бесаги, А що залишилось – на пси! На злі ватаги! Трепети сивої сини Зазнали скрути… Неначе іншої ціни Не може бути…...
- Три брати – засновники Києва – Народні перекази та легенди ТРИ БРАТИ – ЗАСНОВНИКИ КИЄВА Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми… І були три брати: один на ймення Кий, а другий – Щек, а третій – Хорив, і сестра їх – Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а […]...
- Вірш – Стою на березі десни Стою на березі десни – Мрійливий погляд вдаль. Вдихаю запахи весни А на вустах бринить печаль. Пташки й конвалії тонкі Нагадують дитинства дні.. Покоси й з батьком вихідні, Проведені під спів коси. Чари річечки десни, Що манила щовесни, Її особлива “хода” Й неймовірно прозора вода. Пройшов не рік й не два, Лягла на скроні сивина, […]...
- Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
- Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
- Олена довганюк – Благаю тебе, відпусти Благаю тебе, відпусти… В мене сил вже на тебе немає За коротке терпіння прости, Та й воно всіх колись покидає. Тиша та твоя колюча І нестерпна твоя пустота… Чому ж ти на стільки болюча? Чому ти така непроста? Прошу тебе знов, припини! Досить спогадів з мене минулих. Ці тортури свої зупини, Ми про день із […]...
- Броніслав Грищук – За тридев’ять небес За тридев’ять небес, Де нема ні плачу, ані сміху, Де у райських садах Не вмовкають джмелі й солов’ї, Де вощиновий берег Спливає медами справіку У нектарні бездонні озера Й дзвінкі ручаї,- Звідти, З вимірів тих Золотих-осяйних-незбагненних, Мама з татом Вдивляються в мене Крізь божі світи, Ніби хочуть сказати Щось дуже важливе для мене Та від […]...
- Дмитро Загул – Майбутнє Тобі, надіє трудящого люду, До ніг падуть турботні наші будні; І з голоду, з безладдя, з цього бруду – Простуєм шлях у мрійливе майбутнє. Бо ця доба, що з нами настає, Цей рік і місяць, день і ця година – Співають нам про владарство твоє, Що тільки ти – надія їх єдина. Батьки вмирають, родяться […]...
- Вірш Миколи Руденка – Шлях сумління Моя душа – це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг. Любив блукати я по них роками І душу від сліпих марнот беріг. Я шанував людське самовладання І твердив, вірячи, що я – пророк: Поезія – це чисте споглядання Загадок неба, таїнства зірок. Сягав поза сонця духовним оком, Вивчав говірку світла і пітьми. […]...
- Дмитро Загул – Будка І Біжить божевільна машина По степу… по степу… по степу… Пильно свердлить очима Пітьму сліпу. Захекано стане й затрубить: – Я йду-у-у!.. – І в поспіху губить клуби Диму-вогню на ходу. Летить. А в кожнім вагоні По двісті-триста рушниць, – То йдуть червоні На строну границь… Стануть, як мур, на кордоні, – А кожен – […]...