Кожен герой, загиблий у війні, – оберіг тим, хто живе (за віршем О. Твардовського “Я поліг біля Ржева”)
Люди вірять, що деякі речі мають неабияку силу, яка захищає їх від різних неприємностей, застерігає від необміркованих вчинків, а іноді рятує життя. З давніх-давен люди не розлучалися зі своїми оберігами. Для одних це був натільний хрест, для інших – ладанка, талісман. Оберігом могла бути і родинна реліквія, яка для людини сторонньої може здаватися дрібницею, річчю, що не заслуговує на увагу.
У нашій родині оберіг незвичайний. Це вірш “Я поліг біля Ржева” російського поета О. Твардовського. Здавалось, як літературний твір може оберігати
По-друге, що таке війна, у нашій родині відомо не з чуток. Мій прадід Іван Іванович дійшов до Кенігсберга, визволяючи землю від ворога. Прадід мав багато бойових нагород, які дбайливо зберігає родина. Я сказав “мав”, бо він давно помер, йому цього року виповнилося б сто п’ять років. Але ось що я хочу
Предки заповідали нам сумлінно працювати. Ми живемо зараз у вільній самостійній Україні. Вона пам’ятає про подвиги бійців з різних куточків колишнього Радянського Союзу, які змели ворога з нашої благословенної землі. А ще загиблий герой Твардовського заповів: “Берегти її світло, перемогу свою, в пам’ять воїна-брата, що поліг у бою”.
Чим не оберіг ці слова? Якщо життя в Україні щасливе, якщо ми бережемо наші національні традиції, то що може загрожувати нашій самостійності?
А ще солдат, що загинув біля Ржева, звернувся до нас із такими словами: “Завішаю вам нині всім у щасті прожить і своїй Батьківщині з честю вірно служить”.
Подібні слова в родині чули від мого прадіда.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Чого сьогодні не вистачає українцям твір.