Кожен із нас хоча б трішечки – та Ілля Муромець
Якби про Іллю Муромця ми знали лише те, що він хліборобський син, що ми могли б розповісти про нього далі? Чим може прославитися син хлібороба на землі? Завзятою працею, тим більше це улюблений син свого батька – Івана Тимофійовича, отже, той передав йому всі таємниці фамільного ремесла. Зрозуміло, що Ілля Муромець залюбки обробляв би землю, сіяв хліб, збирав врожай, а потім їв духмяний гарячий хліб, спечений матір’ю. Але він не був спадкоємцем родинних традицій. Як же це так сталося, що улюблений син хлібороба не пішов стопами батька? Що за
Билина розповідає нам про трагедію Іллі Муромця та його родини. Виявляється, що він “сидів сидячки рівно тридцять літ”. Кажучи сучасною мовою, тяжка хвороба зробила з нього інваліда.
Ми знаємо, що є люди, які мають певні вади, і роками, як Ілля Муромець, не можуть вийти з дому. Вони прикуті хворобою до ліжка, проте прагнуть знайти своє місце у суспільстві, бути корисними і не залишаються бездіяльними. Це допомагає їм подолати свою недугу. В цьому їм допомагають гарні люди, небайдужі до біди ближнього. Такими дивовижними людьми, які змінили
Замість співчутливих слів, старчики звернулися до немічної людини, з суворими, на перший погляд, словами: “Стань на ніженьки на швидкі, Іллє… ” І далі лунають ще дивовижніщі слова: “Будеш ти, Іллє, славним витязем, смерть тобі в бою не написана… “
Старці наставляють Іллю, попереджаючи, що не треба зачіпатися зі Святогором-богатирем та Самсоном-богатирем. “Не борись із родом Микуловим, бо кохає його земля-матінка”, – попереджують гості. Вони розповіли Іллі, як добути коня богатирського, що треба зробити, аби жеребчик перетворився на диво-коня, з яким у битві не страшні жодні вороги.
Ілля і сам не помітив, куди поділися ті старці. Він був такий схвильований незвичними розмовами, бо кому ж спало б на думку сказати таке людині, яка сидить сидячки рівно тридцять років.
Та ось сталося диво: Ілля піднявся на ноги. Що ж в першу чергу він зробив? Для Іллі на першому місці була мирна праця. Він не коня пішов шукати богатирського – “пішов Ілля поробитися з батьком, з матір’ю по-селянському… ” Це й зрозуміло: адже стільки років хліборобський син сидів сиднем. Настав час віддати борг батькам, котрі його доглядали.
Неважко уявити радість батьків, коли вони побачили свою дитину здоровою, дужою. Ілля, не роздумуючи, брався за найважчі селянські справи.
Як ви вважаєте: те, що сталося з Іллею, диво чи ні? Мабуть, ні. У кожній людині, здоровій чи хворій, є потайні сили, що дрімають до свого часу. І ця година настає. У кожнім може прокинутися Ілля Муромець, треба тільки вірити у справедливе життя, власні сили, шукати справу, у якій можна розкрити свої творчі здібності у повній мірі. І тоді будь-яке диво може стати справжнім життям.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір-опис софіївського собору у художньому стилі.