Красива історія про красиве кохання (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”)
Вона вривається у сюжет роману Булгакова, як весняна гроза. Майстер так пригадував свою першу зустріч із Маргариток): “Вона несла в руках бридкі, тривожні жовті квіти. Біс його знає, як їх називають, але вони перші чомусь з’являються в Москві. Квіти дуже чітко виглядали на чорному її весняному пальті. Вона несла жовті квіти! Недобрий колір. Тверською йшли тисячі людей, але побачила вона лише мене одного і подивилася не те що бентежно, а якось навіть болісно. І мене вразила не так її врода, як надзвичайна, ніким не бачена самотність в очах!”
Вона не лише кохалася на трояндах і тішила самотнє серце Майстра, вона була його найвірнішою Музою. Вона перечитувала написане і віщувала коханому славу, підганяла його в роботі над рукописом. Це вона стала називати його Майстром і шила для нього шапочку. Роман було закінчено, але його розкритикували на сторінках газет. Майстер був близький до відчаю, підтримувала коханого вірна Маргарита. Адже той роман був і нею вистражданий. Тож коли він Кинув рукопис у вогонь, вона кинулася витягати його голими руками. Невдача з романом наче відібрала у Майстра частину душі, він почав божеволіти. “Я зненавидів цей роман, і я боюся. Я хворий. Мені страшно… ” – казав Майстер. Вона відповіла: “Боже, який ти хворий. Але я порятую тебе, порятую… ” Тож коли Маргарита вранці не застала вдома Майстра, вона взялася рятувати його, рятувати їхнє кохання. Вірнішої подруги, ніж Маргарита, Майстрові годі було чекати. їх поєднало небо, тож жодні земні сили не могли їх розлучити. Всі випробування виявилися Маргариті під силу. Навіть бал у сатани в ролі королеви Маргарита заради коханого витримала з честю. Навіть для себе нічого не попросила Воланда після балу, аж поки він сам не наполіг. І лише тоді вона попросила повернути їй Майстра. Хворому і розбитому Майстрові потрібна була тільки вона – його Маргарита та ще – спокій.
Рукописи не горять – одна з провідних думок роману Булгакова. Рукопис прочитав Ієшуа і послав Левія до Воланда, щоб той забрав закоханих до себе і подарував їм довгоочікуваний спокій.
“Слухай безгоміння, – говорила Маргарита Майстрові, і пісок шурхотів під її босими ногами, – слухай і втішайся тим, чого тобі не давали в житті, – тишею. Дивись, он попереду твій вічний дім… Я вже бачу венеційське вікно і завитий виноград, він піднісся до самого даху. Ось твій дім, твій вічний дім”.
Маргарита заслужила своє щастя, врятувавши коханого. На мою думку, історія кохання Майстра і Маргарита – одна з багатьох прекрасних історій кохання, у світовій літературі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш поета романтика.