Красивий вірш

Related posts:

1. Твір на тему: Краса врятує світ Сама природа подбала про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. Красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця – всюди присутня краса, що милує око. Дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, […]...
2. Прощання (вірш про школу) Ми дякуємо школі за старання, За вкладені у нас любов й тепло, Ми залишаємо для неї побажання, Бо у життя доросле вже йдемо. Кохана, люба, школа, ти із нами Навчалася читати і писать Пройшла цими терністими шляхами За це спасибі хочемо сказать. А першій вчительці, що немов матуся, Навчала нас мудрості й доброти, Низенько до […]...
3. Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, На високому поверсі, Твій будинок примітний : Там неоновий напис холодним світлом Видніється вдень чіткими літерами з газети, Вночі – криштальниками солі з Чумацького Шляху. Чи ти бачиш мене? Я хоч і живу у низенькій хаті – притисненій небом І вічністю до землі – Та є ж і у […]...
4. Вірш – Ліза (Censored Version) Люба Ліза, залишися, Залишись на пару днів. Будем ми, як і раніше, Спілкуватися без слів. Теплий луг, пташині співи, Підійшла до мене кволо. Ти лягаєш біля мене, Тільки ми, і ніч навколо. Люба Ліза ти відкрийся, Ти відкрийся лиш мені. Не хвилюйся, і не бійся, Йти до спільної мети… Люба Ліза, теплі руки, Не давай […]...
5. Вірш – Стоїш над прірвою одна Стоїш над прірвою одна, В твоєму серці порожнеча… Це все – життя! Це все не гра! А смерть безглузда – просто втеча… Чому тебе не зрозуміли Найрідніші тобі люди? Чому так сіро у душі? Чому так сіро в серці, всюди? Ще крок зроби… і все-кінець! Нічого більше вже не буде… Життя зведеш ти нанівець А […]...
6. Томаш деяк – Вірш на ніч Іще хвилина, а по тому Лічець впаде не склавши ліку Прошитий шпичаками втоми У сні забудеться глевкому Склепивши зболені повіки Іще секунда і за комір Сповзуть і обрії, і зорі І стерті риси твого дому І білий рис, і кожен спомин І плес вікна ледь-ледь прозорий Іще… уже, цієї миті Переховались у шпарини Будення звуки […]...
7. Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
8. Вірш Миколи Руденка – Кропива У зеків на травинку очі ласі – Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її обгородив. Бо знаю: невеселої години Це майже свійське зілля нас втіша. Сільська кропива – ніби член родини: Знайомі з нею шкіра і душа. Спочатку візьмемо на облік душу, Де є дитячих спогадів курсив: Я, спритно […]...
9. Вірш – Коли помру я – ти заплачеш? За вікнами згустилась темнота. Скотилось сонце у небесну пустку. У ванній глухо капає вода, Моя душа взяла собі відпустку. І вже не страшно, ні, же не болить. Дивлюсь у зеркало-а там нікого. Мобільний сів, мобільний вже мовчить, Лиш аромат нагадує про нього. Один лиш дотик-холод у руках, Ну ось… моє зап’ястя вже червоне. Ти не […]...
10. Вірш – Ніжність Я лиш Художник, що згубивши акварелі, Малює ніжність рухами пера Чуттєвий слід, лишає на папері Грайливий відблиск, знаного тепла Його присутність, майже невловима Чи то думки потрапили в полон? Моя любов, така самотня і зрадлива, Чарівних спогадів переглядає сон! Було усе:ненависть, й кохання, Було, та пристрасті не буде уже більш. Веселкою змішалися страждання Німого крику […]...
11. Надзвичайно фальшивий вірш Я так втомилась від усіх цих фальшивих усмішок. Від руху м’яз губ заради “привіт”. Так, може комусь і приємно, Та потім знов інший світ В голові, в думках, ну і в снах У наших снах Лиш там є ми. А так завжди Новенька маска, новий імідж, нова гра. І так кожен день спочатку – На […]...
12. Вірш Миколи Руденка – Вузлик на пам’ять Помруть чи ні римовані рядки – Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої кістки Камінням зробляться в могильній глині? Невже нічим?.. Адже ж я жив, я був Не каменем в ярку, не мінералом. Чи марно я пекельний гарт здобув, Йдучи між лезом і зміїним жалом? Заради чого стільки сліз і мук, […]...
13. Вірш – “Тепер, я не буду літати” Писати вірші із життя… Списати усі ті моменти… Коли, ще з тобою була. И серце розбила до щенту… Колись, ти мене ще кохав. Я мріяла ангелом стати. Та крила мої, ти забрав. Тепер, я не буду літати. До ангела, як до небес. Та можна лиш тихо сміятись… У світі немає чудес. Ми звикли самі добиватись. […]...
14. Вірш М. Лермонтова “Хмари” Вірш М. Лермонтова “Хмари” Серце його було розірвано, ще коли він був зовсім малий. Додайте до цього дівочу зраду, цькування, особисту ненависть імператора Миколи І, і стане зрозуміло, чому така трагічна муза цього поета. Йому навіть жити не дали… Скільки поетів складали вірші про природу, небо, хмари, – не перелічити. Скільки красивих і дуже красивих […]...
15. Вірш – Таких як ти шукають все життя З Твоїх стихій немає вороття, Моря шумлять і холодно на світі, Таких як Ти шукають все життя, Хоча б заради однієї миті!* Тому що мить ця краща за життя, Віддав би все, аби у ній лишитись І це незнане, дивне відчуття, Як просто можна в мить таку влюбитись. Або не в мить, а у її […]...
16. Вірш – Там можна вічно жити У вись взлетіти б, Розправивши широко крила. Там можна вічно жити, Була б лише пташина сила. Так легко, стримано та ніжно Відчути б на собі той дотик вітру, Який звабливо пестить моє тіло, Не знаючи, що хоче він: війни жорстокої чи просто миру. Прозорістю б легкою закрити очі. Що варто ще зробити? Можливо знов віддатись […]...
17. “Не вмре поезія” – програмний вірш В. Самійленка Володимир Самійленко презентував себе в літературі як справжній патріот, тонкий лірик, залюблений у неньку Україну. Коли 1906 року Іван Франко разом з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані твори В. Самійленка, написані ним упродовж останніх двадцяти років, вони були вражені творчим доробком свого побратима по перу. Більшість поезій була присвячена Україні. Тож видавці вирішили назвати […]...
18. Вірш Ліни Костенко – Отак, як зроду, потаємно, з тилу Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої. І скільки їх! Я зіткана з печалі. Для ближніх знято тисячі свитин. Коліна преклонивши, як Почаїв, Стоїть душа перед усім святим. Дзижчать і жалять міріади версій. Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла. Я […]...
19. Вірш Миколи Руденка – Без каяття Духовна суть – не шаровари модні, Не звичка, що з роками промина. Я – той, що був, і той. що є сьогодні, – Це дві людські істоти чи одна?.. Я – комісар за класом і за змістом, Я – агітпроп і до промов мастак, Усе життя проживши комуністом, Звихнувсь на старості… Хіба ж не так? […]...
20. Вірш Фільм Кіно Якби вкінці життя дали касету, Касету – відео життя твого, То можна було б глянути все-все то, Що хочеш, із дитинства раннього. Якби була можливість промотати: Вперед, назад, вернутися, як птах. Як ми хотіли вчитися літати, Не вміючи стояти на ногах? Якби згадати все від матері грудей, Від перших кроків, що нога ступила, До […]...
21. Вірш Миколи Руденка – Київ XVI століття Борщагівка – то була Борщівка, Харчовий над річкою заїзд. Там варила борщ вродлива дівка В щебетанні ластів’ячих гнізд. Біля комина старий лелека, Молода тополя при вікні. А до Києва вже недалеко – В’їдете на свіжому коні. Пийте, люди, пийте та борщуйте – Замочіть, щоб не розсохся віз. А стомились коні – заночуйте: Менше буде виплакано […]...
22. Вірш Миколи Руденка – Комета Галлея Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. Ти де була? Від кого вісті? Летіла скільки днів, годин?.. І астрономи, мов кліністи, Вивчають склад її тканин. Вся машинерія космічна (Ракети, роботи, зонди) Вишукує: ти органічна Чи крига з мертвої води? Чи не вона […]...
23. Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався. Абетковий вірш, до […]...
24. Левко Боровиковський – Материна стріча МАТЕРИНА СТРІЧА (Пісня) Відсувайся, запір: Із’їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! Я до ранніх зорей Недоспала ночей, Виглядаючи вас у віконце. Чи в зелений садок Подихне вітерок – І я думаю: то мої діти! Чи з далеких толок Задзеленька дзвінок – Я гостей вибігаю зустріти. Довго серце моє, Серце матернєє, Так, як рибочка, билося […]...
25. Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
26. Вірш Миколи Руденка – Шлях сумління Моя душа – це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг. Любив блукати я по них роками І душу від сліпих марнот беріг. Я шанував людське самовладання І твердив, вірячи, що я – пророк: Поезія – це чисте споглядання Загадок неба, таїнства зірок. Сягав поза сонця духовним оком, Вивчав говірку світла і пітьми. […]...
27. Вірш – Відповідь Насправді не люблю, насправді не кохаю Насправді не обманював тебе Я полюбив свій спокій і словесні зграї Нічого душу непокірну не займе Але сьогодні, знаєш, я закоханий у вечір Але сьогодні, чуєш, я говорю про любов І в цю секунду ти приходиш не до речі І в цю секунду я іду до неї знов До […]...
28. Вірш Миколи Руденка – Скіфський казан Ото були часи: щоб скіфський цар Міг воїнів злічить – хай кожен мечник З усіх усюд для нього вишле в дар Стріли своєї кутий наконечник. Заворушились табуни й гурти У росах степового різнотрав’я. Яскріли списи, брязкали щити Аж десь від Каспію до Подунав’я. І за наказом царського гінця Всю безліч стріл в печах перетопили – […]...
29. Вірш Б. Олійника “Пісня про матір” – гімн матері-трудівниці Тема матері посідає особливе місце у творчості відомого поета Бориса Олійника, їй, матері, найдорожчій на землі людині, він присвятив вірші й поеми, всю щиру любов свого вдячного синівського серця. “Мати сіяла сон”, “Мати”, “Пісня про матір”, “Заклинання вогню” – це далеко не всі поезії, у яких Борис Олійник співав величальну пісню материнству. Поезії про матір […]...
30. Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам”. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому […]...
31. Ольга Анцибор – Мамині чорнобривці Чорнобривці цвітуть біля хати, Ароматом п’янять білий світ, Їх старенька насіяла мати, Гріє мамину душу їх цвіт. А душа у матусі як сонце, Випромінює море тепла, Бо вона – як у Всесвіт віконце, Бо вона як планета мала. І на тій на планеті прекрасній, І в великому Всесвіті тім Дітям маминим тепло та ясно, Кожен […]...
32. Це не вірш, а почуття до тебе Мені ніколи не хотілось тобі казати:,, ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи,, ТИ МЕНІ ПОдОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала! Але ти дізнався. дізнався проте, що люблю тебе. Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити. Тоді ти сказав мені: […]...
33. Вірш Миколи Руденка – Збруцький ідол 1 Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку – Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом обертається на муку; Коли мене від психолікарів Вели мої опікуни дрімучі – Я в київському скверику зустрів Гранітну стелу, знайдену у Збручі. Напевне, копія. Та я завмер – Це ж те, що з мене хворого […]...
34. Про вірш М. Лермонтова “Дума” Про вірш М. Лермонтова “Дума” “Ці вірші писані кров’ю” – так сказав про лермонтовську “Думу” В. Г. Бєлінський. Навіть не віриться, що автору такого глибокого і трагічного вірша було тільки 24 роки. Можливо, він передчував, що повинен спішити висловитися, тому що жити залишалося тільки три роки. Це вірш досить рідкісного жанру, назву якого – дума […]...
35. Вірш – Хто ми? Друзі? Ну не знаю, не знаю, Закохані? Тебе навіть не кохаю. Рідня? Корнів родинних не маю з тобою, Вороги? Але не йдемо один проти одного війною. Співрозмовники? Толком і не розмовляли, Шукачі! Нічого не найшли бо нічого не шукали. Песимісти? Так життю завжди радіємо, Живемо, любим і про щось там мріємо. А може..? Напевно теж […]...
36. Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
37. Вірш – Подих Почуття – преніжне, премиле, Першим поступом, першим подивом, Пошепки прошепотіло, Перевтілилось повним подихом. Палало пожежею, полум`ям, Печалі, примари – пусте! Пелюстки полетіли подувом, Почуття павутиння плете. Передчуєш прихід прекрасного, Перше – поглядом, потім – подивом, Понадтемного, понад`ясного – Почуття породилось подихом… Вірш-тавтограма (усі слова починаються з однієї літери) Сірий лицар на Смерферо...
38. Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
39. Вірш – Лишились спогади Лишились спогади, ніщо крім них Невблаганні та скажені. Напали, як те військо люте, Та кричать, мов навіжені. Чого добитись хочуть – я не знаю Та сил нема вже їх терпіть. На волю хочу, жити хочу! О, люди, що робить скажіть?! Правда, на те й правда, що гірка на смак Не кожному під силу все те […]...
40. Вірш Миколи Руденка – Чи рік, чи вік Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік На цю самотність, котру не здолати? Хиріє мозок в колі недорік, А серце вбралось у мовчання лати. Затиснутий між гір, як між сокир, Готуюся зустріти третю весну. А місяць дивиться в катунський вир Так само, як у Ворсклу чи у десну. Роки – мов у ярмі старі […]...