Кредо

Related posts:

1. Життєве кредо Олега Ольжича у вірші “Господь багатий нас благословив” Життєве кредо Олега Ольжича У вірші “Господь багатий нас благословив” Олег Ольжич – син відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба) – прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч. Після 1923 року він живе і працює в еміграції в Берліні, Празі, викладає в Гарвардському університеті Америки. У творчому доробку письменника […]...
2. Політичне й естетичне кредо ліричного героя новели Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо” Політичне й естетичне кредо ліричного героя новели Михайла Коцюбинського “Іntermezzo” Коли читаєш новелу Михайла Коцюбинського “Іntermezzo”, весь час відчуваєш незрозуміле хвилювання і тривогу. Для мене це було незвичним і дивним до того часу, поки я не зрозумів: моє серце відгукується на щиру відвертість самого автора, який через показ душевного стану ліричного героя ділиться зі мною […]...
3. Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Творчість кожного справжнього митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше відбиваються суспільні ідеї, історичні події, громадські пристрасті. Але є митці особливої долі й особливого життєвого призначення. Їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і […]...
4. Атонування Атонування (грецьк. atonos – розслаблений) – своєрідність метричного стопного вірша, в якому відбувається послаблення або втрата наголосу у слові, що має другорядну роль у реченні. Відтак посилюється акцентність службових частин мови, приміром: “Стилет чи стилос? – не збагнув” (Є. Маланюк). Частка “не” в даному випадку набуває насиченого смислового навантаження....
5. Творче кредо Василя Симоненка Творче кредо Василя Симоненка У 60-ті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, але талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Тема рідної землі, України – провідна у ліриці поета: Україно! Ти для мене – диво! І […]...
6. Караюсь, мучусь, але не каюсь – життєве кредо Тараса Шевченка, поета, людини, революціонера-демократа Караюсь, мучусь, але не каюсь – життєве кредо Тараса Шевченка, поета, людини, революціонера-демократа “Караюсь, мучусь, але не каюсь” – під цими словами може підписатися кожна мужня людина альтруїстичних переконань, яка здатна на боротьбу і муки в ім’я щастя для всіх. І така стійкість, мужність, принциповість не дається людині з народженням. Все це виховується і гартується […]...
7. Кредо життя і творчості В. Симоненка Василь Симоненко – великий український поет. Незважаючи на те, що йому не було й двадцяти дев’яти років, коли він залишив нас, ми маємо повне право називати його так, бо він був майстром поетичного слова і вся його творчість пройнята любов’ю до Батьківщини і рідного народу, ненавистю до кривди й образ, до приниження гідності людини. Симоненко […]...
8. Философское кредо “Мастера и Маргариты” М. А. Булгакова и учение Г. С. Сковороды Прочитав роман, что называется, на одном дыхании, остаешься наедине с вопросами: а есть ли в этой блестяще описанной вакханалии адских сил какой-то философский, нравственный смысл? Какова точка отсчета тех временных координат, в которых существуют персонажи булгаковского произведения? Таких точек как минимум две: “настоящее время”, в котором живут и действуют москвичи 30-х годов, и “прошедшее время”, […]...
9. Художня деталь в літературі Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня […]...
10. Життєве і творче кредо Ліни Костенко Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське. В. Брюховецький Ліна Костенко ніколи не дивилася на історію як на іконостас. Історія для поетеси завжди є чинником, що допомагає пізнати істину. Це ключ до розуміння сучасного, її не можна змінити, трагічні помилки минулого не можна виправити, як не […]...
11. Правда як життєве кредо Платона Ангела (за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”) Я хочу правді бути Вічним другом І ворогом одвічним злу. В. Симоненко Правда була єдиним порадником у житті головного героя п’єси “Дикий Ангел” О. Коломійця – Платона Ангела. Правдою він жив, у любові до правди виховував своїх чотирьох дітей. Платон Микитович Ангел раз і назавжди обрав собі за життєві принципи правду і працю. Цим принципам […]...
12. “Караюсь, мучусь, але не каюсь” – життєве кредо поета-громадянина Т. Шевченка Якось до мене потрапили вірші грузинського поета В. Гапріндашвілі. Читаючи їх, я звернула увагу, на вірші, присвячені Тарасу Шевченку, і запам’ятала одну строфу: Не вмре повік твоє святе ім’я! Йому, як сонцю, вічно пломеніти! І буде пісня зроджена твоя, Мов океан розбурханий, гриміти. Так, стільки буде жити людина на землі, скільки будуть пам’ятати ім’я Великого […]...
13. “Жити хочу! Геть думи сумні!” Життєве кредо Лесі Українки Найширше, всенародне визнання Леся Українка здобула як поетеса, її ім’я увійшло в свідомість багатьох поколінь як символ мужності й боротьби. У творчості кожного письменника важливо визначити два головні аспекти: зміст і характер написаного та місце і роль його в історії літератури. Для аналізу творчості Лесі Українки це особливо суттєво, бо за ідейно-художнім змістом та значенням […]...
14. “Певец во стане русских воинов” как отображение гражданского и поэтического кредо В. А. Жуковского Хвала возвышенным певцам! Их песни – жизнь победам; И внуки, внемля их струнам, В слезах дивятся дедам. В. А. Жуковский Когда говорят о теме поэта и поэзии в литературе, вряд ли кто вспоминает в качестве примера поэтов-романтиков. Разве что Рылеева, приверженца активного направления, в силу своих политических убеждений вставшего на путь борьбы и призвавших на […]...
15. Парафраза, або Парафразис Парафраза, або Парафразис (грецьк. paraphrasis – опис, переказ) – переказ своїми словами чужих думок, текстів. В одному випадку це може бути адаптований виклад міфологічного чи літературного тексту у скороченій формі, як-от роман Ф. Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” у стислому переказі Ірини Сидоренко. другий випадок можна проілюструвати творами Т. Шевченка (“Ісайя. Глава 35”, “Осія. Глава XIV” […]...
16. Літературні маніфести Літературні маніфести (лат. manifestus – очевидний, відкритий) – публічне проголошення одним або групою письменників своїх естетичних засад, платформ, завдань і намірів. Термін увійшов у вжиток у XIX ст., вживається в різних народів з неоднаковою частотою. Йому відповідають: декларація, програма, універсал. Близькими до нього за змістом і функціями є трактат, вступна стаття, передмова, звертання до читачів, […]...
17. Художня деталь Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Х. […]...
18. Калокагатія Калокагатія (грецьк. kalos – гарний, agathos – хороший) – поняття естетики, що виражає ідеальне єднання фізичної краси та духовної досконалості. Пошуками К. перейнята творчість Г. Сковороди, вона визначила ідейно-естетичні пошуки символістів, найбільше притаманна “неокласикам”....
19. Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні […]...
20. Художні засоби (зображально-виражальні) Художні засоби (зображально-виражальні) – сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він досягає мети – творить художньо-естетичну вартість. Оскільки митець зображає певний світ і виражає до нього своє ставлення, то Х. з. називаються ще зображально-виражальними засобами. Це – базова основа художнього мовлення, за допомогою якого митець створює нову художню реальність за естетичними критеріями, рівновелику […]...
21. Історико-функціональне вивчення літератури Історико-функціональне вивчення літератури – розділ літературознавства, в якому вивчається функціонування художньої літератури у свідомості читачів, динаміка сприйняття художніх текстів, біографій письменників, перебіг художніх тенденцій. Найчастіше тут мовиться про сукупність критичної рецепції, зафіксованої у рецензіях, статтях, наукових студіях та інших документах, сприйняття певних творів у межах відповідної доби, позначених естетичними цінностями, рівнем культури їхніх авторів та […]...
22. Ноктюрн Ноктюрн (фр. nocturne – нічний) – музична п’єса ліричного, мрійливого характеру, ніби навіяна нічними настроями. За аналогією – невеликий художній, переважно поетичний твір: На сонні ниви, на левади, Місяць сріблисті ллє каскади, Сипле брильянтів срібні рої На польні рожі і пової. На ясні ниви, на левади, Леготом ельфів мчать громади, Ловлять розсипані брильянти, Сльози тремтючі […]...
23. Відповідь на контрольне питання До теми “Символізм – новий літературний напрямок у західноєвропейській літературі кінця XIX – початку XX століття” Кого з французьких поетів-символістів називали: 1) поетом-“імпресіоністом” 2) прокаженим атеїстом? 1) (Поля Верлена); 2) (Артюра Рембо)....
24. Варіанти тексту Варіанти тексту (лат. varians – мінливий) – у широкому розумінні – текстові відмінності між автографами, копіями, списками чи друкованими виданнями одного і того ж твору, У вужчому значенні – видозміни тексту внаслідок його виконання (приміром, сценічного) чи переписування (різні списки Києво-Печерського патерика) тощо. У сучасній літературній практиці найбільш поширений перший приклад, в якому найчастіше виявляються […]...
25. Внутрішня форма слова Внутрішня форма слова – певні особливості зв’язку звукової будови слова з його первісним значенням; спосіб структурної та семантичної мотивованості слова іншими словами. Інакше кажучи, В. ф. с. – це первісне (етимологічне) значення, що виникає з опорою на якусь названу словом ознаку (не обов’язково суттєву) предмета або явища. Наприклад, назва лободи “мучинець” є похідною від слова […]...
26. “Химерний, маленький” (скорочено) – Глібов Леонід Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь; У тісто прибрався. Чимсь смачним напхався, В окропі купавсь. На смак уродився, Ще й маслом умився, В макітрі скакав… Недовго нажився, У дірку скотився. Круть-верть – та й пропав. Хотів був догнати – Шкода шкандибати: Лови не лови! А як його звати – Лінуюсь сказати, А нуте лиш ви! […]...
27. Громадянська війна в українській новелі 1920-1930-х років (за творами Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського) I. Ю. Яновсьсий, М. Хвильовий, Г. Косинка – визначні українські новелісти двадцятого століття, що відтворили жахливі сторінки історії України. II. Громадянська війна у творчості письменників: 1. Юрій Яновський і його роман “Вершники” (знехтування батьківського заповіту, братовбивство, бездушний фанатизм). 2. Новела Миколи Хвильового “Мати” (війна перекручує долі родини, брати – “найлютіші вороги”, мати “розривається між ними”). […]...
28. Демократія і література Демократія і література – багатоаспектна проблема, з якою історик літератури і літературної критики зустрічається в таких терміносполученнях: письменник-демократ, демократична література, революційно-демократична література, демократизація літературного життя тощо. демократія як народовладдя характеризує політичний режим, від якого залежить функціонування літератури в суспільстві (умови освіти і розвитку таланту, можливість співіснування різних літературних напрямів, течій, стилів; ставлення до художніх експериментів; […]...
29. Конкретизація літературного твору Конкретизація літературного твору (фр. concretisation, від лат. concretus – ущільнений, згущений, затверділий) – читацьке сприймання літературного твору. У цьому процесі пізнавальні чинники поєднуються з естетичними, створюючи естетичне переживання. Термін К. запровадив Р. Інгарден (1893-1970), враховуючи схематичність літературного твору, що містить неокреслені місця, і потенційні моменти, які у процесі читання вимагають смислового наповнення. Так, якщо в […]...
30. Хронологія Хронологія (грецьк. chrоnos – час і logos – слово, наука) – допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати історичних подій, документів, фактів літературного життя, творчої і видавничої історії літературних творів. І. Франко надавав великого значення точному датуванню навіть окремих поезій Лесі Українки, щоб якомога адекватніше простежити розвиток таланту, зміну тематики, еволюцію авторської свідомості. для істотних […]...
31. Декаданс Декаданс (фр. decadence – занепад) – узагальнена назва кризових явищ у літературі, мистецтві, культурі. д. як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було вжито цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорстокі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як […]...
32. Табу Табу (полінез. “many”) – заборонене слово на підставі релігійних, моральних, політичних та ін. чинників. З погляду теорії психоаналізу – витіснені у підсвідомість людські інстинкти, які призводять до неврозів. Т. має давню, від архаїчних часів, традицію, коли певний тотем задля запобігання можливої кари з його боку не називався своїм іменем, скажімо, ведмідь. Цей же принцип спостерігається […]...
33. Дежавю Куди..Куди ведуть тебе дороги, Чому не озирнешся хоч на мить? Пороги..давно-давно чужі пороги Переступаєш, перебігаєш мимохідь… Твоя..Твоя невиліковно хвороблива Душа тремтить, шукаючи тепла Кваплива… безжалісна і вередлива Одна за Одною – із сигаретою рука… Не знаю, мабуть, не у тому щастя Для тебе, щоб здолати сум Перехотіти тих, хто за обІцянки продасться Перемовчати тих, хто […]...
34. Медитація Медитація (лат. meditatio – роздум) – жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального і т. п. гатунку, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень. М. – різновид феноменологічного метажанру. Їй найбільш властива така форма виявлення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики – “людина і суспільство”, “людина – людина”, “людина […]...
35. Сентенція Сентенція (лат. sententia – думка, судження) – вислів афористичного змісту. Поширений у байках, де, набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або “силою”). С спостерігається і в інших жанрах лірики, зокрема у медитативній, стаючи подеколи стильовим компонентом у творчості автора: О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами Хоч […]...
36. Микола Вороний – Блакитна Панна (АНАЛІЗ) Аналіз твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” 1912 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з […]...
37. Лірика Лірика (грецьк. lyrikos – лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри – струнного музичного щипкового інструмента) – один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. У Л. першорядне значення надається виражальним засобам, які формують особливу […]...
38. Павло Мовчан – “Чи відійшло, чи захололо… “ Чи відійшло, чи захололо, Чи проминуло? Ні, ніколи!.. Якийсь рубець, якась там згадка, Що від випадку без порядку В тобі, якому ні початку, Ні краю – вічен, мабуть, ти! І перемішані світи, Як зерна в давньому засіці. Де ти не був, в якому віці? Чи ти на лови не ходив, Чи в оці чистої води […]...
39. Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
40. Соцреалізм в українській літературі Соцреалізм (соціалістичний реалізм) – псевдохудожній метод, проголошений єдино можливим і найдосконалішим у радянській літературі, по суті – набір жорстких догм і шаблонів. Визначальними для нього були позалітературні й позаестетичні принципи: партійність (висловлення у творі позиції Компартії як єдино можливої ідеї), перекручені поняття народності та інтернаціоналізму, крайня заангажованість. Поняття прекрасного могло застосовуватися тільки для прославлення радянського […]...