Крістік Хрустік – Я б написала тобі ще багато рим
Я б написала тобі ще багато рим,
Які сплетуться у вірші, хоча кожен з них
Байдужий тобі. і мій запал стих.
Я залишу все собі, але менше з тим.
Я б показала тобі увесь цей світ,
Підіймала б очі твої до зірок,
Цілувала б вії, зробила б ще один крок
Уперед і здійснила б душі політ.
Ми могли б бути на траві квітками,
Шепотіти щось уночі, вмиватись росою,
Милуватись світом та його красою…
Але це все залишається просто думками.
Бо нема тебе і ніколи не було, нажаль.
Ти – витвір моїх думок, маленька мрія,
Яка дає щось важливе для життя й надії,
Коли часом в хвилинах зникає печаль.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Крістік Хрустік – Спокійно, тихо, зі сльозами Спокійно, тихо, зі сльозами Я зашивала пальцями минуле. Все, що було – усе пройшло між нами, Хоч ми й нічого не забули. Банально опускатися до болю І прикро убиватися думками. Більше ніколи я нікому не дозволю Ставати в серці чорними комками. Я зроблю аплікацію з емоцій та бажань І замість неба усе це розвішу. Зітру […]...
- Крістік Хрустік – Так страшно, сумно й ти одна Так страшно, сумно й ти одна В душі незрозумілі крики зла, В очах холодний погляд, що жадає крові Від тих, хто побажав її любові. Знов залишившись із думками віч-на-віч Ти відчуваєш як воно спускає руки з пліч Потвора, що живе весь час у твоїх снах А вдень крокує за спиною по слідах. Що стало фактором […]...
- Крістік Хрустік – Я стільки думала і просто глухо Я стільки думала і просто глухо. Я стільки мислила, хтозна чому?. І раптом чую – сміх гучний на вухо, І знов пишу тобі-собі, а не йому. Не я, не знов, не так, а навпаки. Лиш просто цигарки й окурки. Не ти летиш в мої тупі думки, Я просто граю із тобою в “жмурки”. Я може […]...
- Крістік Хрустік – Ти створений бути вільним Ти створений бути вільним, Ти маєш право Курити і пити чай. Та не зливайся із масою Такою одноманітною. Ніколи себе не втрачай! Спробуй змінити це життя, Поки воно тебе не спинило. Лови миттєвості, Відкидай бруд та сміття І літай так, ніби маєш крила! Ти можеш читати ночами книги, А потім цілий день спати. Цей світ […]...
- Крістік Хрустік – Стій. Нам варто зупинитись Стій. Нам варто зупинитись. Ти вже достатньо розпізнав мене, А я просто хочу звільнитись. Ти створив в мені дурне й сумне. Йди, тримати вже набридло І вітром хай думки у слід здуває. А те, шо було просто остогидло, Ти зрозумій, таке в житті буває. Не повертайся. Я всі речі запакую І відправлю через “Нову пошту”. […]...
- Крістік Хрустік – Так, я дивитимусь на тебе Так, я дивитимусь на тебе І відчуватиму твоє тепло Мені нічого більш не треба, Аби ти і щастя тут було. У тебе такі неймовірні очі І погляд твій мене заполонив. Я не відчеплюся допоки Не скажеш ти все, що хотів. Я так надіюсь, що ти зрозумієш, Що я пишу це лиш єдиному тобі. Ти полюбому […]...
- Крістік Хрустік – Я ж ніколи не плачу, ти знаєш Я ж ніколи не плачу, ти знаєш… Я ж сильна і не вмію ламатись. І коли в моє серце ножі ти пускаєш, Про свій біль не дозволю дізнатись. Я ж ніколи не зможу любити, Бо немає його в світі цьому… Мою душу, як скло, можна легко розбити, Розкидавши уламки по світу земному… Я вся повна […]...
- Крістік Хрустік – Життя… воно таке мінливе Життя… воно таке мінливе.. Ще вчора стрибнуло зі скелі вниз. Сьогодні – вже прекрасне і щасливе, Створює в тобі новий каприз. Для всіх є щастя у житті, А ми у ньому, як у мрії. Колись в своєму забутті, Я раз вже втратила надії. Люби мене… дозволю я пізнати Все те, що в мене в глибині. […]...
- Крістік Хрустік – Я не відома, і не зірка Голівуду Я не відома, і не зірка Голівуду, Не бачать і не чують всі моїх віршів. Не зхожу з розуму від благ і блуду, А лиш тихенько проникаю до душі. Якась невиразна жага до слави Не є для мене стимулом життя. Я дивна суміш і мої всі сплави Прагнуть прискорити серцебиття. Я хочу від життя свободи […]...
- Крістік Хрустік – Я докурюю останню сигарету Я докурюю останню сигарету, Мені боляче та я не плачу знов. Усе в минулому, усе вже стерто, І “Портвейн” уже потрапив в кров. У дзеркалі стоїть вона-минула, А у реальності існую я. Вона померла, назавжди заснула, Залишила мені своє імя. Чорні очі, чорні губи і думки… Я йду гуляти в невідомість, Я поза зоною й […]...
- Крістік Хрустік – Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю. Ти десь блукаєш між моїм і не моїм… І що робити я давним-давно не знаю, В зимовім серці – літні грози й грім. Мені б хотілося тебе кохати, але ти Вже не один у серденьку та горі свому І вже не боляче, а хочеться втікти, Та я […]...
- Крістік Хрустік – Відокрем мене, як слово у реченні Відокрем мене, як слово у реченні, Постав просто кому. Ми з тобою давно приречені, Гвалтуємо свою втому. Розділи мене комою від реальності І я більше не повернусь. Від поцілунків, обіймів, банальності Я, нарешті, знову звільнюсь. Цим текстом вигаданим мене проведи З нікуди і до мого дому. Не думай довго, жорстоко не суди І просто постав […]...
- Крістік Хрустік – Тремти над подихами ночі Тремти над подихами ночі, Згорай при спалахах дня І просто відкрий свої очі, Щоб навколо крутилась земля. Перестань! припини! зупинись! Дочекайся своєї зупинки, Бо коли вже прийде чийсь кінець Буде мало лише фотознімків....
- Крістік Хрустік – А я пишу й писати буду А я пишу й писати буду… . Люди, пиво… і трава… Не забуду… Може з блуду Перетворю все в дива. Захлинатись від дихання І ридати від свободи… Помилки, стежки, страждання Нові і старі пригоди… Що ти? хто ти? Звідки і куди? З понеділка чи з суботи? Скажеш “стій” мені? Чи “йди”? Ти – людина. Я-щось […]...
- Крістік Хрустік – Я не мастак писати прозу Я не мастак писати прозу, Тому летять мої вірші. Мені не треба звати музу, Вона живе в моїй душі. Я знов сьогодні опинилась На стадії, мабуть, з нуля. Щось у мені перемінилось, Але це досі все ще я! В мені померла віра в диво, Проте я не відмовлюсь від чудес. Життя, хоча і носить криво, […]...
- Крістік Хрустік – Завтра обману не буде Завтра обману не буде, Ми про все забудем. Підем блукати полем-цвітом, Стрибнемо в осінь через літо. Побудуєм собі нове майбутнє І сенс у цьому зовсім відсутній. Ми будем просто лежати як зорі. Тільки ми – голі, а вони – прозорі....
- Крістік Хрустік – Не треба слів, давай мовчати Не треба слів, давай мовчати. Це все-життя, а ми в нім люди. І часом коли хочеться збрехати, Подумай ти, що потім буде. Чи треба тобі в щасті, а чи може в горі Та спокуса, що приведе до грішних дій? Ми всі тут рівні, всіх брехня нас губить. Лиш правда, то розрада їй. Давай мовчати, але […]...
- Крістік Хрустік – Чому б мені не стати вітром? Чому б мені не стати вітром? Чи словом, що лунатиме далеко? Променем сонця, невмирущим світлом? Чи небом, де летітиме лелека? Стати б силою святого одкровення Чи може подихом морозяного ранку? Хочу, щоб в мені жило натхнення, Я подарую його людям на світанку. Та в свому тілі я просто людина Це ніби мало, але часом й […]...
- Крістік Хрустік – Молись Молись І може час тебе пробачить. А я уйду Не может быть иначе. My hope is broken, I want fly Your pain will let you die. Заткнись Це все до сліз надокучає. Ты был хорош. Я иногда за тем тобой скучаю. You lose yourself. look, who you are? I hope your end is not so […]...
- Крістік Хрустік – Гідність-це те, що так легко втратити Гідність-це те, що так легко втратити. Її можна пропити, програти, продуріти. Ти можеш сам для себе вибирати Бути лайном чи після себе слід лишити. У навколишніх наших містах і селах, Людське щастя витіснює крах і бруд. Влада губить нас, а земля весела Виростила в щасті серед бід й спокут. Прокидайся, людино! розкрий свої очі, Поглянь, […]...
- Крістік Хрустік – розігрій моє серце у микрохвильовці Крістік Хрустік – розігрій моє серце у микрохвильовці Розігрій моє серце у микрохвильовці, І купи бубликів, завари чаю чи кави. Розгладь праскою усі нерівності, Які виникли позавчора між нами. Можеш дістати мій мозок із холодильника Таке враження, що ти інієм в ньому осів. Одного ранку не почувши будильника Я залишусь звуком серед твоїх снів. Нашу […]...
- Крістік Хрустік – Я знов запрошую тебе до бою Я знов запрошую тебе до бою, Я фанат твоїх яскравих дій. Я не назву це ні життям ні грою, Я не назву тебе своїм, хоч ти і мій. Ти з задоволенням підеш на виклик. Ти підіграєш і почнеш двобій Без зброї й наших армій зниклих Для перемоги залишивши кілька мрій. І ось війна двох навіжених […]...
- Крістік Хрустік – Розірви мене навпіл Розірви мене навпіл Порви мене в шмаття Ми настільки нещасні І настільки багаті Здається, що досі Ми шукали нас І вся радісь нас просить Цінувати наш час....
- Дмитро Загул – “Багато акордів на струнах моїх… “ Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю невловимі хвилини життя, Лечу за святою красою, Пісні переливні – ті діти чуття – Посію до сонця росою. Пряду павутинки тонесенький льон, Я тчу і мережаю ткані. Життя повнозвучне перейде, як сон, Зістануться співи весняні. […]...
- Він дав тобі все Він дав тобі очі, щоб бачити, Він дав тобі ноги, щоб йти, Він дав серце тобі, щоб пробачити, Щоб зумів ти хрест свій гідно нести. Він дав вуха тобі, щоби чути, Він дав вуста тобі, щоб ти говорив. Він дав ноги тобі, щоб зумів черевики взути, Щоб ти йшов і добрі діла робив. Він дав […]...
- Так багато навколо людей Так багато навколо людей Не знають куди прихилити своє життя. Мільйони сердець просто не усвідомлюють, Що все, що їм потрібно – це щире каяття. Зірку із неба ти ніколи не дістанеш, Якщо на правильний шлях в житті не станеш. Не доберешся до сонця на блакитному тлі. Якщо залишаться у тебе думки старі. Бо тут ти […]...
- Твір на тему: Роздуми про зміст прислів’я “Хто багато читає, той багато знає” Мабуть, найбільше в усій світовій літературі написано про книгу: про її значення в житті людини, про те, як її пишуть, хто пише, навіщо, і про її читачів. А скільки народ присвятив книзі теплих і вдячних слів! І чи може хтось сьогодні уявити, що книг на світі може не бути? Та, мабуть, і може якась нікчема, […]...
- Олена довганюк – Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота. Мене тягнуло до тебе з першого погляду, з кожною хвилиною ти ставав для мене все цікавішим. Попри багатство твоєї душі і розуму, ти – надзвичайно простий і зрозумілий, добрий і відкритий. Ніколи до цього я не зустрічала таких людей… Ти допоміг мені зрозуміти себе, адже твої думки збігаються […]...
- Вірш – Подарую тобі З часом я подарую тобі не планету, не зорі, не світ, А максимум власної віри, кохання і щастя. Ти посміхнешся мені і розтане у серці той лід, Що тримає у собі моє мінімальне нещастя. Я напишу про те, що сьогодні ти будеш чекати, На повернення вітру із країн невідомих мені. Ти напишеш мені, що стомилась […]...
- Юрій Іздрик – Так багато очей у потрісканій стелі Так багато очей у потрісканій стелі Так багато зіниць на нічних небесах Я хотів би жити в безлюдній пустелі Я хотів би бути пустелею сам Я ховав би сліди твої кварцом і вітром Напував би тебе водою оаз А вигадлива fata morgana з повітря Будувала б міста нам – по місту на раз І щодня […]...
- Марта Тарнавська – “Тобі, що без геройства і без слави… “ Тобі, що без геройства і без слави В покорі зустрічаєш кожен день, – Тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, Одхмарює обличчя молоде, – Тобі, чиє любові повне серце Пробили леза чотирьох шабель, – Тобі, що прикликаєш дотепер ще Заблуканої долі корабель, – Тобі, що вмієш без надії ждати, – Тобі, що вмієш, як ніхто, простить, […]...
- Дмитро Загул – “Згасає день за синіми лісами… “ Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. Стоять квітки, окроплені росою, Окроплені росою, тремтить трава. Мої думки захоплені красою, Захоплені красою мої слова. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
- Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
- Тобі Тобі єдиному себе бажала Тобі себе я залишала Тобі все кохання віддавала Тобі… тобі… тобі Ти знай що ти життя моє Ти знай що тебе лише кохаю Я все про тебе мрію І з тобою шаленію З тобою мені легко і не нудно Мені весело та смішноЗ тобою шаленію я дурію Мені так хочеться щоб […]...
- Алла Жабокрик – А правда, що в тобі немає неба А правда, що в тобі немає неба, І що тобі не хочеться літати? Твоя бездушність це вже не проблема, Тобі її віддали без доплати… А правда, що в тобі немає сонця, Що ти упав і сліпнеш щохвилини? В тобі шукала справжнього саксонця, А ти зізнався, що не маєш сили. А правда те, що ти не […]...
- Таня Бенещук – В тобі моє життя, моя любов, моя надія В тобі моє життя, моя любов, моя надія. Тобі вірші мої, мої пісні, мої слова. Тобі лише дарую радість, серце, віру… Ти оберіг, опора… молодість моя. Моя любов крізь роки днів не заржавіла, Моя любов міцнішала, цвіла. Цвіла трояндою, як не здійсненна мрія, Ось поруч ти… в руці рука… Я “дякую” кажу тобі і Богу, […]...
- Юлія Алейнікова – Тобі, мабуть, казали, що я відьма Тобі, мабуть, казали, що я відьма. Що є вороже щось в моїх очах. Що золота не ношу, завжди срібло. Опівночі ворожу при свічках. Що в мене є зеленоока кішка. І що я тихо з нею розмовляю. Що тільки на мітлі чи тільки пішки, А третього варіанту не буває. Тобі, мабуть, казали, що я відьма. Тож […]...
- Сніжана Біла – Тебе так багато в моїй голові! Тебе так багато в моїй голові! Що ось зовсім скоро із глузду поїду. Як бурі сибірські і дні снігові – Не поряд, не близько. Тиняєшся світом… Тебе так багато в чернетках моїх Із ритмом кульгавим, повторами кальки. Та ми так далеко, як пристань німих Без крику давно нас викльовують чайки. Тебе так багато в скрипучій […]...
- Микола Вінграновський – Я скучив по тобі Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку б їх не розлучала. Люблю тебе. Боюсь тебе. дивлюсь Високим срібним поглядом на тебе. З вогню і вод, від неба і до неба Твоїм ім’ям на тебе я молюсь… … Зимовий сад під вороном білів. […]...
- Микола Вінграновський – Куди тобі, сонечко? – Куди тобі, сонечко? – до зими. – Ось моє віконечко! – Підвези. – де ж ті везли-везлики, Як нема? Везлики-замерзлики Край вікна! – Що ж мені робитоньки? Я пішло. На затоки й витоки, Де було. Там я і сидітиму На горі, На морозі грітиму Снігурів! 1968...
Яким я бачу майбутнє україни.