Крістік Хрустік – Я не мастак писати прозу



Я не мастак писати прозу,
Тому летять мої вірші.
Мені не треба звати музу,
Вона живе в моїй душі.

Я знов сьогодні опинилась
На стадії, мабуть, з нуля.
Щось у мені перемінилось,
Але це досі все ще я!

В мені померла віра в диво,
Проте я не відмовлюсь від чудес.
Життя, хоча і носить криво,
Та сонце світить із небес.

Маю бажання врешті зрозуміти
Куди й навіщо далі йти?
Мені би нові крила, щоб летіти,
А не проти течії пливти.

В мені ще тільки таєммниць
І хто ж їх має пізнавати?
У відблиску твоїх-моїх зіниць
Я бачу, ти не можеш знати.

І що ж тоді, до кого я звернусь,
Якщо моя надія в безнадії.
Я чесно знаю – скоро я звільнюсь.
І вже байдуже звідки падати до мрії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твiр на тему мандрiвки рiдною землею.
Ви зараз читаєте: Крістік Хрустік – Я не мастак писати прозу