Легенда



Легенда (лат. legenda – те, що належить прочитати) – 1. Найпоширеніший жанр європейського середньовічного письменства (починаючи з VI ст.), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам’яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, пустинників, стовпників, який називали “Патериком”. У західноєвропейських країнах особливу популярність мало зібрання християнських Л. в ХІІІ-XIV ст. під назвою “Золота легенда” (“Legenda aurea”),

перекладене багатьма мовами. Сюжети з цього збірника живили усі роди творів літератур європейського середньовіччя. В українському письменстві княжої доби одним із перекладів таких збірників Л. є “Пролог”. Тоді ж виник збірник оригінальних Л. – “Києво-Печерський патерик”. Пізніше Л. стали називати розмаїті оповіді релігійного змісту з набожним і повчальним наставленням, про святі місця, притчі про походження тварин та рослин. З таких”творів”упорядковували численні збірники, які перекладали різними мовами. їх сюжети передавали віршами, використовували у шкільних релігійних виставах (містеріях,
міраклях, мораліте). В Україні відомі Патерики – Синайський, Скитський. Афонський, Єрусалимський та ін. Сюжети Л. мали численні відображення в іконописі, рицарських романах і повістях. На них виросла така перлина європейської класики, як “Божественна комедія” данте Аліг’єрі. 2. Усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірна. Л. дуже близькі до переказів, відрізняються від них найбільше тим, що в основі їх – біблійні сюжети. На відміну від казок, Л. не мають традиційних початкових і прикінцевих формул, усталеного чергування подій. Лише подеколи у них є спільне з казками: початкові формули – “було це давно”, “колись давно-давно”; фантастичний зміст, але такий, що трактується як диво, творене незвичайними людьми. Л. починаються з викладу змісту і закінчуються висновком, повчальним підсумком. їх сюжети переважно одно – або малоепізодні. Композиційна і сюжетна неусталеність Л., вільна форма зумовлюють часту імпровізацію оповіді, контамінацію епізодів і мотивів. Теми, сюжети і персонажі Л. – розмаїті. Л. органічно ввійшли в усі жанри давнього українського письменства, в іконопис і малярство, в-народну свідомість, відбилися у народних колядках, щедрівках, лірницьких піснях, баладах, думах, казках, анекдотах та інших жанрах фольклору. За їх мотивами побудовані “Енеїда” І. Котляревського, ряд творів Т. Шевченка (поема “Марія”), І. Франка (поема “Мойсей”), роман Вал. Шевчука “На полі смиренному”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Природа в творчости лины костенко.
Ви зараз читаєте: Легенда