Леонід Кисельов – Заспівайте

Related posts:

1. Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
2. Леонід Кисельов – Смерть ланкової Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за нею на цвинтар. Вже безносу чути, як іде навшпиньках. І нема їй слова, нема зупину. І плаче земля, бо вмирає жінка, Що родила цукор в гірку нашу днину. А небо осіннє таке безкрає, Що і […]...
3. Леонід Кисельов – В камені, в дереві, на папері В камені, в дереві, на папері, У бронзі, в мармурі, в небутті… А вже на крицевій небесній сфері Літавці карбують його путі. На ритинах, На порцеляні, На прапорах, На рушниках… І не приспати його кохання, Не вколисати на рушниках. Треба Вкраїни. Надій і суму, Селянських хат і курних шляхів. Треба землі, де завжди пульсує Шевченкове […]...
4. Леонід Кисельов – Стати б хоч на менти лічені Стати б хоч на менти лічені Характерником мені – Подарую кожній дівчині Лицаря на коні. А тоді ще дати мусив би, Щоб раділи всі живі, Козаченька чорновусого Кожній жінці-удові. Дідові – дзвінкого песика, Щоб не жив на самоті, Ще й Івасика-Телесика Кожній бабі-сироті. А як хто не має віри вже Ні в кохання, ні в […]...
5. Леонід Кисельов – Вандея Хай Париж вигукує ідеї, Хай п’яніє від повстанчих мас – Вже селянська лагідна Вандея Ніж гострить і вдарить в слушний час. Ой, дарма кричать вони зухвало, Начебто бракує ліхтарів. Буде крові їхньої замало, І очей замало для круків. Та червоні плями не вгасають, Всмоктуються в землю, йдуть углиб. І труйзіллям зрада виростає. І гірким від […]...
6. Леонід Кисельов – Тільки двічі живемо Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в другий раз, В світі чорнім – аж червонім. Чорнозем ламає скроні, І трава росте крізь нас. Тільки двічі живемо. Дай нам, Боже, щоб любили І щоб люди не раділи, Як у чорний світ йдемо. 1968...
7. Леонід Кисельов – Завтра буде світ такий, як завше Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо. наче зашморг. Як і має бути восени. Сон, мов смерть, настигне на світанку. І незваний день в останню мить Забере тебе, як полонянку, Як у пісні – конями умчить. 1968...
8. Леонід Кисельов – Ніч у Кракові Хмари повстяні, немов кирея, На дахи лягли, на димарі. Ніч, і дощ, і вулиця – над нею В далечінь простують ліхтарі. Ніч страшна, як перша ніч потопу. В темнім небі чорні корогви, Готика слов’янської Європи, Празькі замки, краківські церкви. В темнім небі, наче на театрі, Сунуть із безодні, із глибин Обриси Карпат, Високі Татри, Чеські […]...
9. Леонід Кисельов – Панове Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в мене маленьке прохання: Я прошу не стріляти в дітей. Розумієте, коли летять кулі, Тим більше, коли падають бомби, На жорстку землю падають діти. Ніколи Ніхто не підійме Їх. Звичайно, коли вбивають дорослих, Це теж не […]...
10. Леонід Кисельов – Осінь Така золота, що нема зупину. Така буйна – нема вороття. В останніх коників, що завтра загинуть. Вчуся ставленню до життя. 1968...
11. Леонід Кисельов – Цигарочка Закурю ото цигарочку Болгарського тютюну. А сини мої, шинкарочко, Загинули у війну. То налляй мені ще чарочку Угорського вина. А сини мої, шинкарочко, Загинули. Нема. Зажурився. Бренді смокче він, Баклажанну їсть ікру. – А іще купити хочу я Чеську кохту на стару. Гроші є, на хліб зостанеться, Ще ж і пенсія іде. Хай походить вже, […]...
12. Леонід Кисельов – дударик Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, На труну сльозами ллють. А вірші – так це не горе ще, Радше втіха у жалю. Діти хлібом снять, голоднії, В матерів на віях сіль. А хорали чи симфонії – То мистецтво, а не біль. […]...
13. Леонід Кисельов – додому Шкода Москви. Вже наче відійшов Від сподівань і пристрастей Арбату І паху бурштинової гербати У мареві тих марень, тих розмов. Додому час. до міста всіх кохань, Де тополеві вранішні тумани, Де сірий тулуб вершника Богдана На золотому тлі софійських бань. Літак аж ніби крилами змахнув, Натруджений двигун тамує стогін. Невже мені лишиться тільки спомин Від […]...
14. Леонід Кисельов – Мій щур такий любесенький Мій щур такий любесенький, Любесенький, дурнесенький, Співає у норі. Ніякої мелодії, Лише коти-добродії Біжать на те “крі-крі”. 1967...
15. Леонід Кисельов – Не йму віри політикам Не йму віри політикам, Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади, Ані тим, що базікають про нові І нишком колючий дріт припасають Для своїх кібернетичних раїв. Державні системи бувають кращими і гіршими, За деяких вже зовсім не можна жити. І тоді з подивом виявляєш, Що жити все ж таки можна, І сам не знаєш – […]...
16. Леонід Кисельов – Ти полинеш сиза Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, Мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як вино. І колись, блідим зимовим ранком, Чорний птах. сумний, немов прочанка, Тихо сяде на моє вікно. 1968...
17. Леонід Кисельов – Похорон Офелії Вулиця довга, немов життя моє. Ридання оркестру і рип чобіт. Попереду цвинтар хрести заламує, Обабіч городи, паркани, дріт. Зима, і вулиця снігом всипана, Провулки чорні на тлі снігів. І сині тіні дерев знесилених, І сині струмені з димарів. Завернути б у провулок До Марії в хату. Може, там знайти притулок Альбо смерть вблагати. Завернути б […]...
18. Леонід Кисельов – Так, вона залізна … В залізній мові, В залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і згубу у космічнім віці Вічністю бринить. Та коли покличе й блискавкою блисне В сяйві корогов, Пам’ятайте серцем: наша мова – пісня, І в словах – любов. 1968...
19. Леонід Кисельов – Як у нашому селі Як у нашому селі Кращі в світі ковалі. Що майстри вже, то майстри: Ремонтують трактори, Лагодять поїльні, А ще на дозвіллі Івану Безрукому Викували залізну руку. Івану безногому Викували залізну ногу. Івану Безсмертному Викували залізну смерть. Як у нашому селі Кращі в світі ковалі. Із заліза голові Викували хату. А на вікна ще нові Візерунки-грати. […]...
20. Леонід Кисельов – Тато оповідають Я в село приїхав дурний. Бригадир загадає копать траншеї. А ввечері поперек ниє страшенно. Чвалиш додому вже сам не свій. А мій господар тягне з бурта (хоч цілий день робив, як проклятий) Великий лантух. дозволили взяти Картоплі гнилої – для скота. Ідеш з ним і міркуєш так (а в ніс від лантуха сморід винний): Чого […]...
21. Леонід Кисельов – Згадаєш їжака, що я приніс Згадаєш їжака, що я приніс, І як вночі він бігав по кімнаті. А вже роки убогі і багаті, Як сніг січневий, промайнуть навкіс. Забудь ім’я, і голос, і слова, Лише згадай, що серпень був, як вершник. Заносилось на дощ. дивак і віршник Прийшов вночі і руки цілував… А інший хтось цей аркуш відшука, І в […]...
22. Леонід Кисельов – І мати молода, і сонце юне І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь – співає колискову, Не знати, чи дитині, чи собі… І мати молода, і юне Слово, І яблуні у ранішній журбі. Розумні і дурні, малі й великі, Уславлені й забуті – все пройшло, Та не […]...
23. Леонід Кисельов – Земля така гаряча А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! Відлине день без’язикий, І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!” Не винести того болю, Не […]...
24. Леонід Кисельов – Він був як полум’я. Його рядки Та не однаково мені… Шевченко Він був як полум’я. Його рядки – Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю, І хліб, і сіль, і війни, і віки. Він був як полум’я. Свої слова – Легкі, як небо, сині, наче квіти, Що ними тільки правду говорити, – Він в наші душі спраглі наливав. […]...
25. Леонід Кисельов – Вона приходила щоранку Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми спочатку уявляли, Що то була стара циганка, Кричали: гей, циганко Галю! Вона приходила щоранку, Коли ж утретє чи вчетверте, Ми всі чекали вже на ганку, Чия сьогодні буде черга. 1968...
26. Леонід Кисельов – В зорянім серпневім павутинні В зорянім серпневім павутинні Нап’яли блискуче полотно. Просто неба, у дворі правління Леніна показує кіно. Чорно-білий фільм, але багряні Юрми, революція і рік. І до нас простує на екрані Невисокий літній чоловік. Сто акторів вчилися гаркавить, Випинати груди-та дарма, Бо у справжній ленінській поставі Рис монументальності нема. 1968...
27. Леонід Кисельов – Я ніхто для тебе, як Улліс Я ніхто для тебе, як Улліс – Пам’ятаєш – в давнім грецькім міті, Шерхлими вустами непомітно До її волосся доторкнись. Я ніхто для тебе. І дарма До твоїх долоней серце лине. Всю її – кохану і єдину – Винести очима крадькома. Я ніхто для тебе. То моя Власна доля і нічна скорбота. І востаннє – […]...
28. Леонід Кисельов – Відлине день без’язикий Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А втім не варто, бо я вже звик. Щогодини, щодня, щоночі, Немов білокрів’я, ковтати крик. 1968...
29. Леонід Кисельов – Не дайте, щоб заснула край коня Ой впилася, моя матінко, від ножа, А заснула, моя матінко, край коня. Пісня Не дайте, щоб заснула край коня, То наша мати. Іншої не буде. Бо кине вас. І піде межи люди Чужинними шляхами навмання. Не дайте, щоб заснула край коня. Сурмлять газети, радіо гука, Що живемо у віці атомовім, І хоч за все ми […]...
30. Леонід Кисельов – З листа джонатана Яреми Свіфта Я не хочу лежати в цій рабській землі, Радше спатиму в лондонській твані! Чи ж повірю, що тут, в світанковій імлі, Не розтане мій подих останній. Чи ж повірю, що янголи бачать здаля І господь щиросердо кохає На малесенькій кульці, що зветься Земля – Порошину ірландського краю. Захлинається серце: ласкавець, пророк… Захисти свої люди, воскресни! […]...
31. Кисельов Леонід – Біографія (1946-1968) Леонід Кисельов відомий українському читачеві на Заході з невеличкої добірки поезій та короткої біографії, надрукованої в журналі “Сучасність” (1973,7-8) і із статті Івана Кошелівця, вміщеної в цьому ж журналі в 1981 році. На Україні, до появи його перших українських віршів у 1968 році, ім’я Кисельова було знане тільки вузькому колу київських письменників старшої та […]...
32. Леонід Глібов – Жаба й Віл ЖАБА Й ВІЛ Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола Та й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!): – Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь, То й я така зроблюсь? От будуть жаби дивуваться! – І де вже, сестро, нам рівняться… – Казать їй друга почала; […]...
33. Леонід Кисельов – Рано ще, рано Рано ще, рано. Ще і мати не вставали І до мене не гукали: Вставай, сину! Ще і батько не вставали І до мене не гукали: Ходім, хлопче! Рано ще, рано. Ще Марія не вставала І до мене не гукала: Вставай, Йванку! Старшина ще не вставав І до мене не гукав: Кроком руш! Рано ще, рано. […]...
34. Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах дерев всі чесноти космічного віку, Всі принади невгавного руху вперед, А поети – як вихор, поети – як вітер, як вітер На терасах дерев, […]...
35. Жаба й Віл (скорочено) – Глібов Леонід Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола Та й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!): – Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь. То й я така зроблюсь? От будуть жаби дивуваться! – І де вже, сестро, нам рівняться… – Казать їй друга почала; А та не […]...
36. Мозолевський Борис – Життя Пливли вони між лататтям Воду жменями черпала. Було на ній біле плаття, Ще й коса текла хупава. А як назад повертались, Бралось кригою латаття. Недоріки ж посміхались: Нащо бабі біле плаття?...
37. Вовк та ягня – Глібов Леонід На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – […]...
38. Леонід Глібов – Вовк та ягня ГЛІБОВ ЛЕОНІД ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня […]...
39. Квіти – Глібов Леонід У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: От-от – дивись […]...
40. Цуцик – Глібов Леонід Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь. – Се […]...