Леся Степовичка – Над ріллею заспраглою

До 90-ліття Степана Бандери

Над ріллею заспраглою,
Неораною, чорною –
Орати її ще й орати! –
Здіймається сонце червоне.
Ora, ore o Ra! –
Молитися сонцю щоденно…
Ім’я Твоє
Червоно-чорним тюльпаном
Навісні розквітає в степу.
Ім’я Твоє
Вітер колише в лісах,
Ніби прапор –
Bandiera!
Здобудеш
Українську державу,
Або загинеш
В борні за неї! –
Кликав Ти.
Є держава вже, брате,
І немає її…
Віл остовпілий
Римигає жуйку злиденну,
Остюками давиться гірко,
Сили підвестися нема –
Віковічна летаргія триває…
Трапезують
Шаблезубі
Вовкодухи-вампіри,
Опівночі шниряють степом –
Цмулять цівочками тонкими
Задрімалу волову кров…
Воля або смерть!
Ти сказав
І вкотре народився, Степане.
Яблучко червоне
На чорній тарелі землі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Моч улюбена квітка та її будова.
Ви зараз читаєте: Леся Степовичка – Над ріллею заспраглою
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.