Леся Степовичка – Я більше тебе не покличу

Я більше тебе не покличу в діброви Едему,
Де так нас чекли посестри мої безкорисні –
Надія і Ніжність тремтлива столи застеляли,
А ложе ладнали – Жага й неземна Насолода.

Казали мені – ти приходь з ним по зорі вечірній,
Уроча вечеря стоїть на тонкій скатертині,
І чаша труй-зілля, що втому вгамовує денну,
Вам серце зворушить, і мужності дасть, і наснаги…

Хоч мить, а в раю, хто із смертних собі в тім відмовить?
Стояв остовпілий, ні кроку ступити не в змозі,
Лиш блиснули очі, й чоло твоє божисте зблідло,
Та торбу свою полотняну тримав наготові.

Чому ж зволікав ти, розгублений мій пілігріме,
На прощу до кого рушаєш, мандрівнику бідний?..
Ворота зачинено. В рай не запрошують двічі.
Іди собі, старче, ціпок не зламай по дорозі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(2 votes, average: 4,50 out of 5)



Тарас шевченко на панщині пшеницю жала.
Ви зараз читаєте: Леся Степовичка – Я більше тебе не покличу
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.