Леся Українка – “Було се за часів святої Германдади… “

Було се за часів святої Германдади:

Кати-ченці взяли єретика
І повели його до Торквемади
На інквізицію. І чутка є така:
Спочатку мученик мовчав,

І тільки сльози текли по непорушному лиці,
Мовчав на допити, мовчав на всі погрози,
Раз застогнав – і мук ще додали ченці.
Раз крикнув. “Є на каяття надія, –

Сказав великий серцевідець-кат: –
Залізом і вогнем ми виженемо змія
З його душі – і вигоїться брат!
Завдайте ще йому!” І завдали тортури

Несвітської, нема на неї слів,
Здавалося, впадуть від жаху мури,
Моливсь один з ченців, щоб єретик зомлів.
Він не зомлів. І сталось дивне диво:

Всміхнулися поблідлії уста,
Погаслі очі спломеніли живо,
І мовив мученик: “Ченці, ради Христа,
Давайте ще вогню! Вогонь моя відрада.

О, дайте ще, благаю вас, кати!”
“Спаліть його зовсім, – дав вирок Торквемада, –
Надії вже нема. Перемогли чорти!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Гімн красі скорочено.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Було се за часів святої Германдади… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.