Леся Українка – давид



Історія панування Саулового аж до його смерті розказана в першій книзі Царств (в жидівських списках вона зветься першою книгою пророка Самуїла). друга книга Царств і третя до 11-ї гл. зайняті історією царювання давида і сина його Соломона. Історія ся (від Саула до Соломона) займає в Біблії теж частину книги, званої Параліпоменон (себто останок або додаток).

Після смерті Саула филистимці зайняли велику частину західної Палестини. Зостанки війська Саулового з начальником Абнером перейшли за Іордан в Галаад, там Абнер посадив на царство Саулового

сина Ісбаала (або Іевостея) і той був царем над Галаадом, Ефраімом і Веніаміном, вся його держава звалася царством Ізраеля. давид же заснував на полудні царство Іудіне.

Спочатку давид царював тільки над країною племені Іудіного і сидів у місті Геброні, головному місті Іудіного племені. Сім літ ворогувало давидове царство з царством Саулового роду, але царство Ізраеля змагалося поки при Ісбаалові був Абнер, коли ж Ісбаал посварився з Абнером за одну Саулову жінку Ріспу, то Абнер покинув його і перейшов до давида. давид прийняв Абнера дуже ласкаво і доручив йому начальство над військом, але Абнера хутко забив Іоав,

іудейський начальник над військом давидовим за те, що Абнер колись забив його брата .

Хутко після того Ісбаала забили слуги його і голову його принесли давидові, але давид самих їх смертю покарав замість надгороди, щоб показати, ніби він не радується з біди Саулового роду. По смерті Ісбаала старшини з царства Ізраеля прийшли до давида в Геброн і признали його своїм царем . давид довідався, що в Галааді зостався син Іонатана, кривий на обидві ноги, він покликав його до свого двору і зоставив його при собі у шані “в память Іонатана”, знати, давид не вважав небезпечним зоставити живим на світі такого Саулового нащадка.

Але зоставалося ще сім Саулових нащадків, два сина і п’ять онуків, тих треба було десь подіти. На той час настав голод в країні і святці сказали, що то бог карає ізраелітів за те, що Саул колись побив мешканців міста Габаона (хоч се сталося теж за порадою святців, бо габаонці були з племені амморейського). Тоді давид послав до габаонців і спитав, чим має їх загодити за Саулову кривду. Вони сказали, щоб давид їм віддав сім князів із Саулового роду. Він їм віддав два сини Саулової жінки Ріспи і п’ять синів дочки його. Габаонці повісили їх (чи розп’яли) на горі. Так вони висіли від початку жнив до осінніх дощів (себто півроку). Мати ж їхня Ріспа сиділа при них увесь час день і ніч і стерегла їхні тіла від птаства та хижих звірів, аж поки давид змилувався і послав, щоб їх здійняли і поховали в землі Веніаміновій, в країні їхнього батька Саула, туди ж давид казав перенести і кості Саула та Іонатана, що були поховані в Ябесі Галаадському. Так скінчився рід Сауловий .

Давид з’єднав собі прихильність і святців і війська, тим то Єрусалим став одразу найвидатнійшим святецьким і військовим містом, хутко розрісся і заселився і з іевусейського села став міцним, багатим, людним містом. Єрусалим міг називатись іудейським містом, хоч і стояв на землі Веніаміновій, бо в ньому сиділи царі іудейської династії, а все царство їхнє звалося царством Іуди. давид навчився від филистимців військових способів і при помочі свого і найманого війська зробив свою державу міцною і страшною для ворогів сусідів.

З моавітами теж прийшлося довго боротися. давид не був їм вдячний за те, що вони колись переховували його родину від Саула, тоді як сам він (давид) ховався у филистимців. Легенда говорить, що давид, звоювавши моавітів і забравши великий полон, клав бранців моавітів на землю і міряв їх шнуром, “два шнури людей віддавав на смерть, а два шнури зоставляв живими”. Моавіти були подолані і платили давидові податки.

Сірія (країна на північ від Ханаану) була поділена на мали держави, що вічно ворогували межи собою. давид скористав з їхнього ворогування і, помагаючи одним проти других, з усіх по черзі брав здобич і дарунки. Управившися з північними сусідами, давид обернувся на полудень і приборкав едомітів та ідумеїв, виславши ідумейського царя в Єгипет та вчинивши велику різню в Ідумеї.

Коли вмер цар аммонітів, що теж помагав колись давидові, то давид послав посли до його сина з словами потіхи, але новий цар аммонітів не повірив щирості давида, думаючи, що ті посли прийшли з потайним заміром вивідати військові сили країни, отже взяв послів, обстриг їм по пів бороди і обкроїв одежу і так пустив назад до давида. давид послав військо на аммонітів під начальством Іоава, дотепного старого вояка; аммоніти покликали до помочі сіріян, а ті були раді нагоді скинути з себе ярмо іудейське. Однак Іоав з своїм братом Абісаєм подолав обидва народи.

За давида жидівське царство дуже розширилось і набралося сили, тільки фінікійці були незалежні, але давидові не було чого їх зачіпати, бо вони панували над морем, а його державі не загрожували. давид був у згоді і спілці з фінікійцями і навіть спроважував од них з Тіру будівничих і матер’яли, коли почав будувати собі оселю в Єрусалимі. давид збудував собі великий дворець, запровадив велику розкіш, набрав силу царедворців і великий гарем. Звичаї настали зовсім інші, ніж за Саула. Ще в Геброні давид мав шестеро жінок, ставши царем ізраельським він узяв ще скілька жінок Саулових, а тоді почалися нескінченні звади та інтриги, як то буває по всіх царських дворах на сході.

Звичаї почалися дуже роспущені. Одного разу давид побачив, сидячи на покрівлі свого дому, дуже гарну жінку, що купалася. Boнa звалася Вірсавія (Бетсаба), чоловік її служив у війську, що стояло облогою під Раббат-Аммоном. давид наказав Іоаву послати чоловіка Вірсавії в найстрашнійший бій, там його й забито, давид же потому взяв до себе Вірсавію. Пророк Натан дуже ганив давида за такий вчинок, давид каявся перед Богом, але жінку все-таки зоставив при собі .

Родина давидова пішла в його слід. Старший син його Аммон закохався в Тамару, свою сестру по батькові, обманом закликав її до своєї хати, тяжко скривдив її, а потім, коли вона наскучила йому, казав своєму слузі вигнати її геть. Тамара пішла до свого рідного брата Абсалона (Авессалома) і просила помститися за неї. давид же нічим не скарав Аммона. Через два роки Абсалон покликав до себе Аммона на свято збору винограду і забив його. Потім втік до царя гессурського, свого діда по матері. Іоав стороною порадив давидові вернути Абсалона до себе, давид вернув його, дозволив житти в Єрусалимі, тільки заборонив йому показуватися при дворі. Пізніше Іоав посварився з Абсалоном.

Абсалон, боячись, щоб батько не одібрав від нього спадку, пішов в Геброн і там почав повстання проти давида, назвавшися царем іудейським і набравши велике військо. Певно повстання було ведено зручно, бо велика частина люду пристала до Абсалона, давид же мусів утікати з Єрусалиму в пустиню Арабську з царедворцями, сторожею своєю і 600 филистимцями з Гета, що служили у нього. В Єрусалимі при Скрині Заповіту давид лишив святців, що мали йому давати знати про все, що діятиметься в Єрусалимі. Коли давид ішов у пустиню Арабську, на дорозі стрів його родич Саулів Сімей і почав його тяжко проклинати. давид не дозволив однак забити Сімея за те, кажучи, що може колись бог віддасть добром за ті прокльони.

Абсалон сидів тим часом на царстві в Єрусалимі. Хутко святці донесли давидові, що Абсалон хотів послати забити його, але святець Хусія (шпиг давидовий) йому відрадив се, а порадив збирати військо з усієї країни. Таким способом Абсалон стратив багато часу, а давид тим часом зібрався на силі, перейшов з сильним, хоч невеликим військом через Іордан в східню Палестину, Абсалон же пішов собі в Галаад. давид розділив військо між начальниками Іоавом, Абісаєм та Ітаєм филистимцем. давид послав їх за Абсалоном, наказуючи не вбивати його, а полонити живого. Абсалон бився з ними в Ефраімській діброві при горах Абарімських, військо його було розбите, а сам він, втікаючи лісом на ослі, зачепився волоссям і повис на дереві. Іоав надбіг і казав воякам здійняти його на три списи. Коли давид довідався про смерть Абсалона, то гірко плакав: “Сине мій, Абсалоне, краще б я вмер замість тебе!” Але Іоав гостро сказав цареві, що нічого плакати по зрадливому синові і тим ображати військо, що зоставалося вірне своєму цареві. Цар мусив покинути свій жаль і вийти до свого війська. Видно, в той час давид дуже слухав Іоава, хоч і ненавидів його .

По смерті Абсалона ізраельське царство знов признало давида царем і хотіло з’єднатися з Іудиним царством, але хутко згода та пропала. Вертаючися в Єрусалим, давид послав до старшин іудейських, щоб вони йшли зустрічати його при іорданському броді. Старшини ізраельські образилися, що цар показав більшу прихильність до іудеїв, ніж до них, і з того знов почалася звада. Веніамінець Себа здійняв повстання протии давида, до нього пристали всі ізраеліти. давид настановив начальником Амассу, що був начальником у Абсалона, і наказав йому зібрати іудеїв. Але Аммаса дуже пиняво взявся за діло, так що знов прийшлося вдатися до Іоава. Іоав погнався хутко за Себою, дорогою ж убив свого сперечника Амассу, як колись убив Абнера. Потім догнав і обложив Себу в місті Абел. Після ради одної жінки мешканці міста Абеля взяли Себу, зрубали йому голову, а тіло кинули іудеям. Тоді Іоав відступив, не руйнувавши Абеля, й вернувся в Єрусалим. Більше давид не відбірав од нього начальства над військом.

Святці і народ жидівський прославили давида, як ідеал царя, простивши йому всі гріхи за побожність і одвагу. давид, правда, заснував сильну державу іудейсько-ізраельську і за його часи жиди мали найбільшу силу. Слава давидового царства і досі сяє перед жидами в ідеальному світлі. давида легенди вславили поетом і музикою. Багато побожних пісень (псальмів) відносить легенда до царя давида, так само як до Моісея всі головні закони. Але навсправжки від давида зосталося власних творів мало що більше ніж від Моісея. Хіба тільки пісню на смерть Саула та Іонатана можна уважати напевне давидовим твором, а то все було пізніше писано.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Неповторний світ дитинства у творах лесі українки.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – давид