Леся Українка – дихання пустині



Пустиня дише. Рівний подих, вільний,
Гарячий він та чистий, мов святий.
Пісок лежить без руху золотий,
Так, як лишив його Хамсін свавільний.

Феллах працює мовчки, тихий, пильний,
Будує дім, – там житиме пустий,
Летючий рій мандрівців, і густий
Зросте навколо сад. Феллах – всесильний.

Оази робить він серед пустині,
Лиш не для себе… Он уже він пише
Бігунчик по піддашші… Поколише

Гарячий вітер одіж на людині,
Обсушить піт… і далі по рівнині
Пролине… знов і знов… Пустиня дише.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Характеристика образу гулливера.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – дихання пустині
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.