Леся Українка – досвітні огні
Ніч темна людей всіх потомлених скрила
Під чорні, широкії крила.
Погасли вечірні огні;
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила.
Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі.
Щасливий, хто сни має милі!
Від мене сон милий тіка…
Навколо темнота тяжка,
Навколо все спить, як в могилі.
Розкинула темная ніч свої чари,
Налинули сни, мов ті хмари,
Мов чорнії хмари страшні,
І сняться мені все дивні
Привиддя, непевнії чвари.
Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я сили…
Зненацька
Од сну пробудило мене, –
Досвітні огні засвітили!
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, –
Досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли, –
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
З віконечок ллється стяга та пресвітла,
Одрадість у серці розквітла,
Огні золотії мигтять,
Одважним промінням зорять,
Мов кличуть: до праці! до світла!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні” Дев’яності роки XIX століття в Україні – пора особливо жорстокого засилля царської бюрократії. У цю глуху ніч самодержавної реакції Леся Українка замислювалася над місцем людини в суспільстві. Вона пише вірші, у яких засуджує пасивне ставлення до долі своєї вітчизни, закликає до активних дій, до боротьби за нове життя. Однією з таких поезій є “Досвітні огні”. […]...
- Віра в перемогу добра й світла (За поезією Лесі Українки “Досвітні огні”) Треба зрозуміти мову неба, мову цієї одвічної книги буття. Треба знайти зорю, що світить саме для нас, таємничу зорю, яка має освітити шлях знеможеним і зажуреним. Тоді раби, які в пітьмі шукають вірної дороги, зможуть підвестися з колін і рішуче вирушити в путь. Якщо ж далекі й горді небесні світи шлють лише слабке проміння, чи […]...
- Леся Українка – Пісні з кладовища Я на старім кладовищі лежала, Тиша могильна круг мене співала, Тиша могильна співала: “Засни! Щастя – то сни!” Спати? Ох, спить у колисці дитина, Спить у могилі померла людина, Хто ж непомерлий в могилі лежить, Той хіба спить?.. * На кладовищі ми про щастя говорили, І падали слова, і душу крили, Мов палим цвітом, щирії […]...
- Леся Українка – “Не співайте мені сеї пісні… “ Не співайте мені сеї пісні, Не вражайте серденька мого! Легким сном спить мій жаль у серденьку, Нащо співом будити його? Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда. То ж тоді в мене в серці глибоко Сяя пісня сумная рида!...
- Герасим’юк Василь – досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, І все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, Стара, сліпа залежність від… Та що перелік і для кого? Спочатку хоч собі втовкмач, Що не в старого й не в сліпого Питать за кожну із невдач. В дні золоті і в ночі […]...
- Палають огні при долині… – Малишко Андрій Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. – Бери […]...
- Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “ Я знаю, так, се хворії примари, – Не час мені вмирати, не пора. Та налягли на серце чорні хмари Лихого пречуття, душа моя вмира! Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край, І там прийняв мене в зеленії палати Плакучих верб і кипарисів гай. Серпанком чорним жалібниці-мрії Мені покрили, очі, змеркнув […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… “ Уста говорять: “він навіки згинув!” А серце каже: “ні, він не покинув!” Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча, Тут в глибині і б’ється враз зі мною: “Я тут, я завжди тут, я все з тобою!” Так завжди, чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружньо руку, Чи […]...
- Леся Українка – Безсонна ніч Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі. Думки-гадки, мов птахи нічнії, Налетіли, тяжкі та суворі, Ох, непевні ті думи страшнії, Наче хвилі у північ […]...
- Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “ О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу, Не дорікай за жадобу тернів золотих, Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву, Голос її засичав… а здавалось, навіки затих! Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста З мого чола з того часу, як я до роботи взялась Тихої, смирної. Зникла поезія […]...
- Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
- “І все-таки до тебе думка лине” Леся Українка Кажуть: ти не вмирала ніколи, Кажуть: ти, наче, пісня живеш. Ніби юність ясна, смаглочола, По країні в майбутнє ідеш. Я. Шпорта Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, […]...
- Андрій Малишко – Палають огні при долині АНДРІЙ МАЛИШКО Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – Два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. […]...
- Леся Українка – “Кінець подорожі… “ Кінець подорожі, – Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, ! вже височенько Ясний місяченько, – Вже хутко прибудем додому! Огні незліченні, Мов стрічки огненні, До моря спускаються з міста, А в пристані грає Огнями сіяє Корабликів зграя барвиста. За чає, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! І знов мене прийме, Огорне, обійме […]...
- Леся Українка – Re (Пісня. Вrioso) Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, Та я нею не журюся. Гей ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю. Дощі ваші дрібненькії Обернуться в перли дрібні, Поломляться ясненькії Блискавиці ваші срібні. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвію […]...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять тепер надо мною, мов хмари важкі, нерухмані? 16.11.1900...
- Леся Українка – “Як я люблю оці години праці… “ Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим олтарем. Летять хвилини – я не прислухаюсь. Ось північ вдарила – найкращий праці час, – Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша І швидше у руках забігало перо. Години йдуть – […]...
- Леся Українка – Спогад з Євпаторії Море стелиться чорним, важким оксамитом, Небо чорне і хмарне тяжіє вгорі, Тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом, Промовляє зоря до зорі. Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі, Тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти, І причаїли гомін, і скрили всі гребені білі, Ледве дишуть… підкрались і вдарили зразу в борти, Потрясли корабель наш і з реготом геть […]...
- Леся Українка – дочка Ієфая Пусти мене, мій батеньку, на гори, Де ряст весняний золотом жаріє, Де вітер цвіт в мигдалів обсипає, – Хай він мене дощем рожевим скропить, Оплаче цвітом молодість мою. Там, кажуть, з гір усю країну видко, – Нехай востаннє я побачу більше, Ніж бачила за все життя коротке, Хай стану ближче до ясного сонця, Скажу йому: […]...
- Леся Українка – Мердвен Бескиди сиві, червонії скелі, Дикі, непевні, нависли над нами. Се, кажуть люди, злих духів оселі Стали під хмари стінами. З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх Чортові сходи; Ходять злі духи по них та збігають Гучні веснянії води. Люди ж не сміють зійти по тих сходах Геть на верхів’я, туманом повиті, – […]...
- Леся Українка – Ізраїль в Єгипті Хто мене виведе з цього Єгипту, З краю неволі, з оселі роботи? Син чоловічий, обранець господній? Дух, що з’являвся в огні? Хто б він не був, нехай швидче приходить! Боже, рятуй: наша віра вмирає! Марним здається в цій міцній кормизі Волі святий заповіт. Боже! Ти мусиш обітницю справдить! Чи ж не навіки здобув твоє слово […]...
- Леся Українка – “Чого то часами, як сяду за діло… “ Чого то часами, як сяду за діло Або як вже працю кінчаю я сміло, Не раз се на мене, мов хмара яка, Спадає сумная задума тяжка? Така то задума спиня мою руку, Що людськую бачу кругом себе муку, Недолю та сльози – і думка зрина: Нащо тут здалася ся праця дрібна?.. Недолі й дотепніші люди […]...
- Леся Українка – “… Так прожила я цілу довгу зиму… “ … Так прожила я цілу довгу зиму. Зима минула, і весна настала, – Для мене все однакова пора. Мій час пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий. Чудне життя… якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу, Чи тільки мріється мені життя крізь […]...
- Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять, Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво, Що видається не раз, […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Леся Українка – Сон (Посвята Александрі С-вій) Був сон мені колись: богиню ясну Фантазії вбачали мої очі, І друга любого подобу красну Богиня прийняла тієї ночі. Той самий вираз і усмішка мила, Той самий погляд довгий, розумливий, На плечах лиш барвисті мала крила, Вінець над чолом з лавру святобливий. Вона іде! Непереможна сила Мене примушує за нею простувати По […]...
- Леся Українка – Веснянка (Сестрі Олесі) Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як дрібнії […]...
- Леся Українка – Мрії У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляли люто: “Здайся!” Погляд мій спускався нижче, На того, хто розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив: “Убий, […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… ” “Ти не хтів мене взять… “ Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі, Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі, Ти мені заповідав носити жалобу мою Так, як носять в легендах царівни мовчазні, хороші. Довго ждать мені, друже, ще мармур не тесаний твій, Ще немає на чому повитись плющу жалібному, […]...
- Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак… “ Якби вся кров моя уплинула отак, Як сі слова! Якби моє життя Так зникло непримітно, як зникає Вечірнє світло!.. Хто мене поставив Сторожею серед руїн і смутку? Хто наложив на мене обов’язок Будити мертвих, тішити живих Калейдоскопом радощів і горя? Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двусічний? Хто кликав брать […]...
- Леся Українка – “дивлюся я на смерть натури… “ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, – Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Леся Українка – Практичний пан Я не боюсь бунтівників, У мене з ними згода, Я не покличу козаків, Мені то невигода. Як прийде збіжжя розбирать Із хуторів голота, Я вийду сам її стрічать І розчиню ворота. Беріть, везіть хоч на возах, Я й сам ще навантажу, Я лиш ва власних терезах Мішечок кожний зважу. Що ж, се товар якраз про […]...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
- Леся Українка – дим “для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий… ” Так колись Казав старий Гомер: сліпії очі, Либонь, не гриз тоді легенький дим З багаттів хатніх; жертви й гекатомби Палилися не часто, більше в співах… “для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий… ” Без упину Я думала собі оці слова, Простуючи […]...
- Леся Українка – Бахчисарай Мов зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле місяць з неба промені злотисті, Блищать, мов срібні, білі стіни в місті, Спить ціле місто, мов заклятий край. Скрізь мінарети й дерева сріблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй. Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні […]...
- Леся Українка – Mi (Колискова) Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,- Сон пропаде… Місяць яснесенький […]...
- Леся Українка – давня весна Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не […]...
Твір бережімо нашу планету.