Леся Українка – Голубая роза
Драма в пяти действиях
Действующие лица:
Любовь Александровна Гощинская – девушка 25 лет.
Олимпиада Ивановна Колчевская – ее тетка, пожилая вдова, живет при ней.
Оpeст Михайлович Груич – молодой писатель, недавно кончивший университет.
Марья Захарьевна Груич – его мать, еще не старая, энергичная на вид женщина.
Сергей Петрович Mилeвский – bonvivant, в период “второй молодости”.
Саня (Александра Викторовна) Крашева – молодая девушка, ученица музыкального училища, подруга Любови.
Остpожин – журналист, старше по виду, чем по летам, человек нервный, с угловатыми манерами.
Андpeй Борисович Крицкий – студент последнего курса, товарищ Гощинской.
Яков Григорьевич Проценко – старик доктор, приятель Гощинской и ее тетки.
Псиxиатp – молодой доктор на водах.
Надeжда Петровна – дама на водах.
Гостья 1-ая, Гостья 2-ая (молодые девушки)
Мальчик, девочка (уличные дети)
Действие происходит в новейшее время.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Украинка – Голубая роза (действие третье) Дачное место. Направо дачный домик Гощинской с верандой и садиком. На авансцене, тоже направо, беседка или трельяж, обращенный выходом к публике. Налево тоже домик, поменьше – Милевских. дальше другие домики и деревенские белые хаты в садах. В глубине сцены река с пологим песчаным берегом. Утро. Яркое освещение. Перед поднятием занавеса слышно хоровое пение: “Пливе човен, […]...
- Леся Украинка – Голубая роза (действие первое) Гостиная Гощинской. Обстановка не бедная, но и не очень роскошная, несколько фантастическая, симметрия мало соблюдена. На дверях и на окнах драпировки. Пианино, мольберт, консоли, цветы – в горшках и в вазах, – много книг и несколько редких мелочей. Большое зеркало тоже задрапировано и украшено плющом. Общий тон комнаты темно-красный. Кроме картин, на стенах висит оружие, […]...
- Леся Украинка – Голубая роза (действие пятое) Тот же курорт. Большая веранда с видом на прибережные горы. На веранде, ближе к стене дома, сидят Орест, в больших креслах на колесах, около него столик с лекарствами, книгами и газетами. Выход 1 Орест – один, потом Острожин. Орест бледный, больной; выражает нетерпение в лице и в движениях; то берет со стола книгу или газету, […]...
- Леся Украинка – Голубая роза (действие четвертое) Комната, какие обыкновенно бывают на русских курортах, например в Ялте. Кроме обыкновенной дачной обстановки, на авансцене, слева, большое кресло chaise longue. Комната представляет не спальню, а гостиную. Направо дверь в комнату Любови, на средней стене входная дверь, налево глухая дверь. Выход 1 Олимпиада Ивановна и за сценой, справа, Любовь и психиатр. Олимпиада Ивановна одна, стоит […]...
- Леся Украинка – Голубая роза (действие второе) Обстановка та же, что и в первом действии. Выход 1 Любовь и Орест выходят справа. Любовь впереди, быстро вбегает в ротонде и шапочке; в руках у нее красный абажур. Вбегая, она быстро говорит, оживленная, веселая, глаза горят. Любовь Что же из того, что мелочь, а все-таки я выиграла, а вы с пустыми руками! Все-таки, значит, […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда Драма в 5 діях Дійові особи: Любов Олександрівна Гощинська – панна, сирота, 25 літ. Олімпіада Іванівна Колчевська – її тітка, стара вдова, живе при ній. Орест Михайлович Груїч – молодий письмовець, недавно скінчив університет. Марія Захарівна Груїчева – його мати, не дуже стара, енергійна на вид жінка. Сергій Петрович Милевський – bonvivant середнього віку, в […]...
- Леся Українка – Камінний господар Драма Діячі Командор дон Гонзаго де Мендоза. Донна Анна. Дон Жуан . Долорес. Сганарель – слуга дон Жуана. Дон Пабло де Альварес, донна Мерседес – батько і мати донни Анни. Донна Соль. Донна Консепсьйон – грандеса. Маріквіта – покоївка. Дуенья донни Анни. Гранди, грандеси, гості, слуги....
- Леся Українка – Як дитиною, бувало Як дитиною, бувало, Упаду, собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали Але я не признавалась – Я була малою горда,- Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма,- Безпощадній зброї сміху […]...
- Леся Українка – Лісова пісня Драма-феєрія в 3 діях Спис діячів “Лісової пісні”: Пролог “Той, що греблі рве”. Потерчата (двоє). Русалка. Водяник. Дія 1 Дядько Лев. Лукаш. Русалка. Лісовик. Мавка. Перелесник. Пропасниця (без мови) Потерчата. Куць. Дія 2 Мати Лукашева. Лукаш. Дядько Лев. Мавка. Русалка Польова. Килина. Русалка. “Той, що в скалі сидить”. Перелесник. Дія 3 Мавка. Лісовик. Куць. Злидні. […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Забута тінь Суворий дант, вигнанець флорентійський, Встає із темряви часів середньовічних. Як ті часи, такі й його пісні, Він їх знайшов в містичнім темнім лісі, Серед хаосу дивовижних марищ. Чий дух одважився б іти за ним блукати По тій діброві, якби там між терням Квітки барвисті вічні не цвіли? Зібрав співець мистецькою рукою Оті квітки і сплів […]...
- Леся Українка – Біографія (СКОРОЧЕНО) Леся Українка Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач (1871-1913) Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва […]...
- Леся Українка – Мгновение Вы знаете меня, я человек трезвый и положительный до мозга костей, не помню даже, чтобы в детстве или в юности меня особенно занимали религиозные или мистические вопросы, тем не менее я могу понять даже самого странного фанатика, мне стоит только вспомнить одно мгновение из моей жизни и представить себе, что это мгновение могло бы продолжиться […]...
- Як дитиною, бувало (скорочено) – Українка Леся Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо. То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма (1), – […]...
- Краткое содержание Роза и крест – Блок Александр Александрович Роза и крест Краткое содержание произведения Действие происходит в XIII в. во Франции, в Лангедоке и Бретани, где разгорается восстание альбигойев, против которых папа организует крестовый поход. Войско, призванное помочь сюзеренам, движется с севера. Пьеса начинается со сцены во дворе замка, где сторож Бертран, прозванный Рыцарем-Несчастием, напевает песенку, услышанную от заезжего жонглера. Рефреном этой песенки, […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія четверта) Хата, які звичайно бувають на російських курортах, як, наприклад, в Ялті; окрім звичайної дачної постанови, на авансцені зліва стоїть chaise longue, ліжка немає; хата, як видно, не спальня, а ніби салон. Праворуч двері в кімнату Люби, на середній стіні двері до виходу, ліворуч теж двері, але вони не одчиняються. Вихід 1 Олімпіада Іванівна сама, стоїть […]...
- Леся Українка – Новые перспективы и старые тени (“Новая женщина” западноевропейской беллетристики) В последние годы повторилось явление, столь знакомое всякому, кто следит за ходом распространения идей в литературном мире: идеи, давно брошенные в мир, долго, постоянно, но скромно разливавшие свой свет над несколькими поколениями, вдруг разгораются ярким, как бы искусственным светом, подобно фейерверку, который вот-вот грозит потухнуть, – и этот свет является из […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія перша) Хата Гощинської, салон. Убраний не убого, але й не дуже розкішно, тільки фантастично, без великої симетрії; двері й вікна з драпіровками. Піаніно, мольберт, картини, бюсти і статуетки, консолі, квітки, вазони і букети; багато книжок і чимало дрібниць. Свічадо теж задрапіроване і прикрашене плющем; вишиваних клаптиків і серветочок зовсім нема. Загальний тон убрання хати темно-червоний. Окрім […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія п’ята) Там же, на курорті. Великий балкон, з нього вид на море і на побережне узгір’я. На балконі, ближче до стіни дому, сидить Оpeст на великому кріслі з коліщатами, біля нього столик з лікарствами, там лежать книжки, газети. Вихід 1 Оpест сам, знебулий, слабий; виражає нетерплячку в лиці і в рухах, то бере з столика газету […]...
- Леся Українка – Жаль (Оповідання) “Ой жалю мій, жалю!..” 1 В господі панства Турковських чималий рух сьогодні. Оце тільки задля обідньої години трохи втихомирилось, хоч і не зовсім, – у сусідній кімнаті чистять підлогу, і через те там панує чималий шарварок. Та й у тій кімнаті, де обідають пани, теж нелад: сюди знесені деякі стільці, старі навіски та різні […]...
- Леся Українка – Голосні струни ( Нарис ) … І fiori nati dal mio cor, I versi che pensavi, ma che non scrissi, Le parole d’amore che non ti dissi. Stecchetti [Квіти, що народились в моєму серці, Вірші, що їх я придумав, але не написав, Слова кохання, що їх не сказав тобі. Стеккетті (італ.). – Ред.] Коли вона йшла вулицею, […]...
- Леся Українка – Анатоль Франс В новішій, щодо часу, белетристичній утопії Анатоля Франса ми бачимо певні ознаки перемоги новітнього принципу над старосвітським, але сліди їх боротьби в ній ще занадто помітні, і це відбилось навіть на її формі. А. Франс назвав свою книжку “На білому камені” (“Sur la pierre blanche”), взявши до неї епіграф з Платона: “Ти неначе спав на […]...
- Леся Українка – Малорусские писатели на Буковине В наше время наряду с колоссальным развитием так называемых “мировых” литератур замечается одно интересное явление: литературы маленьких народов, даже небольших этнографических групп, начинают все громче и увереннее подымать голос, защищая свое “право меньшинства”. С этим голосом уже принуждена считаться, так или иначе, критика мировых литератур. Вопрос о праве на существование той или другой из маленьких […]...
- Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
- Леся Українка – “Михаэль Крамер”. Последняя драма Гергарта Гауптмана Новая драма Гергарта Гауптмана ставит всякого критика, будь он рецензент-дилетант или серьезный “эссеист”-аналитик, в трудное положение: она и манит, и пугает, ее нельзя, даже нет сил пройти молчанием, но чтобы заговорить о ней, надо прежде победить в себе тот “священный страх”, который заставляет нас долго молчать перед истинным произведением искусства и который именно лучше всякого […]...
- Леся Українка – Над морем (Оповідання) Часто, лежачи над самісіньким морем, під навислим каменем, і дивлячись на фаланги хвиль, на ясний горизонт, здавалось мені, що я опинилась у такій країні, де ще не було чи вже нема людей. Мушу признатись, така мрія була мені мила. Мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на який час втекти від […]...
- Леся Українка – Лісова пісня (дія третя) Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики. Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається. Настає тиша. Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі […]...
- Леся Українка – Писателі-русини на Буковині (Читано 9 грудня 1899 р. В Літературно-артистичному товаристві в Києві) На цей раз подається на увагу шановного збору бесіда про трьох представників літератури одної невеликої галузі українського народу. Річ про писателів, належних до тих австрійських українців, або, як вони сами себе називають, русинів, що живуть в австрійській провінції Буковині . Ця провінція ще більш відокремлена […]...
- Леся Українка – Сон (Посвята Александрі С-вій) Був сон мені колись: богиню ясну Фантазії вбачали мої очі, І друга любого подобу красну Богиня прийняла тієї ночі. Той самий вираз і усмішка мила, Той самий погляд довгий, розумливий, На плечах лиш барвисті мала крила, Вінець над чолом з лавру святобливий. Вона іде! Непереможна сила Мене примушує за нею простувати По […]...
- Леся Українка – дим “для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий… ” Так колись Казав старий Гомер: сліпії очі, Либонь, не гриз тоді легенький дим З багаттів хатніх; жертви й гекатомби Палилися не часто, більше в співах… “для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий… ” Без упину Я думала собі оці слова, Простуючи […]...
- Леся Українка – Передмова Ольга Косач-Кривинюк Леся Українка в тому віці, як писала “Стародавню історію”. “Лесін білий домик” в селі Колодяжному, в ньому жила Леся Українка, як писала “Стародавню історію” Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати вчити її історії, Леся Українка звернулася до звісного історика, свого дядька Михайла […]...
- Леся Українка – Примара Я бачу їх, як вони йдуть, здалека, з правіку, йдуть без упину і без кінця, довгою зграєю. Початок тої зграї згубився вдалині, кінця не видко у тьмі, аж непевність бере, чи є той кінець і початок, чи се не коло величезне, безвихідне кружить перед очима моїми, кружить, кружить і нема йому впину. Сила їх пройшла […]...
- Леся Українка – Відповідь Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку […]...
- Леся Українка – Практичний пан Я не боюсь бунтівників, У мене з ними згода, Я не покличу козаків, Мені то невигода. Як прийде збіжжя розбирать Із хуторів голота, Я вийду сам її стрічать І розчиню ворота. Беріть, везіть хоч на возах, Я й сам ще навантажу, Я лиш ва власних терезах Мішечок кожний зважу. Що ж, се товар якраз про […]...
- Леся Українка – Калина Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” – Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина. “Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха? Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я […]...
- Леся Українка – Вишеньки Поблискують черешеньки В листі зелененькім, Черешеньки ваблять очі Діточкам маленьким. Дівчаточко й хлоп’яточко Під деревцем скачуть, Простягають рученята Та мало не плачуть: Раді б вишню з’їсти, Та високо лізти, Ой раді б зірвати, Та годі дістати! “Ой вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі!” “Ой того ми так високо Виросли […]...
- Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти все-таки смутна, ой, яка ти смутна. Дівчина Я? Ні! дивись, справді, ні. Хлопець Ти усміхаєшся, але все ж бачу, що ти […]...
- Леся Українка – Сліпець (Нарис-pendant) Motto: душі ніхто не бачить, а чує – не кожний. Дивна річ, я ніколи не знав напевне, сліпий я чи видющий. Люди часто вважали мене сліпим, а мені здавалося, що я таки видющий, тільки з того мені радощів не було, бо я не міг дивитись на сонце. Я пробував дивитись на нього крізь різнобарвні […]...
- Леся Українка – У пущі (1) Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст, статуетки і кілька уламків античної скульптури. Едіта і Kpістабель змивають стіл і лави і стиха співають мелодію гімну без слів. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей. Нарешті озивається голос: “Ну, годі на сьогодні! Час додому”. Річард і деві увіходять у хату потомлені. […]...
- Леся Українка – Сонет Натура гине – вся в оздобах, в злоті, – Останній усміх ясний носила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті. Недавно ще була вона в турботі, Жила і працею щасливая була; Тепер останнії дарунки роздала І тихо умира… кінець її роботі! Спокійно умира і листом покриває Росинки білії, ті сльози самотні Від сонця […]...
Твір опис дуба 4 клас.