Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (1)



Хуса

(чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний; увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні)

Гей, слуги! швидше! Хто з вас є? Сюди!

Увіходять: управитель дому, виночepпєць і кравчий.

Управитель

До р О Зказу, мій пане!

(Вклоняється, за ним інших двоє вклоняються мовчки.)

Хуса

(до управителя)

Слухай, Сабо,

Сьогодні в мене будуть гості з Рима,

Високі родом гості! То пильнуй,

Щоб тут усе було як слід.

(до кравчого.)

Наїдки

Подай нам

тут

(показує на триклініум)

По римському звичаю.

Пильнуй, щоб не було печені мало,

Як отоді, коли був Анцій в гостях, –

Се чистий сором був! Адже ти знаєш,

Що в Римі всі їдять багато м’яса?

Щоб скілька перемін було! Ти тямиш?

Кравчий вклоняється.

А п О Ливка до риби щоб була

Така, як отоді, коли сам претор

До мене завітав з тетрархом. Претор

Хвалив її, я пам’ятаю.

Кравчий

(збентежено)

Пане,

Такої п О Ливки ми не зготуєм…

Хуса

(суворо)

Чому?

Кравчий

То вміє тільки наша пані…

Хуса

Так що ж? Піди до матері моєї і

Попроси її…

Кравчий

(ще

більше збентежений)

Не паніматка,

Іно дружина владаря мого

Тоді те готувала, по-саронськи,

Як з дому ще навчена…

Хуса

(суворо)

Замовчи!

(до виночерпця.)

Не забувай, що треба подавати

Фіали грецькі та етруські вази,

А з наських подаси лиш того кубка,

Що з яшми – він оправний в чорнім сріблі.

Виночерпець

(падає навколішки і здіймає благально руки до Хуси)

Хай не гнівиться пан мій велеможний

На пса нікчемного, на марний порох!..

Немає кубка з яшми!

Хуса

(грізно)

Як нема?

Хіба хто вкрав? Я злодія знайду

Хоч під землею!

Виночерпець

(падає ницьма)

Ох, мій гідний пане,

Не вкрадено його…

Хуса

То ти розбив?!

(Хоче вдарити його ногою.)

Виночерпець

(захищаючи голову руками)

Ні, пане, ні! Взяла твоя дружина…

То з посагу її…

Хуса

(одвертається, глухо)

Іди з очей!

Виночерпець виходить як побитий.

Хуса

(до управителя)

Тут маєш застелити килими,

Жовтогарячі, крокосом заткані.

Управитель

(тремтячи)

Продано килими…

Хуса

(трохи вагаючись питати)

Хто їх продав?

Управитель

О, зглянься над рабом твоїм, владарю!

Май ласку, не вели відповідати!

(Складає долоні й покірно схиляє голову.)

Сам відаєш, чиї то килими…

(Замовкає.)

Хуса

(киває йому рукою, що розмова скінчена)

Іди, проси прийти до мене матір.

Управитель виходить, за ним кравчий. Хуса похмурий, роздратований проходжується по світлиці нерівним кроком, посіпуючи випещену бороду і відпихаючи ногою стільці тощо, коли трапляються йому на дорозі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Хто став вбивцем і чому тигролови.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (1)