Леся Українка – “Кінець подорожі… “

Related posts:

1. Леся Українка – Кінець обох держав Іудея була в підданстві у Ізраеля до смерті Амессії іудейського, а потім можна думати, що вона була зовсім злучена з Ізраелем, бо між смертю Амессії і початком царювання сина його Азарії минуло 12 літ без царя в Іудеї. Після смерті Іеробоама ІІ в Ізраелі почалися чвари і з того скористала Іудея, щоб вибитися з-під влади […]...
2. Леся Українка – “далі, далі від душного міста!” Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі. Тож сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почала ми в неділю раненько. А у тую неділеньку рано Сине море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, […]...
3. Леся Українка – “Хотіла б я піснею стати… “ Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне....
4. Хотіла б я піснею стати (скорочено) – Українка Леся Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
5. Леся Українка – “І все-таки до тебе думка лине… “ І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжкого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало, – Країна […]...
6. Леся Українка – Хотіла б я піснею стати (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
7. Леся Українка – до музи Прилинь до мене, чарівнице мила, І запалай зорею надо мною, Нехай на мене промінь твій впаде, Бо знов перемогла мене ворожа сила, Знов подолана я, не маю сил до бою, – Я не журюсь, я знала – се прийде. Спокійна я, боротися не хочу. В душі у мене іншії бажання: Я тільки думкою на світі […]...
8. Леся Українка – На човні Нічко дивна! тобі я корюся. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні. Люда сидять, спить, і людськеє лихо, – Лихо сили не має в сю ніч. Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? Може, зараз прокинеться знов? Та дарма! […]...
9. Леся Українка – “Якщо прийде журба… “ Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних За столом, де веселії друзі твої П’ють-гуляють при покликах гучних. Ти не йди в пишний дім, де музика бринить, Де танцюють веселії пари, – Там ще гірше серденько тобі заболить, Чоло вкриють ще тяжчії хмари. І в людську течію ти не важся іти, Де […]...
10. Леся Українка – “І ти колись боролась, мов Ізраїль… “ І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам бог поставив Супроти тебе силу невблаганну Сліпої долі. Оточив тебе Народами, що, мов леви в пустині, Рикали, прагнучи твоєї крові, Послав на тебе тьму таку, що в ній Брати братів не пізнавали рідних, І в тьмі з’явився хтось непоборимий, Якийсь дух часу, що волав ворожо: “Смерть […]...
11. Вам кажуть – завтра кінець світу! Вам кажуть – завтра кінець світу, Усі з усім прощайтеся. Беріть те, чого не пробували, а потім – Захищайтеся і ховайтеся. А я не знаю і не буду. Я проживу цей день звичайно – Піду десь потиняюся, а ввечері Поплачу, як зазвичай. І я проснусь здорова, сильна, А ви – Обкидані бичками і спільними шприцами […]...
12. Леся Українка – Поворіт Країно рідная! ох, ти далека мріє! До тебе все летять мої думки. Їм страшно й радісно, якась надія мріє… Так з вирію в свій край летять пташки. Чи не здається їм, що принесуть з собою Новії, ще не співані пісні, Що в краю темному, сповитому журбою, Блиснуть пісні, мов блискавки ясні. Се вже було колись… […]...
13. Леся Українка – Знов весна, і знов надії Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, Що ви всі зрадливі…...
14. Леся Українка – Північні думи Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, – кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь. Нестиму вінець, Той, що сама положила на себе. Доле сліпая, вже згинула влада твоя, Повід життя свого я одбираю від тебе, Буду шукати сама, де дорога моя! Мрії рожеві, тепер я розстануся з вами, Тихо відводжу […]...
15. Леся Українка – Тиша Морська В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та злотистої блакитi, Певно, тут не чули зроду, Що бува негода в свiтi! Тиша в морi… педве-ледве Колихає море хвилi; Не колишуться од вiтру На човнах вiтрила бiлi. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; […]...
16. Леся Українка – Земля! Земля! Земле чужая, яка ж бо ти рідна для мене! Мати-землице, рятуй свою бідну дитину! Зрадило море мене, за любов заплатило знущанням. Чуєш? і досі радіють з жарту лихого чайки. Що ж се? я бачу – і ти постраждала від зради? Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, В тяжкім покрові снігів тихо сумує, бо […]...
17. Леся Українка – “Квіток, квіток, як можна більше квітів… “ Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала, Тим спогадом собі я серце краю, Як я тобі в дарунок їх несла. То був останній дар. “Квіток, квіток, як можна більше квітів І білого серпанку на обличчя, Того, що звуть ілюзією… ” Боже! Як часто ті слова вчуваються мені Посеред ночі: “Квітів, безліч квітів! […]...
18. Леся Українка – Sol (Rondeau) Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю, І весняні квітки запашні Не для мене розквітли у гаю, – Я не бачу весняного раю; Тії співи та квіти ясні, Наче казку дивну, пригадаю – У сні!.. Вільні співи, гучні, голосні В ріднім краю я чути бажаю, – […]...
19. Леся Українка – Як дитиною, бувало Як дитиною, бувало, Упаду, собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали Але я не признавалась – Я була малою горда,- Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма,- Безпощадній зброї сміху […]...
20. Леся Українка – “Сторононько рідна! Коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! Ти бачиш, як все […]...
21. Леся Українка – Співець Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до […]...
22. Леся Українка – Mi (Колискова) Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,- Сон пропаде… Місяць яснесенький […]...
23. Леся Українка – де тії струни, де голос потужний Де тії струни, де голос потужний, Де теє слово крилате, Щоб заспівали про се лихо Щастям і горем багате? Щоб понесли все приховане в мурах Геть на просторі майдани, Щоб переклали на людськую мову Пісню, що дзвонять кайдани? Єрусалим мав свого Єремію, Що голосив серед поля; Чом же свого Єремії не має Наша зруйнована воля? […]...
24. Леся Українка – “Обгорта мене туга, болить голова… “ Обгорта мене туга, болить голова, Стіни й стеля гнітять, мов темниця… Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова? Де поділась моя чарівниця, Молода моя муза, і горда, й смутна, Жалібниця-порадниця тиха? Я ж без неї тепера така самотна Серед сього безкрайого лиха. Сеє лихо моє, мов туман восени, Без краси-блискавиці, без грому, Без раптового […]...
25. Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
26. Леся Українка – Завітання В темну безсонную ніч, в передсвітнюю чорну годину, Втомленим очам моїм вельми дивна поява з’явилась: Темно-червонее світло, неначе той одблиск пожежі, Лихо віщуючий, темряву ночі розсунув. В світлі з’явилася генія темная постать. Довга та чорная шата, мов хмара, його покривала І хвилювала в повітрі, як море в негоду, Сталі холодної полиском крила широкі ясніли; Кучері […]...
27. Леся Українка – “Чого то часами, як сяду за діло… “ Чого то часами, як сяду за діло Або як вже працю кінчаю я сміло, Не раз се на мене, мов хмара яка, Спадає сумная задума тяжка? Така то задума спиня мою руку, Що людськую бачу кругом себе муку, Недолю та сльози – і думка зрина: Нащо тут здалася ся праця дрібна?.. Недолі й дотепніші люди […]...
28. Леся Українка – до товариша Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі, Як про вас я спогадую, хвора? Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі, Так обом нам бракує простора. Темна доля забрала життя мого рай. Вам його темна сила забрала. Через весь поневолений рідний ваш край Наче зла хуртовина заграла. Ох, тепера мене у недолі моїй Не […]...
29. Іван Вовчок – Кінець? Невже дійшов я до кінця?- Закінчилась дорога під ногами, Як не довершена картина у митця, Я малював її безсонними ночами. В кінці дороги вершник показався Окутаний пітьмою і вогнем, Він в мене своїм поглядом врізався І аж зливався у ночі з конем. Той вершник – смерть, як ви вже здогадались, Прийшов забрати дух мій в […]...
30. Леся Українка – до мого фортепіано (Елегія) Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. То ж при тобі, мій друже давній, вірний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобі я в час вечірній, Багато спогадів тоді встає! Картина повстає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й […]...
31. Леся Українка – Ізраїль в Єгипті Хто мене виведе з цього Єгипту, З краю неволі, з оселі роботи? Син чоловічий, обранець господній? Дух, що з’являвся в огні? Хто б він не був, нехай швидче приходить! Боже, рятуй: наша віра вмирає! Марним здається в цій міцній кормизі Волі святий заповіт. Боже! Ти мусиш обітницю справдить! Чи ж не навіки здобув твоє слово […]...
32. Леся Українка – “Стояла я і слухала весну… “ Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії....
33. Леся Українка – Зоря поезії (Імпровізація) Імпровізація Через тумани лихі, через великеє горе Ти світиш мені, моя зоре. Ти се була, що встала вогнем опівночі, Шлях прокладала ясний через темне, бурхливеє море І чарувала новою надією втомлені очі, Ти се була, моя зоре! Хто ти, мрія чи сон? я не знаю, Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, […]...
34. Леся Українка – “Мої любі, до мене ходіть! я сама” Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема – Не розлучить ні щастя, ні лихо, Я спокійна, не бійтесь, слізьми не заллю Ваші образи любі та милі, Ви живі, бо я живо тепер вас люблю, Ви для мене тепер не в могилі. Знаю добре – вже виросли […]...
35. Леся Українка – “Гострим полиском хвилі спалахують… “ Гострим полиском хвилі спалахують Після бурі у місячну ніч, Наче військо мечами двусічними Хоче знять вражі голови а пліч. Зброї полиск і гомін розкотистий – Се неначе повстання гуде, Наче сила народна узброєна Без упину на приступ іде. Кожний меч – промінь світла небесного Впав згори й знов угору зроста; Кожний гук – відгук сили […]...
36. Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
37. Ось і кінець вашого ідеального кохання Ось і кінець твого/вашого ідеального кохання Ти взагалі дивувалася своїй здатності любити Когось. Краще б захопилася отак читанням Цікавої/нової Книги. Ніж думати як тепер це все пережити. Адже йому відверто начхати і про це говорить Напевне пів світу. Перебільшено звичайно і важко Усвідомити, що він до тебе вже не подзвонить Хіба, якщо буде нестерпно боязко […]...
38. Леся Українка – Про велета (Казка) Давно, в дитячий любий вік, В далекім ріднім краю Я чула казку. Чула раз, А й досі пам’ятаю. Мені її розповідав Малий сільський хлопчина Без тенденційної мети, Бо він же був дитина. Ні, він розказував її З простотою святою (я, може, помилку роблю, Що казку в рими строю). Ми з ним сиділи у садку […]...
39. Леся Українка – дихання пустині Пустиня дише. Рівний подих, вільний, Гарячий він та чистий, мов святий. Пісок лежить без руху золотий, Так, як лишив його Хамсін свавільний. Феллах працює мовчки, тихий, пильний, Будує дім, – там житиме пустий, Летючий рій мандрівців, і густий Зросте навколо сад. Феллах – всесильний. Оази робить він серед пустині, Лиш не для себе… Он уже […]...
40. Леся Українка – “Талого снігу платочки сивенькії… “ Талого снігу платочки сивенькії, Дощик дрібненький, холодний вітрець, Проліски в рідкій травиці тоненькії, Се була провесна, щастя вінець? Небо глибокеє, сонце ласкавеє, Пурпур і злото на листі в гаю, Пізніх троянд процвітання яскравеє Осінь віщує – чи то ж і мою? Що ж, хай надходить! мене навіть радує Душного літа завчасний кінець; Провесни тільки нехай […]...