Леся Українка – “Ой я постреляна, порубана словами… “



Ой я постреляна, порубана словами,

Душа моя на рани знемагає,
Неначе стрілами і гострими мечами,
Мене його рука здалека досягає.
Ой ви, слова, страшна, двусічна зброє,

Спиніться, дайте спокій на хвилинку,
Уже ж ми в серце ранені обоє,
Хоч я не стала з ним до поєдинку.
Не стала я, ой ні, додолу впала,

Мої слова не зброя, а ридання,
Я вилила усе, що в серці мала,
Стлумила тільки се одно благання:
“добий мене, дай згинути одразу!”

Ох, як сей поклик з серця поривався,
Та знала я, що тим завдам уразу,
І змовкла я, і голос мій порвався,
І заніміло серце. Краща доля

Була тим лицарям, з сідельця збитим, –
По праву давньому була їм щира воля
Гукнути: “Вбий мене!”… і – бути вбитим.

S.-Remo, 17.12.1901


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Україно завдивлбюсь і твої зіниці.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Ой я постреляна, порубана словами… “