Леся Українка – “Ой, здається, не журюся… “
Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада,
Чогось мені тяжко-важко, на серці досада.
Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,
Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;
А я той цвіт позриваю та сплету віночка,
Кину його, червоного, в воду до поточка:
Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря,
Може, буря тебе втопить, чи не збудусь горя.
Ой розбила вінка буря, таки ж не втопила,
А від нього синя хвиля геть почервоніла.
Гірка вода в синім морі, гірко її пити;
Чом я свою досадоньку не можу втопити?
Буркут, 20.08.1901
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “У чорную хмару зібралася туга моя… “ У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце, І рясним дощем полились мої сльози. Промчалась та буря-негода палка надо мною, Але не зломила мене, до землі не прибила, Я гордо чоло підвела, І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше, І в серці моїм переможнії співи лунають. Весняная […]...
- Леся Українка – “Гей, піду я в ті зелені гори… “ Гей, піду я в ті зелені гори, Де смереки гомонять високі, Понесу я жалі одинокі Та й пущу їх у гірські простори. Кину свої жалі На зелені галі, Пущу бором свою тугу, Чи не знайде другу… Кімполунг, 19.06.1901...
- Леся Українка – Contra spem spero! * Без надії сподіваюсь! (Лат.) Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять […]...
- Леся Українка – Безсонна ніч Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі. Думки-гадки, мов птахи нічнії, Налетіли, тяжкі та суворі, Ох, непевні ті думи страшнії, Наче хвилі у північ […]...
- Леся Українка – Заспів Південний краю! як тепер далеко Лежиш від мене ти! за горами крутими, За долами розлогими, за морем, Що вже тепер туманами густими Укрилося, бурливе. Та не страшно Моїм думкам осінньої негоди На Чорнім морі. Швидше тої чайки Вони перелетять за темні води. Вони перелетять у ту країну, Де небо ще синіє, як весняне, Де виноград […]...
- Леся Українка – “Якби оті проміння золоті… “ Якби оті проміння золоті У струни чарами якими обернути, Я б з них зробила золотую арфу, – В ній все було б ясне – і струни, й гуки, І кожна пісня, що на інших струнах Бринить, мов голос вітряної ночі, Бриніла б на моїй злотистій арфі Тим співом, що лунає тільки в снах Дітей щасливих. […]...
- Леся Українка – Східна мелодія Гори багрянцем кривавим спалахнули, З промiнням сонця захiдним прощаючись, – Так моє серце жалем загорiлося, З милим, коханим моїм розлучаючись. Геть понад морем, над хвилями синiми В’ються, не спиняться чаєчки бiлi. Де тебе мають шукати на безвiстi, Милий мiй, думи мої бистрокрилiї? В себе на вежi вогонь запaлила я, Любий, твого ворiття дожидаючись, Хай вiн […]...
- Леся Українка – Русалка (Поема в народному стилі) 1 Коло річки, у садочку Маленька хатина, – У хатині чорнобрива Молода дівчина. Щовечора, як зіронька До місяця сходить, Молодая дівчинонька В садочок виходить. Тож виходить сама з хати У ясную нічку, – А тим часом козаченько Перепливе річку, Як приверне к бережечку, Човничок прив’яже, – Уклониться дівчиноньці, “добривечір” скаже. По […]...
- Леся Українка – “І все-таки до тебе думка лине… “ І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжкого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало, – Країна […]...
- Леся Українка – На човні Нічко дивна! тобі я корюся. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні. Люда сидять, спить, і людськеє лихо, – Лихо сили не має в сю ніч. Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? Може, зараз прокинеться знов? Та дарма! […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – “Хто вам сказав, що я слабка… “ Хто вам сказав, що я слабка, Що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука Чи пісня й думка кволі? Ви чули, раз я завела Жалі та голосіння, – То ж була буря весняна, А не сльота осіння. А восени… Яка журба, Чи хто цвіте, чи в’яне, Тоді й плакучая верба Злото-багряна стане. Коли ж суворая […]...
- Леся Українка – “За горою блискавиці… “ За горою блискавиці, А в долині нашій темно. У затоці чорні води Плещуться таємно. Блискавиця в небі лине, А в затоці потопає, В чорний гріб вода понура Ясную ховає. Аж тоді скориться світлу Темноводная затока, Як звоює небо ціле Буря ясноока, Як прониже блискавиця Води срібними мечами І на саме дно загляне Бистрими очами. Аж […]...
- Леся Українка – Віла-посестра Гей, на бога, що за дивне диво? Не знайшов юнак з ким побрататись, Не знайшов між хлопців побратима, Не знайшов межи дівчат посестри, А надибав вілу білу в горах, Вілу білу з поглядом урочим, Обмінявся з нею пірначами, Цілував її в обличчя біле, Стиснув руку і назвав: “посестро”, А вона його: “мій побратиме”, Та й […]...
- Леся Українка – Королівна – Королівно, ясна панно, Ви себе навік згубили! Що з’єднало вас зо мною, Вбогим лицарем без спадку? – Мій лицарю, любий пане, Се мені гірка образа, – Я ж не звикла продавати Свого серця за червінці! – Королівно, ясна панно, Стану вашому належить Багряниця і корона, А не ся буденна одіж. – Мій лицарю, любий […]...
- Леся Українка – “Чом я не можу злинути угору… “ Чом я не можу злинути угору, Туди, на те верхів’я золоте, Де місяць просвітив біляву хмарку? Я ж бачила, як хмарка та вродилась: Вона повстала з гучного потоку Туманом білим, парою без барви І тихо поплила понад водою Глибокими ярами далі вгору, Поволі підвелась, немов насилу, І вгору подалась. Вона чіплялась За смерекові гребені зелені, […]...
- Леся Українка – “Чи тільки ж блискавицями літати… “ Чи тільки ж блискавицями літати Словам отим, що з туги народились? Чому ж би їм не злинути угору, Мов жайворонка спів, дзвіночком срібним? Чом не розсипатись над чорною ріллею, Мов дзвінкий дощ, просвічений промінням? Чом не заграти колом танцюристим, Мов ті листочки, що зриває буря, Мов діамантові сніжинки в хуртовину? Чи тільки зірка тим ясніше […]...
- Леся Українка – Веснянка (Сестрі Олесі) Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як дрібнії […]...
- Леся Українка – “Хотіла б я піснею стати… “ Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне....
- Леся Українка – Така її доля (Образок з життя) Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла, не гірш, як у людей. Та й нащо їй велика хата? Сама вона живе в ній із своїм старим: ні діток не має вона, ні родини; от хіба тільки сусідка або кума забіжить часом на попрядки чи так у свято прийде одвідати; а […]...
- Леся Українка – Біда навчить Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, – де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть. Тільки й того, […]...
- Леся Українка – Мердвен Бескиди сиві, червонії скелі, Дикі, непевні, нависли над нами. Се, кажуть люди, злих духів оселі Стали під хмари стінами. З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх Чортові сходи; Ходять злі духи по них та збігають Гучні веснянії води. Люди ж не сміють зійти по тих сходах Геть на верхів’я, туманом повиті, – […]...
- Леся Українка – “Все, все покинуть, до тебе полинуть… “ Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе! Стать над тобою і кликнуть до бою Злую мару, що тебе забирає, Взять тебе в бою чи вмерти з тобою, З нами хай щастя і горе вмирає....
- Леся Українка – На Земмерінгу Кучері темні уквітчала хмарка Цвітом з гранати огнистим, Лине туди, де здалека біліє Шпиль своїм чолом пречистим. Лине і щедро квітки розсипає Геть по всім небі навколо, Хоче зогріти палкими квітками Теє холоднеє чоло. Квітка торкнула, і сніг загорівся, Мов золотеє багаття, Шпиль усміхнувся новою красою, Наче по слову закляття. Пташкою хмарка летить до шпилечка. […]...
- Леся Українка – “дивилась я на тебе і в ту мить… “ Дивилась я на тебе і в ту мить Нестямилась, як рука самохіть Для тебе почали вінок сплітати, – Була твоя краса, як ті гранати…...
- Леся Українка – Сліпець (Нарис-pendant) Motto: душі ніхто не бачить, а чує – не кожний. Дивна річ, я ніколи не знав напевне, сліпий я чи видющий. Люди часто вважали мене сліпим, а мені здавалося, що я таки видющий, тільки з того мені радощів не було, бо я не міг дивитись на сонце. Я пробував дивитись на нього крізь різнобарвні […]...
- Леся Українка – Re (Пісня. Вrioso) Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, Та я нею не журюся. Гей ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю. Дощі ваші дрібненькії Обернуться в перли дрібні, Поломляться ясненькії Блискавиці ваші срібні. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвію […]...
- Леся Українка – “Упоєні на бенкетах кривавих… “ Упоєні на бенкетах кривавих, Невільники-народи спали довго У спільній віковій своїй темниці, І снились їм гніткі та дикі сни. Ті сни літали, наче хижі птахи, У темряві крилами гучно били, Лякаючи незрячі сонні душі, То знов ширяли, мов нічнії сови, Безгучно, тихо звужували круги І налягали зморою на груди, Безформною марою без обличчя, Що кров […]...
- Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
- Леся Українка – “Тиху задуму вечірнюю… “ Тиху задуму вечірнюю Напрасна буря розвіяла. Білу чуприну розтріпавши, Сивії брови насупивши, З чорних очей розсипаючи То блискавиці палючії, То градовиння холоднеє, Гналась вона навісна. Перешуміла. Та досі ще Сльози важкі ронить дерево, Бережно-тихо спускаючи З віття на віття і в діл… Сумно по гаю осиковім Тіні блукають похилії, Тіні від хмар дощових. Місячним світлом […]...
- Леся Українка – Поворіт Країно рідная! ох, ти далека мріє! До тебе все летять мої думки. Їм страшно й радісно, якась надія мріє… Так з вирію в свій край летять пташки. Чи не здається їм, що принесуть з собою Новії, ще не співані пісні, Що в краю темному, сповитому журбою, Блиснуть пісні, мов блискавки ясні. Се вже було колись… […]...
- Леся Українка – де тії струни, де голос потужний Де тії струни, де голос потужний, Де теє слово крилате, Щоб заспівали про се лихо Щастям і горем багате? Щоб понесли все приховане в мурах Геть на просторі майдани, Щоб переклали на людськую мову Пісню, що дзвонять кайдани? Єрусалим мав свого Єремію, Що голосив серед поля; Чом же свого Єремії не має Наша зруйнована воля? […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Леся Українка – Вітряна ніч Чорна-чорна та глибока ніч – (Є такі тут погляди жіночі) – Вітер мчить шалено із півночі, Мов тікає від погоні пріч. Розігрівся щось вітрець мій рідний, Став палкий, неначе той Хамсін, Запальний, рвачкий Сахари син, – Чи давно ж покинув край мій бідний? Там він по конаючих снігах Волочив важкі та вогкі шати, Забирався холодом […]...
- Леся Українка – Мрії в бурю Лежу самотна в накритті важкому, Від холоду, чим можу, боронюся, Щоб не впивався в тіло пазурами, І бурю слухаю… Як тонко свище Шнурок від лота, мов співає пісню. Стерно рипить, мов голосом старечим На бурю скаржиться, на трудну путь. Машина бухає і стогне важко, Мов велетенські груди в агонії… Вже другий день блукаємо по морю, […]...
- Леся Українка – Метелик Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того […]...
- Леся Українка – Айша та Мохаммед Діалог Садок в Мохаммедовім гаремі. Айша в малій виноградній альтанці сидить і їсть солодощі, ліниво одкинувшись на низенькому ослоні, вкритому великим килимом. Мохаммед приходить і мовчки сідає біля її ніг на край килима. Айша Коханий, глянь на мене! Мохаммед мовчки переводить погляд з простору в той бік, де Айша. Глянь на Мене! Мохаммед Та я […]...
- Леся Українка – Ізольда Білорука Основа сеї поеми взята з середньовічного роману “Трістан та Ізольда”, що колись у численних версіях на різних мовах був широко розпросторений по всіх європейських, в тім числі і по слов’янських сторонах. Зміст його – фатальне та нещасливе кохання лицаря-васала Трістана і його королеви Ізольди Злотокосої. Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через […]...
- Леся Українка – Кассандра (1) Кімната в гінекеї (жіночій половині) Пріамового дому. Гелена сидить на низькім різьбленім стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці; сама пишно вбрана, на поясі висить кругле срібне свічадо. Кассандра ввіходить у кімнату, замислена, дивиться поперед себе, погляд її падає на Гелену, немов пронизує її і немов бачить крізь неї ще щось далі. Так дивлячись, […]...
- Леся Українка – до товариша Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі, Як про вас я спогадую, хвора? Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі, Так обом нам бракує простора. Темна доля забрала життя мого рай. Вам його темна сила забрала. Через весь поневолений рідний ваш край Наче зла хуртовина заграла. Ох, тепера мене у недолі моїй Не […]...
Поява символізму у віршах бодлера.