Леся Українка – “Ой, здається, не журюся… “



Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада,
Чогось мені тяжко-важко, на серці досада.

Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,

Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;

А я той цвіт позриваю та сплету віночка,
Кину його, червоного, в воду до поточка:

Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря,

Може, буря тебе втопить, чи не збудусь горя.

Ой розбила вінка буря, таки ж не втопила,
А від нього синя хвиля геть почервоніла.

Гірка вода в синім морі, гірко її пити;

Чом я свою досадоньку не можу втопити?

Буркут, 20.08.1901


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Поява символізму у віршах бодлера.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Ой, здається, не журюся… “
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.