Леся Українка – “Ще не вдарив мороз… “
Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист
В’яне, жовкне…
Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист –
Хутко вмовкне…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “Чи тільки ж блискавицями літати… “ Чи тільки ж блискавицями літати Словам отим, що з туги народились? Чому ж би їм не злинути угору, Мов жайворонка спів, дзвіночком срібним? Чом не розсипатись над чорною ріллею, Мов дзвінкий дощ, просвічений промінням? Чом не заграти колом танцюристим, Мов ті листочки, що зриває буря, Мов діамантові сніжинки в хуртовину? Чи тільки зірка тим ясніше […]...
- Леся Українка – “Я бачила, як ти хиливсь додолу… “ Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важкий хрестом, Ти говорив: “Я втомлений… так, справді… Я дуже втомлений… Боротися? Навіщо? Я одинокий і… нема вже сили… “ Ти говорив так просто і спокійно, Щось в голосі тремтіло, мов сльоза, Та полиском сухим світились очі, – Як завжди… Я стояла біля тебе, Не зважилась ані […]...
- Леся Українка – Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: “Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті”. На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того […]...
- Леся Українка – Останні квітки Ох, розкрились троянди червоні, Наче рани палкі, восени, Так жалібно тремтять і палають – Прагнуть щастя чи смерті вони? Не осиплються тихо ті квіти, Не настане життя в них нове, Ні, ударить мороз до схід сонця І приб’є поривання живе. І зчорніють червоні троянди, Наче в ранах запечена кров… Ох, нехай же хоч сонця нап’ються, […]...
- Леся Українка – Бахчисарай Мов зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле місяць з неба промені злотисті, Блищать, мов срібні, білі стіни в місті, Спить ціле місто, мов заклятий край. Скрізь мінарети й дерева сріблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй. Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні […]...
- Леся Українка – Афра Тихо. Повітря стоїть нерухоме, як води стоячі. Закам’янів на бананах широкий нерепаний лист. Ніжні мімози – і ті розгорнули листочки гарячі. Мліють без мрії… Ой, звідки се вирвався свист? Сурмлять у сурми і гатять в різкі тарабани! Гей, схаменіться! Хто сеї муки хотів? Їм байдуже! Гучно силу свою англічани Берегом Ніла несуть, щоб Єгипет почув […]...
- Леся Українка – до Lady L. W Ти, як осінь, умреш, розіллєшся слізьми Над квітками, багрянцем і злотом, Передсмертний твій спів пролетить над людьми Вітер лине отак над болотом, Де й вода вся важка, мов свічадо тьмяне, Вбрана в ряску й слизьке баговиння, Очерет тільки мертвий свій шелест почне, Обізвавшись на те голосіння, Та й замовкне… і вітер замовкне сумний, Об різку […]...
- Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
- Леся Українка – “Ось вони йдуть. Корогва у них має… “ Ось вони йдуть. Корогва у них має, Наче вогонь. Наче дим наступає, Сива юрба. Сунуть лави тісні, Чутно – співають “про волю пісні”. “Смело, друзья!” Але пісня ридає, “Смело, друзья!” Мов на смерть проводжає. Страшно, який безнадійний той снів, Хто ж би під нього боротися вмів? Ні, не про волю сей спів! Про неволю Плаче, […]...
- Леся Українка – Ворогам (Уривок) … Вже очі ті, що так було привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці, – Їх дикий блиск невже вас не лякає? І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, – Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що […]...
- Леся Українка – Mi (Колискова) Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,- Сон пропаде… Місяць яснесенький […]...
- Леся Українка – “Кінець подорожі… “ Кінець подорожі, – Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, ! вже височенько Ясний місяченько, – Вже хутко прибудем додому! Огні незліченні, Мов стрічки огненні, До моря спускаються з міста, А в пристані грає Огнями сіяє Корабликів зграя барвиста. За чає, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! І знов мене прийме, Огорне, обійме […]...
- Леся Українка – Сонет Натура гине – вся в оздобах, в злоті, – Останній усміх ясний носила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті. Недавно ще була вона в турботі, Жила і працею щасливая була; Тепер останнії дарунки роздала І тихо умира… кінець її роботі! Спокійно умира і листом покриває Росинки білії, ті сльози самотні Від сонця […]...
- Леся Українка – Sol (Rondeau) Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю, І весняні квітки запашні Не для мене розквітли у гаю, – Я не бачу весняного раю; Тії співи та квіти ясні, Наче казку дивну, пригадаю – У сні!.. Вільні співи, гучні, голосні В ріднім краю я чути бажаю, – […]...
- Леся Українка – “О, як то тяжко тим шляхом ходити… “ О, як то тяжко тим шляхом ходити, Широким, битим; курявою вкритим, Де люди всі отарою здаються, Де не ростуть ні квіти, ні терни! Здалека вабить, мріє те верхів’я, Що так палає золотим пожаром! Непереможно прагну я поставить Там високо червону короговку, Де й сам орел гнізда не сміє звить! Як порива мене палке бажання Піти […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість В вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, Край той, куди я збиралась Болі свої віднести? Може, то казка знадлива Тії смарагдові луки, Плеск тепловодої річки, Злотоіскристі піски? Може, то відьма-гарячка Спогади й мрії зібрала, З них на […]...
- Наталя Гуркіна – Мороз-чарівник Коли всі засинають, Мороз для нас на склі Видмухує малюнки Великі і малі. На них є зайченята, Червоні снігурі, Сріблясті диво-баби Великі снігові… А вранці, на світанку, Як сонечко блисне, Із криги візерунок На шибці оживе....
- Леся Українка – давня весна Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не […]...
- Леся Українка – дихання пустині Пустиня дише. Рівний подих, вільний, Гарячий він та чистий, мов святий. Пісок лежить без руху золотий, Так, як лишив його Хамсін свавільний. Феллах працює мовчки, тихий, пильний, Будує дім, – там житиме пустий, Летючий рій мандрівців, і густий Зросте навколо сад. Феллах – всесильний. Оази робить він серед пустині, Лиш не для себе… Он уже […]...
- Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
- Леся Українка – У путь Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду. Тут долі не маю, – На чужині знайду. Шукатиму долі в далекій стороні! Вперед! прагну волі, у світ пора мені! Бо літа не ждуть… Пора мені в путь! Прощай, товариство, родино-рідна! Прощай, моя люба дружино смутна! Я, може, навіки іду в чужий край… […]...
- Леся Українка – Вітряна ніч Чорна-чорна та глибока ніч – (Є такі тут погляди жіночі) – Вітер мчить шалено із півночі, Мов тікає від погоні пріч. Розігрівся щось вітрець мій рідний, Став палкий, неначе той Хамсін, Запальний, рвачкий Сахари син, – Чи давно ж покинув край мій бідний? Там він по конаючих снігах Волочив важкі та вогкі шати, Забирався холодом […]...
- Леся Українка – Місячна легенда (Посвята моїй мамі) 1 Весняної ночі, як в небі високо Стоять білі хмароньки в крузі; Як вітер шепоче й зітхає глибоко У сонному темному лузі; Як тихо усюди, і в полі, і в хаті, Як співи затихнуть дівочі; Як втомиться мати співати дитяті Й закриє утомлені очі; Як сни золотії колишуть дитину І стелять їй […]...
- Леся Українка – На вічну пам’ять листочкові Ой палка ти була, моя пісне! Як тебе почала я співати, В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся у грудях пожар. Хтіла я тебе в серці сховати, Та було моє серденько тісне, Ой палка ти була, моя пісне! Так, була моя пісня палка. Вислухала товаришка спів, Мов троянда, уся паленіла, І сльоза в неї […]...
- Леся Українка – Сон літньої ночі Посвята М. Ставиському Сон літньої ночі колись мені снився. Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, – він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла. Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч обгорнула мене, Приснилась мені люба доля прекрасна, Приснилось невидане щастя дивне. Була я щаслива, безмірно щаслива; Приснилось […]...
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – “Осінній плач, осінній спів… “ Осінній плач, осінній спів Посеред літа золотого Непереможно забринів Із серця мого. Ох, то ж за те, що восени, Сумного, млистого поранку, Я раз невчасно завела Собі веснянку. 30.06.1902...
- Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила… “ Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- Леся Українка – давид Історія панування Саулового аж до його смерті розказана в першій книзі Царств (в жидівських списках вона зветься першою книгою пророка Самуїла). друга книга Царств і третя до 11-ї гл. зайняті історією царювання давида і сина його Соломона. Історія ся (від Саула до Соломона) займає в Біблії теж частину книги, званої Параліпоменон (себто останок або додаток). […]...
- Леся Українка – “Мамо, іде вже зима… “ “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- Леся Українка – Камбіз Кір мав два сини: Камбіз, старший, сів на троні по смерті батька, молодший Барзія (по Геродоту – Смердіз) отримав під владу Бактріану та східні провінції. Боячись, щоб брат не скинув його з царства, Камбіз убив брата. По перських пам’ятниках Камбіз убив Смердіза в початку свого царства і се здається певнійшим. Але Геродот розповідає трохи інакше. […]...
- Леся Українка – Божа іскра Вороги: Геть їх, поетів! навіщо їх співи? Хто тепер слухать їх рад? Нас оглушили вже “тихі мотиви” “Снів” тих, “фантазій”, “балад”! Чули ми й тую “громадськую тугу”, Все то слова голосні, Хату нагріти в зимовую фугу, – Навіть на те не судні! Годі тих співів! і так уже сумно. Поспіхом спів ваш бринить… Слова не […]...
- Леся Українка – Весняні співи (Спогад) Зима була надворі, давно вже сніг покрив зеленую руту, а мені в думці чогось весняні спогади стоять, весняні співи бринять!.. Чого се так? – не знаю. Хто знає, чого йому часом веселого літнього ранку з очей сльоза покотиться або чого йому суворого зимового вечора весняний подих згадається? чого? Хто знає?.. * Згадалось мені, як […]...
- Леся Українка – Нова держава Після вигнання гіксосів, почала царювати вісімнадцята династія єгипетських царів. І від сього часу вже починається нова держава. Вона одрізняється від попередніх держав надто великою владою святців і великим розвитком релігії. Се ж так і мусіло статися, бо коли війна проти гіксосів мала характер релігійної війни, то потім та релігія, котра перемогла, мусіла добре запанувати в […]...
- Леся Українка – Орфеєве чудо (Легенда) Одкрита полонина, де будується нове місто, подібне до руїни своїми недокінченими безверхими хатами та недовершеними храмами. деякі будови і справді розруйновані до підмурівку, і лежать звалини, де-не-де чорніють пожарини. Орфей, Зет і Амфіон – три легендарні герої – працюють коло міського муру, циклопічної огради, що роззявляє великі чорні виломи і переривається чималими прогалинами. Зет […]...
- Леся Українка – “Хотіла б я уплисти за водою… “ Хотіла б я уплисти за водою, Немов Офелія, уквітчана, безумна. За мною вслід плили б мої пісні, Хвилюючи, як та вода лагідна, Все далі, далі… І вода помалу Мене б у легкі хвилі загортала І колихала б, наче люба мрія, Так тихо, тихо… Я ж, така безвладна, Дала б себе нести і загортати, Пливучи з […]...
- Леся Українка – Північні думи Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, – кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь. Нестиму вінець, Той, що сама положила на себе. Доле сліпая, вже згинула влада твоя, Повід життя свого я одбираю від тебе, Буду шукати сама, де дорога моя! Мрії рожеві, тепер я розстануся з вами, Тихо відводжу […]...
- Леся Українка – Віче Ще старість не прийшла, а все минуле Не раз мені став перед очима, І я дивлюсь так пильно, мов боюся, Що більш мені не прийдеться побачить Того садочка спогадів моїх, Що міниться барвистими квітками При світлі мрій, мов при західнім сонці. Ось і тепер повстав дитячий спогад І кличе, й вабить: глянь на мене ще […]...
- Леся Українка – Казка про Оха-чародія В тридев’ятім славнім царстві, Де колись був цар Горох, Є тепер на господарстві Мудрий пан, вельможний Ох. Сам той Ох на корх заввишки, А на сажень борода, Знає край і вдовж і вширшки, І кому яка біда. Чи хто правий, чи неправий, Чи хто прийде сам, чи вдвох, – Всіх приймав пан ласкавий, Тільки треба […]...
Скорочений образ мазепи байрона.