Леся Українка – Утопія в белетристиці
Заголовок цеї розвідки, боюся, одразу може настроїти дуже скептично не одного з моїх читачів: “Утопія, та ще й белетристична! Чи воно ж тепер пора гаяти час на утопії, коли життя владно вимагає будування позитивних, не утопічних ідеалів, та не так ідеалів, як реальних форм їх здійснення?” Провидячи це, я гадаю, що краще одразу вмовитися про термінологію. Що таке утопія? В науковому значенні це – якась така теорія впорядкування громадського життя, що не має ніяких шансів на здійснення і через те їй “нема місця” в реальному світі. В літературному
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – Соціалістична утопія 2 пол. 19 ст Белетристична утопія, попавши раз на доктринерський шлях, ніяк не могла зійти з нього. Основна вада – зневага художньої правди – зоставалася все в однаковій силі, змінялися тільки доктрини. Коли після 1871 р. в Західній Європі настало дочасне розчарування в доктринах соціальних, то белетристи публіцистичного нахилу взялися будувати свої тенденційні романи “на чисто науковій основі”, намагаючись […]...
- Леся Українка – Пророча утопія Така була первісна легендарна теологічна утопія, що вилилася в формі легенди. Але з неї згодом народилась утопія пророча, політична, що приймала найбільше форму поетичної імпровізації. Вплив попередньої форми відбився на ній дуже сильно. Вона раз у раз входила в компроміси з утопією стародавнього типу, шукаючи собі оправдання в натяках на новітніші ідеї, розсипаних по старосвітських […]...
- Леся Українка – Соціалістична утопія 1 пол. 19 ст Перша утопія XIX в. належить фур’єристові Кабе. Літературна її техніка зовсім та сама, що й у XVIII в. – знов-таки подоріж у невідомі краї (“Le voyage en Icarie” вона зветься), знову брак художнього та й логічного зв’язку між ідеальною громадою та реальною сучасністю, знов нерухомість і жорстокість в описах безхмарно щасливої громади, позбавленої історії в […]...
- Леся Українка – Теологічна утопія Вже в найдавніших пам’ятниках людської творчості ми стрічаємо елементи літературної утопії. Місце наукової теорії займала тоді примітивна мораль і початкове звичаєве право, а на основі їх фантазія людська ткала візерунки бажаної прийдешності або вимареного, фантастичного минулого, зливаючи їх обох не раз в одну нероздільну фантасмагорію. Цікаво, що ці примітивні “утопії”, раз укоренившись у людських головах, […]...
- Антиутопія, або Негативна утопія Антиутопія, або Негативна утопія – зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його “поліпшення”, певних, часто принадних соціальних ідеалів. А. може трактуватись і як заперечення утопічних прожектів, якими захоплювалися Т. Мор, Ф. Бекон, Т. Кампанелла, К. Маркс, В. Ленін таін. Першим таким твором вважається “Левіафан” Т. Гоббса (1651) -* – […]...
- Леся Українка – Грецька легендарна література Грецька легендарна література взагалі не мала такого великого нахилу, як орієнтальна, до песимістичного трактування сучасності в порівнянні з минулим або прийдешнім. Життя в давній Елладі складалося вільніше, веселіше, ніж в давніх східних державах, пригнічених теократією та деспотією, хоч поети Еллади, сучасники великих пророків Ізраїля, не могли навіть марити про панування свого малого, поділеного на скілька […]...
- Леся Українка – Томас Мор 14 віків минуло від появлення на світ Платонових творів, і більш десяти віків уплило після настання трактату блаженного Августина, поки з’явився такий спадкоємець їх ідей, що спромігся не тільки розвити далі та обновити їх думки, але й дати думкам пластику й барви, чого так бракувало в утопіях мудрого елліна та величного духом африканця. Тим спадкоємцем […]...
- Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять, Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво, Що видається не раз, […]...
- Утопія Утопія (від грецьк. u – ні і topos – місце) – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки і забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів Утопію” (1516), де мовилося про химерний острів, на якому ніби існував справедливий лад. […]...
- Леся Українка – “Ой я постреляна, порубана словами… “ Ой я постреляна, порубана словами, Душа моя на рани знемагає, Неначе стрілами і гострими мечами, Мене його рука здалека досягає. Ой ви, слова, страшна, двусічна зброє, Спиніться, дайте спокій на хвилинку, Уже ж ми в серце ранені обоє, Хоч я не стала з ним до поєдинку. Не стала я, ой ні, додолу впала, Мої слова […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – “Ой, здається, не журюся… “ Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада, Чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя; А я той цвіт позриваю та сплету віночка, Кину його, червоного, в воду до поточка: Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, Може, буря […]...
- Леся Українка – Айша та Мохаммед Діалог Садок в Мохаммедовім гаремі. Айша в малій виноградній альтанці сидить і їсть солодощі, ліниво одкинувшись на низенькому ослоні, вкритому великим килимом. Мохаммед приходить і мовчки сідає біля її ніг на край килима. Айша Коханий, глянь на мене! Мохаммед мовчки переводить погляд з простору в той бік, де Айша. Глянь на Мене! Мохаммед Та я […]...
- Леся Українка – “Коли вже зачепили сі питання… “ Коли вже зачепили сі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою, Куди не так, як німець ваш, поважно, Але, я думаю, не менш одважно. Не буду я тепера говорить Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, – Вони вже вмерли, їх не оживить, – Тепер уже пора змінити […]...
- Леся Українка – “Минаю я, було, долини й горн… “ Минаю я, було, долини, й гори, І моря гучного непевнії простори, Чужі краї обступлять навкруги, Захопить ніч; на горах чорні тіні, На морі хвилі, тумани в долині Здаються наче справді вороги. І серце, хоч і звикле до блукання, До чужини, до вічного змагання, Чогось, бувало, плаче в тій порі, Немов дитина, в темряві забута, Немов […]...
- Леся Українка – Сон літньої ночі Посвята М. Ставиському Сон літньої ночі колись мені снився. Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, – він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла. Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч обгорнула мене, Приснилась мені люба доля прекрасна, Приснилось невидане щастя дивне. Була я щаслива, безмірно щаслива; Приснилось […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (5) Ледве раб виходить за двері, Сабіна з’являється. Хуса (до неї) Звідки ти прийшла? Сабіна В десятій хаті я крутила жорна. Хуса (суворо глянувши на неї) Іди і зараз принеси для пані Свою одежу, тільки щонайкращу. Сабіна Я кращої не маю над оту, Що владар мій своїй рабині справив, Але вона пристала б і цариці, Бо […]...
- Леся Українка – “Мої любі, до мене ходіть! я сама” Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема – Не розлучить ні щастя, ні лихо, Я спокійна, не бійтесь, слізьми не заллю Ваші образи любі та милі, Ви живі, бо я живо тепер вас люблю, Ви для мене тепер не в могилі. Знаю добре – вже виросли […]...
- Леся Українка – Лист у далечінь Цей лист, напевно, ніколи не доведеться Вам читати, а навіть якби це трапилось, в чому я ніяк не можу бути впевнена, то в усякому разі Ви не могли б знати, від кого цей лист і до кого він звернений. На що може такий лист придатися? Насправді, цього й сама я не знаю, та якраз тепер […]...
- Леся Українка – Микола Чернишевський Часом замість механічного способу перенесення в прийдешній вік (наприклад, на автомобілі, як у Сувестра) новітні утопісти присипляють своїх героїв, наводять на них летаргію, гіпноз, і тоді вже блукання по прийдешньому місті та весь неминучий при тому катехізис питань та відповідей просто сниться тим героям, але це, звісно, мало зміняє справу, хіба що додає їй, коли […]...
- Леся Українка – На пам’ять 31 іюля 1895 року Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок І сліз з людських очей. Хто теє знає? Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами уквітчати навколо, Немов гільце весільне, […]...
- Леся Українка – Народ пророкові Ти прокляв нас прокльоном важким За жорстокість, упертість і зраду. Сам судив нас, і вирок дав сам, І ніколи не кликав на раду. Скорпіоном язик твій був нам, Ти нас мучив і жалив невпинно, А тепер ще й стоїш проти нас, Мов ображений ти безневинно. Так, тепера здається тобі, Що вже й світ не видав […]...
- Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти все-таки смутна, ой, яка ти смутна. Дівчина Я? Ні! дивись, справді, ні. Хлопець Ти усміхаєшся, але все ж бачу, що ти […]...
- Леся Українка – ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ МЕРЖИНСЬКОГО Зостався образ у вінці терновім 3 березня 1901 р. Помер Сергій Мержинський...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
- Леся Українка – Кассандра (2) Кассандрин покій. Кассандра пише Сівілінську книгу на довгому пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом. Поліксена (у білому убранні, червоні стрічки й червоні квітки з гранати в косах) Кассандро, рідна, ти не знаєш, люба, Яка щаслива я! Який вродливий Мій Ахіллес, мій наречений! Часто Я з брами бачу, як він їде полем, Мов Геліос […]...
- Леся Українка – Заспів Південний краю! як тепер далеко Лежиш від мене ти! за горами крутими, За долами розлогими, за морем, Що вже тепер туманами густими Укрилося, бурливе. Та не страшно Моїм думкам осінньої негоди На Чорнім морі. Швидше тої чайки Вони перелетять за темні води. Вони перелетять у ту країну, Де небо ще синіє, як весняне, Де виноград […]...
- Леся Українка – Така її доля (Образок з життя) Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла, не гірш, як у людей. Та й нащо їй велика хата? Сама вона живе в ній із своїм старим: ні діток не має вона, ні родини; от хіба тільки сусідка або кума забіжить часом на попрядки чи так у свято прийде одвідати; а […]...
- Леся Українка – Музині химери (Гумореска) Поет (сидить за столом, крутить в руках перо над білим аркушем паперу; крутить довго, але папір все зостається білим. Зітхає) Ой музо-чарівнице, Ти, вірна помічнице, Прилинь до мене з неба! Муза (прилітає невидимкою з невідомого краю, але, здається, не з неба. По голосу чутно, що вона “не в настрою”) Чого тобі ще треба? Поет […]...
- Леся Українка – Pontos Axeinos При березі гори в жалобі, Снігами лямовані хмари Всі чорні, мов покрив на гробі, Під ними узгір’я, як мари… Така тут земля. А на морі… Чайки якось хижо кигичуть, Злу радість я чую в тім хорі, Мов згубу на нас вони кличуть. Рипить корабель, стогне тяжко, Здригається, наче конає, Угору здіймається важко, Ще важче уділ […]...
- Леся Українка – Екбаль-ганем Екбаль-ганем лежить на ліжку в подружній кімнаті. Отак одягнена одсвятно, як завжди, серед білого дня – лежить. Чорне, блискуче, трохи жорстке волосся вибилося з-під химерно-штучної зачіски і спадає безладними пасмами на щоки, як у простої фелахині, хороші очі втратили агатовий полиск і стали подібні до зерен з дешевих чіток, стертих занадто богомільною рукою, ніс – […]...
- Леся Українка – Чашка 17-го вересня! Свято Софії, Віри, Надежди і Любові. Скільки іменин, скільки іменинниць, скільки подарунків, візитів, прийомів!.. Панна Надежда теж сьогодні іменинниця, – їй минув 21 рік. Так, 21 рік… А далі почнуться критичні роки для панни. Про сі критичні роки мама сьогодні вже натякнула раз, хоч іще досить делікатно, в формі поздоровлення: “Поздоровляю тебе, Надічко! […]...
- Леся Українка – Одно слово (Оповідання тубільця з півночі) Було їх тута три, чужих людей; Тепер нема. Один умер одразу, Як тільки що приїхав, був слабий, Такий, як дівчина, огнем все дихав, Не їв нічого, тільки сніг і лід, І з того вмер. другий “чужий” поїхав Кудись, не знаю, може, що додому, А може далі, ми не розібрали, Як він […]...
- Леся Українка – Передмова Ольга Косач-Кривинюк Леся Українка в тому віці, як писала “Стародавню історію”. “Лесін білий домик” в селі Колодяжному, в ньому жила Леся Українка, як писала “Стародавню історію” Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати вчити її історії, Леся Українка звернулася до звісного історика, свого дядька Михайла […]...
- Леся Українка – “Місто смутку” (Силуети) Motto: “де та границя, що відділяє нормальне від ненормального?” Наукове питання Одного разу трапилось мені бути у великому закладі для божевільних. Всякий, хто бував у таких закладах, знає те почуття страху, жалості безконечної і, сором сказати, цікавості, що обгортає сторонню людину при вході в сю велику verkehrte Welt. У мене до сього прилучалось іще […]...
- Леся Українка – “Не так тії вороги, як добрії люди” Довго бриніли мені в думці слова Шевченка: “Не так тії вороги, як добрії люди”, – поки рука зважилась покласти їх на папір. В думці повстали вони зараз після прочитання статті “З кінцем року”, а на папір лягли далеко пізніше: все хотілось провірити думку, чи справді має вона рацію. Та, врешті, людина сама своїй думці не […]...
- Леся Українка – Святий вечір! (Образочки) 1 Сім’я сидить за столом, вечеряє, – вже й кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело і разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… […]...
- Леся Українка – Напис в руїні “Я, цар царів, я, сонця син могутній, Собі оцю гробницю збудував, Щоб славили народи незчисленні, Щоб тямили на всі віки потомні Імення”… далі круг і збитий напис. І вже ніхто з нащадків наймудріших Царського ймення прочитать не може. Хто збив той напис, – чи сперечник-владар, Чи просто час потужною рукою, – То невідомо. дивним візерунком […]...
- Леся Українка – Про велета (Казка) Давно, в дитячий любий вік, В далекім ріднім краю Я чула казку. Чула раз, А й досі пам’ятаю. Мені її розповідав Малий сільський хлопчина Без тенденційної мети, Бо він же був дитина. Ні, він розказував її З простотою святою (я, може, помилку роблю, Що казку в рими строю). Ми з ним сиділи у садку […]...
- Леся Українка – “Якби я знав, що їм нема рятунку… “ Якби я знав, що їм нема рятунку, Що близько смерть і згуба неминуча, То я благав би марева в пустині: Хто мусить погибати на безвідді, Нехай же бачить хоч надію марну, І поки згаснуть очі, хай блищить їм, Леліючи, далека срібна хвиля, Нехай кивають пальми їм привітно, Мов прохолоду й спокій обіцяють. Нехай конаючий собі […]...
За що відповідає людина твір роздум.