Леся Українка – “Вже сонечко в море сіда… “
Вже сонечко в море сіда;
У тихому морі темніє;
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.
А де корабель ваш пробіг,
Дорога там довга й широка
Біліє, як мармур, як сніг,
І ледве примітне для ока.
Рожевіє пінистий край;
То іскра заблисне, то згасне…
Ось промінь остатній! Прощай,
Веселеє сонечко ясне!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “Сонечко встало, прокинулось ясне… “ Сонечко встало, прокинулось ясне, Грає вогнем, променіє, І по степу розлива своє світлонько красне, – Степ від його червоніє. Світлом рожевим там степ паленіє, Промінь де ллється іскристий, Тільки туман на заході суворо синіє, Там заляга він, росистий. Он степовеє село розляглося В балці веселій та милій, Ясно-блакитним туманом воно повилося, Тільки на хатоньці білій […]...
- Леся Українка – “далі, далі від душного міста!” Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі. Тож сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почала ми в неділю раненько. А у тую неділеньку рано Сине море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… ” “Ти не хтів мене взять… “ Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі, Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі, Ти мені заповідав носити жалобу мою Так, як носять в легендах царівни мовчазні, хороші. Довго ждать мені, друже, ще мармур не тесаний твій, Ще немає на чому повитись плющу жалібному, […]...
- Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
- Леся Українка – На Земмерінгу Кучері темні уквітчала хмарка Цвітом з гранати огнистим, Лине туди, де здалека біліє Шпиль своїм чолом пречистим. Лине і щедро квітки розсипає Геть по всім небі навколо, Хоче зогріти палкими квітками Теє холоднеє чоло. Квітка торкнула, і сніг загорівся, Мов золотеє багаття, Шпиль усміхнувся новою красою, Наче по слову закляття. Пташкою хмарка летить до шпилечка. […]...
- Леся Українка – Осінь Рветься осінь руками кривавими До далекого сонечка любого; Кров на шатах препишних шаріється, Оксамит і парчу залива. Так для сонечка осінь убралася, Мов цариця у свято врочистеє, Все, що є на сім світі найкращого, Все зібрала на пишний убір. Але дні все коротшають, міняться, Гляне сонечко й знову захмариться… Журить осінь-сухітниця сонечко, Бо нема в […]...
- Леся Українка – Казочка про край царя Гороха Ви чули казочку про край царя Гороха? Чи знаєте, чому людей там стало “троха”? Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг, І знявсь пожар такий, аж загорівся сніг. У ратуші пан війт зліз на високу вежу І радив притлумить соломою пожежу. Тут райці всі до стирт, – хто скільки зміг, загріб, Та й […]...
- Микола Вінграновський – Куди тобі, сонечко? – Куди тобі, сонечко? – до зими. – Ось моє віконечко! – Підвези. – де ж ті везли-везлики, Як нема? Везлики-замерзлики Край вікна! – Що ж мені робитоньки? Я пішло. На затоки й витоки, Де було. Там я і сидітиму На горі, На морозі грітиму Снігурів! 1968...
- Наталя Гуркіна – Сонечко Лоскотало сонечко Промінцем віконечко: Кватирку відчиняйте, В дім мене пускайте! Буду з вами гратися, Гарно посміхатися, Віршик вам складу, Дайте лиш ввійду! І відкрили сонечку Кватирку у віконечку, В дім його впустили, До столу запросили. Медом частували, Компотом напували… Щоб сяяло нам сонечко Весело в віконечко....
- Леся Українка – Божа іскра Вороги: Геть їх, поетів! навіщо їх співи? Хто тепер слухать їх рад? Нас оглушили вже “тихі мотиви” “Снів” тих, “фантазій”, “балад”! Чули ми й тую “громадськую тугу”, Все то слова голосні, Хату нагріти в зимовую фугу, – Навіть на те не судні! Годі тих співів! і так уже сумно. Поспіхом спів ваш бринить… Слова не […]...
- Різник Григорій – Чиє сонечко? Вилупилося Курча з яєчка, побачило у небі сонечко і питає в мами-Квочки: – Що це таке гарне та блискуче, мамо! – Сонечко,- каже Квочка. – А чиє воно! – цікавиться далі Курчатко. – Не знаю, мабуть, нічиє… Зраділо Курча, аж підскочило. – Буде моє, бо воно мені подобається! – вигукнуло Курчатко і побігло хвалитися. Зустріло […]...
- Леся Українка – Байдари Дорога довга. Чагарі, долини, На небі палкому ніде ні хмари. Ми їдемо, спочинку ні хвилини. Коли зненацька чую: “Ось Байдари!” Дивлюся: брама, сиві дві скелини… О, що се? Чудо чи потужні чари? Немов заслона впала і відкрила Натури дивні, краснії дари, Що досі від людських очей ховались. Щоб тута жити, треба мати крила! Вже люди, […]...
- Леся Українка – “Літо краснеє минуло… “ Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та люта? – Все вони питають. – Он все поле сніг завіяв, Хоч не йди із хати! У замкнуті дивись вікна, Ніде й погуляти! Сніг з морозом поморозив Всі на полі […]...
- Леся Українка – Північні думи Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, – кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь. Нестиму вінець, Той, що сама положила на себе. Доле сліпая, вже згинула влада твоя, Повід життя свого я одбираю від тебе, Буду шукати сама, де дорога моя! Мрії рожеві, тепер я розстануся з вами, Тихо відводжу […]...
- Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять, Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво, Що видається не раз, […]...
- Леся Українка – В’язень Сидить в темниці в’язень самотний І скрізь блукає поглядом, смутний: То по закуренім низькім склепінню, То по стіні, по брудному камінню. Над головою в нього розпустила Нудьга свої широкі сиві крила. А думка рветься в той широкий світ, Його вкрива тепер весняний цвіт… “Забудь той світ! міцна твоя темниця!” І думка пада, мов підбита птиця. […]...
- Леся Українка – “Горить моє серце… “ Горить моє серце, його запалила Гаряча іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветься, Та сльози не ринуть потоком буйним, Мені до очей не доходять ті сльози, Бо сушить їх туга вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припасти […]...
- Леся Українка – “Ти, дівчино, життям розбита, грай!” Ти, дівчино, життям розбита, грай! Грай на оцих людьми розбитих струнах, Ачей же так гармонії осягнеш, Її ж було в твоїм житті так мало… О, не вважай, що криком, а не співом, Акорди перші залунають. Грай! Адже й твоє життя так починалось. Де ж потім ти взяла ті ніжні тони, Що навіть злих людей до […]...
- Микола Вінграновський – Лазить сонечко в травах Лазить сонечко в травах, Скаче коник за коником гоном, Ї метелик з метеликом В піжмурки грають на мить. Лиш одна біла чапля З малиновим волом У зеленій воді На сріблястій нозі стоїть. 1965...
- Леся Українка – “Ой високо сонце в яснім небі стало… “ Ой високо сонце в яснім небі стало, Гаряче проміння та й порозсипало, По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко. Ой вже сонечко яснеє та стало на межі, Освітило акерманські турецькії вежі. Сі круглії вежі й високії мури – Страшні та суворі, непевні, понурі, І скрізь у тих мурах стрільниці-бійниці, […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – “Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш… “ Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш Під білим покривом несправджених надій, Кришталі сліз над ним порозсипаєш, Убрані в іскри любих, марних мрій; І буде спати щастя, мов царівна, Що на скляній горі знайшла труну, Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна, Протягнеться кудись удалину. І часто ти безсонними ночами До любої труни шукатимеш стежок […]...
- Леся Українка – Уривки з листа Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмір, неначе химерная хвиля, Розбивається раптом об кожну малу перешкоду, Ви даремне шукали б у ньому дев’ятого валу, Могутньої хвилі, що такт одбива течії океану. Думки навіває мені тепер Чорнеє море – Дике, химерне воно, ні ладу, ні закону не знає, Вчора […]...
- Леся Українка – На роковини Шевченка Колись нашу рідну хату Темрява вкривала, А чужа сусідська хата Світлами сіяла. Та минав ти, наш Кобзарю, Чужії пороги, Орав свою вбогу ниву, Рідні перелоги. Гомоніла твоя кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною. Спочиваєш ти, наш батьку, Тихо в домовині, Та збудила твоя пісня Думки на Вкраїні. Хай же промінь твоїх думок […]...
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, Тоді б вони більше сказали, Ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни проречисті впали, Зайшлись би плачем мої струни І сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю І темна, й блискуча, й раптова, І сонцеві рідна, й безодні Була б […]...
- Леся Українка – “Ой піду я в бір темненький… “ Ой піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека. Запалала при смереці смолова ялиця: Горить моя досадонька, мов сухая глиця. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, Розсипала палкі іскри, мов яснії зорі. Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка, Та як влучить в саме серце, – […]...
- Леся Українка – “Коли втомлюся я життям щоденним… “ Коли втомлюся я життям щоденним, Щоденним лихом, що навколо бачу, Тоді я думку шлю в світи далекі, Блукає погляд мій в країні мрії. Що бачу я в далекому просторі? Прийдешність бачу я, віки потомні. Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідусь навча своїх онуків, Про давнину справдешні байки править, Про те, що діялось […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість В вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, Край той, куди я збиралась Болі свої віднести? Може, то казка знадлива Тії смарагдові луки, Плеск тепловодої річки, Злотоіскристі піски? Може, то відьма-гарячка Спогади й мрії зібрала, З них на […]...
- Леся Українка – Татарочка Там, за містом, понад шляхом битим, По гарячім каменистім полі Йде дівча татарськеє вродливе, Молоденьке, ще гуля по волі. На чорнявій сміливій голівці Червоніє шапочка маленька, Вид смуглявий ледве прикриває Шовком шитая чадра біленька. То закриє личко, то відкриє, – А очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! Що за погляд в сеї […]...
- Леся Українка – Бранець (Середньовічний мотив) На країну Італьянську Сильне військо наступило, – За французькими полками З різних сторін кондотьєри. Всі злетілись, наче галич, Наче теє хиже птаство На порубаного трупа, Щоб розшарпати до краю. Де не зможе збройна сила, Там доступить зрада потай І вужем тонким пролізе Від меча й вогню зручніше. А чого не може й зрада, […]...
- Іван Франко – “Вже сонечко знов по лугах… “ Вже сонечко знов по лугах Почало весняную роботу; І знов по широких полях Полились ріки людського поту. По тихій, по чистій ріці Знов сріблястая риба гуляє; По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає. Дзвенить птахів співами ліс, І зозуля кує коло кладки; Дорогою тягнеться віз – Секвестратор в село за податки. 28 марта 1880...
- А вже красно сонечко… – Олесь Олександр Веснянка (З драматичної поеми “Над дніпром”) А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають, Та летять, та летять. Засиніли проіски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди....
- Леся Українка – Ніобея Діти, діти мої, чи я ж вас навіки втеряла? За що покарана я? За те, що так гордо впевнялась На дітей моїх любих, на їх чарівную красу І на славний мій рід, що я з Прометея походжу? Що ж, богине страшна, хіба діти мої, що ти вбила, Не найкращі були серед людських і божих дітей? […]...
- Леся Українка – “В холодну ніч самотній мандрівець… “ В холодну ніч самотній мандрівець В глухім бору знайшов старе кострище; При місяці білів холодний попілець, Чорніло вколо нього пожарище, Стреміло скілька цілих ще дровець, Були сирі ті, що лежали вище, Либонь, отой, хто сей вогонь налив, Не допаливши, кинув і залив. І мандрівець тремтячими руками Почав багаття згасле ворушить, Знайшов десь іскорку межи трісками, […]...
- Леся Українка – “Зорі, очі весняної ночі!” Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Одна зірка палає, мов пломінь, Білі хмари круг неї, мов гори, Не до нас носила вона промінь, Вона дивиться в інші простори… Інша зіронька личко ховає В покривало прозореє срібне, Соромливо на діл поглядає, Сипле блідеє проміння […]...
- Леся Українка – “Шлю до тебе малий сей листочок… “ Шлю до тебе малий сей листочок, Може, ним я тобі пригадаю, Сею тріскою з нашого гаю, Наш далекий волинський куточок. Озовися, мій друже, до мене, Твого слова не чула я з літа, Бо я прагну від тебе привіта, Як дощу деревце те зелене. Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй […]...
- Леся Українка – Бахчисарайський дворець Хоч не зруйнована – руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова. Тут водограїв ледве чутна мова, – Журливо, тихо гомонить вода, – Немов сльозами, краплями спада; Себе оплакує оселя ся чудова. Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні […]...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
- Леся Українка – Завітання В темну безсонную ніч, в передсвітнюю чорну годину, Втомленим очам моїм вельми дивна поява з’явилась: Темно-червонее світло, неначе той одблиск пожежі, Лихо віщуючий, темряву ночі розсунув. В світлі з’явилася генія темная постать. Довга та чорная шата, мов хмара, його покривала І хвилювала в повітрі, як море в негоду, Сталі холодної полиском крила широкі ясніли; Кучері […]...
- Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
Українки трудівниці.