Леся Українка – Хвилина розпачу
О горе тим, що вроджені в темниці!
Що глянули на світ в тюремнеє вікно.
Тюрма – се коло злої чарівниці,
Ніколи не розіб’ється воно.
О горе тим очам, що звикли бачить зроду
Каміння сіре, вогкий мур цвілий!
Їм сірим здасться все, як небо у негоду,
І світ, немов тюремний двір малий.
О горе тим рукам, що звикли у неволі
Носить кайдани ржаві та важкі,
На волю вирвуться, і там бридкі мозолі
Їм нагадають, хто вони такі.
О горе тим, що мають душу чесну!
Коли вони ще вірять у богів,
Благати мусять силу ту небесну:
“Пошли нам, боже, чесних ворогів!”
О горе нам усім! Хай гине честь, сумління,
Аби упала ся тюремная стіна!
Нехай вона впаде, і зрушене каміння
Покриє нас і наші імена!
16.09.1896
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “Коли вже зачепили сі питання… “ Коли вже зачепили сі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою, Куди не так, як німець ваш, поважно, Але, я думаю, не менш одважно. Не буду я тепера говорить Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, – Вони вже вмерли, їх не оживить, – Тепер уже пора змінити […]...
- Леся Українка – Легенди У легендах стародавніх Справедливості немає, Все там річ іде про жертви Та кривавії події. В тих легендах ми читаем, Як дитяча кров рожева Рани гоїла на тілі жебрака, Старого діда; Як раз дівчина убога Хрестоносця врятувала Від прокази сарацинів, Свого серця кров віддавши; Як людей лихії чари В мертвий камінь обертали, Але кров невинна знову […]...
- Леся Українка – “Угорі так яро сяють зорі… “ Угорі так яро сяють зорі, Ні одна не криється за хмари, Наче світлом хочуть напоїти Небо й море, землю й світ надземний, Але небо темне, наче розпач, У хаосі невиразнім море, А земля вся тугою чорніє, Таємниця криє світ надземний, Невидимі, але гучні крила Вихра-велета і б’ються, й плещуть, Море плаче, й темрява тремтить… Море […]...
- Леся Українка – Уривки з листа Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмір, неначе химерная хвиля, Розбивається раптом об кожну малу перешкоду, Ви даремне шукали б у ньому дев’ятого валу, Могутньої хвилі, що такт одбива течії океану. Думки навіває мені тепер Чорнеє море – Дике, химерне воно, ні ладу, ні закону не знає, Вчора […]...
- Леся Українка – “Сторононько рідна! Коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! Ти бачиш, як все […]...
- Леся Українка – “Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися… “ Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися, Поле і гай у серпанки тонкі повилися, Марево біле покрило і річку, й сагу, Вітер з полудня несе без кінця ту югу. Світло сліпить, та не грає веселе проміння, Вітер гуде, та задуха гнітить, мов каміння. Так у розлуці з тобою кохання моє Світить і смутить, буяє й […]...
- Леся Українка – “Україно! Плачу слізьми над тобою… “ Україно! Плачу слізьми над тобою… Недоле моя! що поможе ся туга? Що вдію для тебе сією тяжкою журбою? Гай-гай, невелика послуга! Чи я ж би такої бажала роботи? Чи я ж би терпіла бридкі твої пута? Багато у серці моїм і одваги, й охоти… Та й я ж у кайдани закута! Ох, сльози палкі – […]...
- Леся Українка – Кассандра (4) Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині, – храм, ліворуч – брама. Смеркає. довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка долон, колишній наречений Кассандри, – до нього найбільше звертаються ті, що радяться. Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від […]...
- Леся Українка – Бахчисарайська гробниця Палкого сонця промені ворожі На кладовище сиплються, мов стріли, На те каміння, що вкрива могили, Де правовірні сплять, піддані божі. Ні квітів, ні дерев, ні огорожі… І серед пустки, наче на сторожі, Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили, Навіки в ній своє імення скрили. З чужого краю тут співці бували І тіні бранки любої […]...
- Леся Українка – Бояриня (3) Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степановім домі. Степан (уводить гостя козака) Ось тута поговорим, пане-брате, Бо знаєш, там… тут буде захисніше. (Оглядає сіни через двері, потім замикає двері на замок і зачиняє вікна. Сідає з гостем далі від дверей. Розмова ведеться не голосно). Великі чиняться там кривди, кажеш? Гість Та там такі напасті, що […]...
- Леся Українка – В дому роботи, в країні неволі Діалог Велика, залита сонячним світлом полудневим площа в околиці Мемфіса; на заході вона переходить у справжню пустелю, піскувату, повиту сухим маревом, тремтячим від спеки; на сході її оточують зарослі папірусу та лотосу, що вкривають багна, позосталі від нільської поводі. Посеред площі величезна будова, ще не скінчена: колонади, подекуди ще без капітелів, але поставлені по виразному […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Зоря поезії (Імпровізація) Імпровізація Через тумани лихі, через великеє горе Ти світиш мені, моя зоре. Ти се була, що встала вогнем опівночі, Шлях прокладала ясний через темне, бурхливеє море І чарувала новою надією втомлені очі, Ти се була, моя зоре! Хто ти, мрія чи сон? я не знаю, Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, […]...
- Леся Українка – “Красо України, Подолля!” Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Опде балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хати садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сел стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі. Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, – аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову. Он […]...
- Леся Українка – Самсон (На біблейську тему) 1 Кому се так квітками, та вінками, Та віттям гордеє чоло вінчають? Кого то співами веселими й танками Ізраїльські дівчата зустрічають? То йде Самсон, веде потужні лави З кривавого страшного бойовиська; Він залучив собі багато слави, – В сей день розбив він філістимське військо. І бачить він: там під горою в далі […]...
- Леся Українка – Хвиля Хвиля йде, Вал гуде – Білий, смілий, срібний, дрібний, Нападе На сухеє баговиння, На розсипане каміння, Білим пломенем метнеться, Стрепенеться, Скине з себе все, що ясне, Й гасне… Хвиля смутна, Каламутна, Вже не ясна, вже не біла, Відпливає посумніла, Мов до гробу. Із плачем до себе горне Баговиння тьмяне, чорне, Мов жалобу. І зітхає, І […]...
- Леся Українка – Афра Тихо. Повітря стоїть нерухоме, як води стоячі. Закам’янів на бананах широкий нерепаний лист. Ніжні мімози – і ті розгорнули листочки гарячі. Мліють без мрії… Ой, звідки се вирвався свист? Сурмлять у сурми і гатять в різкі тарабани! Гей, схаменіться! Хто сеї муки хотів? Їм байдуже! Гучно силу свою англічани Берегом Ніла несуть, щоб Єгипет почув […]...
- Леся Українка – Народ пророкові Ти прокляв нас прокльоном важким За жорстокість, упертість і зраду. Сам судив нас, і вирок дав сам, І ніколи не кликав на раду. Скорпіоном язик твій був нам, Ти нас мучив і жалив невпинно, А тепер ще й стоїш проти нас, Мов ображений ти безневинно. Так, тепера здається тобі, Що вже й світ не видав […]...
- Леся Українка – Орфеєве чудо (Легенда) Одкрита полонина, де будується нове місто, подібне до руїни своїми недокінченими безверхими хатами та недовершеними храмами. деякі будови і справді розруйновані до підмурівку, і лежать звалини, де-не-де чорніють пожарини. Орфей, Зет і Амфіон – три легендарні герої – працюють коло міського муру, циклопічної огради, що роззявляє великі чорні виломи і переривається чималими прогалинами. Зет […]...
- Леся Українка – Кассандра (7) Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, […]...
- Леся Українка – Кассандра (3) Покій Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна. Андромаха (до рабинь) Підіть на браму ви, Левк Е й Хріз Е, Іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь, Поглянувши на бій і розпитавшись, Про Гектора мені звістки приносьте. Рабині виходять. Клімена (стара рабиня) Чому ти, […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, […]...
- Леся Українка – Ніобея Діти, діти мої, чи я ж вас навіки втеряла? За що покарана я? За те, що так гордо впевнялась На дітей моїх любих, на їх чарівную красу І на славний мій рід, що я з Прометея походжу? Що ж, богине страшна, хіба діти мої, що ти вбила, Не найкращі були серед людських і божих дітей? […]...
- Леся Українка – La (Nocturno) Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од вас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі, Та ще бо лунають, як перше лунали, Веснянки чудові дівочі. Ще маревом легким над нами витає Блакитна весняная мрія, А в серці розкішно цвіте-процвітає Злотистая […]...
- Леся Українка – “Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!” Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі! Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю: Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, – Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє? Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, – Певне, чарами ти гартував тоді серце […]...
- Леся Українка – Одержима (драматична поема) I Берег понад озером Гадаринським*. далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег. Міріам, “одержима духом”, в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині. М і р і […]...
- Леся Українка – до товариша Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі, Як про вас я спогадую, хвора? Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі, Так обом нам бракує простора. Темна доля забрала життя мого рай. Вам його темна сила забрала. Через весь поневолений рідний ваш край Наче зла хуртовина заграла. Ох, тепера мене у недолі моїй Не […]...
- Леся Українка – “Всі наші сльози тугою палкою… “ Всі наші сльози тугою палкою Спадуть на серце, – серце запалає… Нехай палає, не дав спокою, Поки душа терпіти силу має. Коли ж не стане сили, коли туга Вразить украй те серденько замліле, Тоді душа повстане недолуга, Її розбудить серденько зболіле, Як же повстане – їй не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не […]...
- Леся Українка – Ізраїль в Єгипті Хто мене виведе з цього Єгипту, З краю неволі, з оселі роботи? Син чоловічий, обранець господній? Дух, що з’являвся в огні? Хто б він не був, нехай швидче приходить! Боже, рятуй: наша віра вмирає! Марним здається в цій міцній кормизі Волі святий заповіт. Боже! Ти мусиш обітницю справдить! Чи ж не навіки здобув твоє слово […]...
- Леся Українка – Арійці в Індії. Веда Що всі народи індо-європейські жили колись спільно, се видно з їхніх мов, звичаїв та віри, але жоден з тих народів не пам’ятає ні про те спільне життя, ні про те, як вони розійшлися з свого первісного рідного краю. Учені думають, що певне якісь монгольські орди розігнали арійців з їхньої сторони. Плем’я санскритське (воно вважається найстаршим), […]...
- Леся Українка – Країна палестинська Палестина – єсть то південна частина Сірії. Вона займає країну від гори Гермона до Арабської пустині, себто від 31° до 33° північної широти. Її давні мешканці звали її Ханааном, приморську частину її греки звали Фінікією. Палестиною ж давніше звалася тільки південно-західна частина, де жили филистимці, по-гебрейському вони звалися пелешет, а країна їхня Пелештім. Після того, […]...
- Леся Українка – до натури Натуро-матінко! я на твоєму лоні дитячі радощі і горе виливала, І матір’ю тебе я щиро звала, З подякою складаючи долоні. Ти іскру божую збудила в моїх грудях; Надія, – їй же першу пісню я співала, – Мені провідною зорею стала, І з нею буду я добра шукати в людях. Коли ж почую я, що промінь […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість В вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, Край той, куди я збиралась Болі свої віднести? Може, то казка знадлива Тії смарагдові луки, Плеск тепловодої річки, Злотоіскристі піски? Може, то відьма-гарячка Спогади й мрії зібрала, З них на […]...
- Леся Українка – Первісні арійці Коли європейці разійшлися по цілому світі, вони пізнали багато чужих мов живих і мертвих ; порівнюючи ті мови одну з другою, учені побачили, що багато єсть дуже похожих між собою, і ті мови, які похожі між собою, вони назвали “сім’ями людських мов”. Отже єсть на світі “сім’ї народів”, так само єсть і “сім’ї людських мов”. […]...
- Леся Українка – “Все, все покинуть, до тебе полинуть… “ Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе! Стать над тобою і кликнуть до бою Злую мару, що тебе забирає, Взять тебе в бою чи вмерти з тобою, З нами хай щастя і горе вмирає....
- Леся Українка – Вечірня година (Коханій мамі) Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати. Ой, […]...
- Леся Українка – Віра Віра асірійська та халдейська ще мало відома, хоч над нею багато стараються вчені, щоб зрозуміти її систему, бо та віра видимо мала великий вплив на віру сусідніх народів, надто на віру жидівську. Сусідні народи теж внесли багато свого в асіро-вавілонську віру, але тепер поки що трудно ще зважити, скілько хто від кого перейняв. Що змішання […]...
- Леся Українка – Голос однієї російської ув’язненої Маленька поема в прозі, присвячена поетам і артистам, що мали честь привітати імператорське російське подружжя у Версалі Великі імена і гучні голоси! їхня слава лунає цілим світом!.. Зрозуміло, слабенький спів однієї невільниці не матиме змоги привернути увагу цих величних півбогів, увінчаних лавровими та трояндовими вінками. Але ми не такі, бідні ув’язнені поети, ми призвичаїлися до […]...
- Леся Українка – Fa (Сонет) Фантазіє! ти сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Що будиш мертвих з вічного їх сна, Життя даєш холодній хвилі в морі! Де ти, фантазіє, там радощі й весна. Тебе вітаючи, фантазіє ясна, Підводимо чоло, похиленеє в горі. Фантазіє, богине легкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила […]...
Сто тисяч скорочено.