Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “

Я знаю, так, се хворії примари, –
Не час мені вмирати, не пора.

Та налягли на серце чорні хмари
Лихого пречуття, душа моя вмира!

Вдяглися мрії у смуткові шати
І понесли мене в дивний, мовчазний край,

І там прийняв мене в зеленії палати
Плакучих верб і кипарисів гай.

Серпанком чорним жалібниці-мрії
Мені покрили, очі, змеркнув світ,

1 залунали скарги жалібнії
Моїх покинутих пісень-еиріт.

Пісні вернулись плакать на могилі
Палкого серця, що носило їх,

Вони були між людьми гості милі,
Та не прийняв ніхто їх за своїх.

28.12.1896


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Природа сміху в кайдашевій сім.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.