Леся Українка – Жертва
Се було в ті часи, як Месія живий був між людьми.
Се було в ті часи, як його ще на хрест не прибили.
Зготували вечерю для нього апостоли вірні:
Хто приніс йому хліба, хто риби, вина та олії;
Всі злягли за столами і вкупі з учителем їли,
І незчулись, як більше від нього взяли, ніж для нього принесли.
Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господи
Жінка якась “одержима” – їй дав колись поміч Месія –
І принесла для Месії олії пахучої міру,
Що не годилась ні в страву, ні в лампу до світла.
Правду казали апостоли: жертва була непотрібна,
Їх Месія не звик до царської розкоші, –
Нащо йому та олія, що тільки царі уживали?
Чом не сказав він тій жінці: яке тобі діло до мене?
Він же до рідної матері так обізватись одваживсь, –
Нащо приймав він олію і тії гарячії сльози,
Що застилали розширений погляд отій одержимій,
Нащо він мовив апостолам: дайте їй спокій, тій жінці?..
1.08.1900
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – Прокляття Рахілі (Апокриф) “Чутно крик в Рамі, великий плач і скарга, Рахіль плаче по дітях своїх і не може потішитись, бо їх немає”. (Єв. Матв. 2, 18) З’явилося новеє світло в світі, У Віфлеємі, в тихому селі, І засвітилася у темному блакиті Нова зоря, щоб і старі, й малі Дорогу звали до свого месії, Малого сива вбогої […]...
- Леся Українка – “Мамо, іде вже зима… “ “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- Леся Українка – “Не співайте мені сеї пісні… “ Не співайте мені сеї пісні, Не вражайте серденька мого! Легким сном спить мій жаль у серденьку, Нащо співом будити його? Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда. То ж тоді в мене в серці глибоко Сяя пісня сумная рида!...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Ізраїль в Єгипті Хто мене виведе з цього Єгипту, З краю неволі, з оселі роботи? Син чоловічий, обранець господній? Дух, що з’являвся в огні? Хто б він не був, нехай швидче приходить! Боже, рятуй: наша віра вмирає! Марним здається в цій міцній кормизі Волі святий заповіт. Боже! Ти мусиш обітницю справдить! Чи ж не навіки здобув твоє слово […]...
- Леся Українка – Пан народовець Ось послухайте, Іванцю, Я ж добра вам жичу, Я надумав видавати Часопись мужичу… Не мужичу, ні, “людову”, Вибачте на слові, Там я буду боронити Справи народові. Нащо вам здалася тая Мудра політика, Тільки часу марнування – Сварка, біятика. Хай пани ідуть до думи Голову сушити, Я вам справи господарські Поможу рішити. Я навчу вас, як […]...
- Леся Українка – “Угорі так яро сяють зорі… “ Угорі так яро сяють зорі, Ні одна не криється за хмари, Наче світлом хочуть напоїти Небо й море, землю й світ надземний, Але небо темне, наче розпач, У хаосі невиразнім море, А земля вся тугою чорніє, Таємниця криє світ надземний, Невидимі, але гучні крила Вихра-велета і б’ються, й плещуть, Море плаче, й темрява тремтить… Море […]...
- Леся Українка – “Чом я не можу злинути угору… “ Чом я не можу злинути угору, Туди, на те верхів’я золоте, Де місяць просвітив біляву хмарку? Я ж бачила, як хмарка та вродилась: Вона повстала з гучного потоку Туманом білим, парою без барви І тихо поплила понад водою Глибокими ярами далі вгору, Поволі підвелась, немов насилу, І вгору подалась. Вона чіплялась За смерекові гребені зелені, […]...
- Леся Українка – “Ти хотів би квіток на дорозі моїй?” Ти хотів би квіток на дорозі моїй? Нащо сипати їх попід ноги? Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, – Я сама їх знайду край дороги. До маленьких, низеньких сама нахилюсь, До високих очима докину, Обережно та ніжно лицем притулюсь, Стрівши в білім убранні тернину. Будуть шарпати одіж суворі гілки І скривавлять колючками руки, Та […]...
- Леся Українка – В’язень Сидить в темниці в’язень самотний І скрізь блукає поглядом, смутний: То по закуренім низькім склепінню, То по стіні, по брудному камінню. Над головою в нього розпустила Нудьга свої широкі сиві крила. А думка рветься в той широкий світ, Його вкрива тепер весняний цвіт… “Забудь той світ! міцна твоя темниця!” І думка пада, мов підбита птиця. […]...
- Леся Українка – “Мрія далекая, мрія минулая… “ Мрія далекая, мрія минулая Стала сю ніч надо мною, Мов якась постать похила, Знебулая над дорогою труною. Мріє! та ж ми вже навік попрощалися, Гострим ножем розрізнились, В сні тільки часом на мить зустрічалися, Але і в сні не мирились. В нас не було ні розмови ворожої, Ні голосної образи, Та не було тії хвильки […]...
- Леся Українка – “Скрізь плач, і стогін, і ридання… “ Скрізь плач, і стогін, і ридання, Несмілі поклики, слабі, На долю марні нарікання І чола, схилені в журбі. Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії години, Коли спадуть кайдани з нас. Ті сльози розтроюдять рани, Загоїтись їм не дадуть. Заржавіють від сліз кайдани, Самі ж ніколи не спадуть! Нащо даремнії […]...
- Леся Українка – Одержима (драматична поема) I Берег понад озером Гадаринським*. далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег. Міріам, “одержима духом”, в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині. М і р і […]...
- Леся Українка – Примара Я бачу їх, як вони йдуть, здалека, з правіку, йдуть без упину і без кінця, довгою зграєю. Початок тої зграї згубився вдалині, кінця не видко у тьмі, аж непевність бере, чи є той кінець і початок, чи се не коло величезне, безвихідне кружить перед очима моїми, кружить, кружить і нема йому впину. Сила їх пройшла […]...
- Леся Українка – “Літо краснеє минуло… “ Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та люта? – Все вони питають. – Он все поле сніг завіяв, Хоч не йди із хати! У замкнуті дивись вікна, Ніде й погуляти! Сніг з морозом поморозив Всі на полі […]...
- Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
- Леся Українка – Пізно Дзигар ударив раз і замовк… Сумно одбився сей гук в серці жінки, що сиділа за столом над розкритою книжкою. Вона вже давно сидить над книжкою, але не читає, погляд її дивиться в просторінь, на змарнілому обличчі смуток і покірне ждання, чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд. Коли […]...
- Леся Українка – Одно слово (Оповідання тубільця з півночі) Було їх тута три, чужих людей; Тепер нема. Один умер одразу, Як тільки що приїхав, був слабий, Такий, як дівчина, огнем все дихав, Не їв нічого, тільки сніг і лід, І з того вмер. другий “чужий” поїхав Кудись, не знаю, може, що додому, А може далі, ми не розібрали, Як він […]...
- Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти все-таки смутна, ой, яка ти смутна. Дівчина Я? Ні! дивись, справді, ні. Хлопець Ти усміхаєшся, але все ж бачу, що ти […]...
- Леся Українка – “Чого то часами, як сяду за діло… “ Чого то часами, як сяду за діло Або як вже працю кінчаю я сміло, Не раз се на мене, мов хмара яка, Спадає сумная задума тяжка? Така то задума спиня мою руку, Що людськую бачу кругом себе муку, Недолю та сльози – і думка зрина: Нащо тут здалася ся праця дрібна?.. Недолі й дотепніші люди […]...
- Леся Українка – “Ось вони йдуть. Корогва у них має… “ Ось вони йдуть. Корогва у них має, Наче вогонь. Наче дим наступає, Сива юрба. Сунуть лави тісні, Чутно – співають “про волю пісні”. “Смело, друзья!” Але пісня ридає, “Смело, друзья!” Мов на смерть проводжає. Страшно, який безнадійний той снів, Хто ж би під нього боротися вмів? Ні, не про волю сей спів! Про неволю Плаче, […]...
- Леся Українка – Негода В темний вечір сиджу я в хатині; Буря грає на Чорному морі… Гомін, стогін, квиління пташині, Б’ється хвиля, як в лютому горі. Там на березі мріє кідками Морський човен, розбитий, нужденний, Наче звір, що в пустині пісками Його вихор засипав південний; Мов у неба рятунку благають Ті останки сумні, нещасливі, А з туману на них […]...
- Леся Українка – Кассандра (2) Кассандрин покій. Кассандра пише Сівілінську книгу на довгому пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом. Поліксена (у білому убранні, червоні стрічки й червоні квітки з гранати в косах) Кассандро, рідна, ти не знаєш, люба, Яка щаслива я! Який вродливий Мій Ахіллес, мій наречений! Часто Я з брами бачу, як він їде полем, Мов Геліос […]...
- Леся Українка – Метелик Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того […]...
- Леся Українка – “Завжди терновий вінець… “ Завжди терновий вінець Буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь На Голгофу, ніж хід тріумфальний. Так одвіку було Й так воно буде довіку, Поки житимуть люди І поки ростимуть терни. Але стане вінцем Лиш тоді плетениця тернова, Коли вільна душею людина По волі квітчається терном, Тямлячи вищу красу, Ніж та, що кричить на майданах: […]...
- Леся Українка – Соломон Коли Соломон став царем, то Адоніа мусів уже покинути думку про царювання. Він просив тільки через Вірсавію, щоб Соломон дав йому наймолодшу жінку з давидового гарему, але Соломонові здалося, що Адоніа починає вже далеко сягати в своїх бажаннях, і казав його забити в той же день. Святця Абіатара, що колись був прихильником Адонії, Соломон не […]...
- Леся Українка – Кассандра (4) Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині, – храм, ліворуч – брама. Смеркає. довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка долон, колишній наречений Кассандри, – до нього найбільше звертаються ті, що радяться. Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від […]...
- Леся Українка – Кассандра (5) Покій Кассандри. Нема нікого. Деїфоб (ввіходить) Кассандро! сестро! де се ти? Рабині! (Плеще в долоні і гукає.) Рабині, гей! З сусіднього покою увіходить рабиня старенька. Рабиня Що, владарю? Деїфоб Та що се, Невже моя сестра служниць не має, Що й не докличешся нікого? Рабиня Вжеж, Пророчиця рабинь всіх розпустила, Казала: годі вже тих царських звичок, […]...
- Леся Українка – Мердвен Бескиди сиві, червонії скелі, Дикі, непевні, нависли над нами. Се, кажуть люди, злих духів оселі Стали під хмари стінами. З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх Чортові сходи; Ходять злі духи по них та збігають Гучні веснянії води. Люди ж не сміють зійти по тих сходах Геть на верхів’я, туманом повиті, – […]...
- Леся Українка – Сліпець (Нарис-pendant) Motto: душі ніхто не бачить, а чує – не кожний. Дивна річ, я ніколи не знав напевне, сліпий я чи видющий. Люди часто вважали мене сліпим, а мені здавалося, що я таки видющий, тільки з того мені радощів не було, бо я не міг дивитись на сонце. Я пробував дивитись на нього крізь різнобарвні […]...
- Леся Українка – Камінний господар (3) Печера на березі моря в околиці Кадікса. дон Жуан сидить на камені і точить свою шпагу. Сганарель стоїть коло нього. Сганарель Навіщо ви все точите ту шпагу? Дон Жуан Так, звичка. Сганарель Ви ж тепер на поєдинки Вже не виходите. Дон Жуан Не маю з ким. Сганарель Хіба людей не стало? Дон Жуан Всі ті […]...
- Леся Українка – Граф фон Ейнзідель Чого в пишнім замку ні в однім вікні Всю ніч аж до ранку не гаснуть огні? Чи граф фон Ейнзідель гуляє? Так чом же ні співів не чуть, ні музик, А зрідка чувати приглушений крик? Чи граф фон Ейнзідель вмирає? Ні, граф фон Ейнзідель і жив, і здоров, Йому тільки в жилах бентежиться кров, Думки […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (4) Увіходить Йоганна, ще молода жінка, з слідами неабиякої вроди, але дочасно змарніла; убрана вбого, буйні коси, мідяного кольору з золотистими полисками, прикриті простим сільським покривалом. Вона спиняється у порога. Хуса (непривітно) То ти вернулась? Йоганна (тихо, покірно, але з захованням гідності) Так, я вернулася. Хуса А де ж твій тесля? Йоганна Його розп’ято. Ти хіба […]...
- Леся Українка – Біда навчить Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, – де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть. Тільки й того, […]...
- Леся Українка – На руїнах Драматична поема (з часів першого полону вавілонського) Ясна, місячна ніч. далеко розляглась рівнина Іорданська, на видноколі мріють гори Морія і Сіон, поблискуючи срібним верхів’ям проти місяця. В глибині, але не так далеко, як гори, чорніють руїни Єрусалима, де-не-де поміж ними блима вогник, либонь, в якій позосталій хатині, де ще живуть люди. По рівнині блукають люди. […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія п’ята) Там же, на курорті. Великий балкон, з нього вид на море і на побережне узгір’я. На балконі, ближче до стіни дому, сидить Оpeст на великому кріслі з коліщатами, біля нього столик з лікарствами, там лежать книжки, газети. Вихід 1 Оpест сам, знебулий, слабий; виражає нетерплячку в лиці і в рухах, то бере з столика газету […]...
- Леся Українка – Така її доля (Образок з життя) Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла, не гірш, як у людей. Та й нащо їй велика хата? Сама вона живе в ній із своїм старим: ні діток не має вона, ні родини; от хіба тільки сусідка або кума забіжить часом на попрядки чи так у свято прийде одвідати; а […]...
- Леся Українка – Кассандра (Епілог) Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої. дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема. Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім. Клітемнестра (до Егіста) Такої зустрічі ніхто […]...
- Леся Українка – “Чи тільки ж блискавицями літати… “ Чи тільки ж блискавицями літати Словам отим, що з туги народились? Чому ж би їм не злинути угору, Мов жайворонка спів, дзвіночком срібним? Чом не розсипатись над чорною ріллею, Мов дзвінкий дощ, просвічений промінням? Чом не заграти колом танцюристим, Мов ті листочки, що зриває буря, Мов діамантові сніжинки в хуртовину? Чи тільки зірка тим ясніше […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (3) Хуса От, кара божа з нею! (Плеще в долоні.) Увіходить управитель. Поклич мені Сабіну. Управитель іде. За хвилину ввіходить Сабіна, молода, гарна рабиня-самаритянка, убрана на грецько-римський лад, і мовчки спиняється в порога. Хуса (до Сабіни) От що, слухай… Сьогодні в мене будуть гості з Рима, Поважні і Потрібні, – розумієш? Сабіна (хизуючись, з усмішкою) Сабіна […]...
Остап вишня пeрший диктант.