Лілія Ніколаєнко – Мольфаре, наближається гроза
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Трикапки затремтіли у сльозах
І темно стало від облудних марень.
Веде мене язичниця-любов
Дорогою із гір – та все у прірву…
Молитву шепче мовою дібров,
Отруйний хміль із коренем не вирву.
“Знайдеш його в наступному житті… ” –
Мені сказала доля і розтала
Снігами окаянних почуттів,
І в душу крига врізалась кресалом.
Не стримуй дощ, мольфаре, хай гримить,
І серце крають муки-блискавиці!
Ця повінь-ніч украла пів-зими.
І душу, безіменну і безлицю…
Мольфаре, наближається гроза…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Лілія Ніколаєнко – Ну от. Тепер я старша ще на вірш Ну от. Тепер я старша ще на вірш. А ти іще на вірш від мене далі… Як постріли у душу – галас тиш. У скриньку серця – листопад печальний. Ти вільний, хай у прозах, і чужих… А я – повік заручниця образи. Вона – і муза, і щоденний гріх. А спогад, як лихвар скупого часу. […]...
- Лілія Ніколаєнко – На все свій час На все свій час – як у святім Письмі, Та нині в мене часу забагато, Удосталь, щоб каратись і карати За ті плоди, що дав лукавий змій. Я мала небо, та не мала крил, Тепер мощу камінням шлях до раю, Що інші розкидали – я збираю, Мов на папері душ слова-дари… Я мала тишу, та […]...
- Лілія Ніколаєнко – Останній вірш Останній вірш. думок гарячий біль. Палац вітрів зруйнований прозрінням. Душа вагітна тишею безсиль. У серце ж без гріха – летить каміння. Останній грім розірваних небес. У літерах-дощах – печальна сповідь. Не прийме жодна із твоїх адрес Дарунку запізнілої любові. Останній Рим ілюзій упаде. І винесе сумління грізний вирок. А спокій… Не знайду його ніде. Та […]...
- Лілія Ніколаєнко – Моя душа з твоєю не римується Моя душа з твоєю не римується, До тебе не дублюються ключі. А жахи бродять по безлюдних вулицях, Утікши з кінозалів уночі. Мої думки холодним сонцем зморені. В дешевих барах не злічити їх… Твої кишені вщент набиті зорями. В паяців ти на них купуєш сміх. Твої слова не в такт дощам і сумнівам. Ти в чергах […]...
- Лілія Ніколаєнко – А знаєш, ненависть – це теж любов А знаєш, ненависть – це теж любов, Помножена на гордість і образи, Загублена в сувоях древніх мов, Покроєна іржавим лезом часу… Не всі святі, хто не пізнав гріха, Не всі лихі, у кого чорні крила. Я вірю в те, що ти мене кохав, Та суть твоя вбиває, а не цілить… Не зрушиться в душі болюча […]...
- Лілія Ніколаєнко – Нічого особистого – лише поезія Твоя душа, немов бездонна амфора, А каяття – фальшиві самоцвіти… У наших діалогах лиш метафори, Ремарки протиріччя – непомітні. Твої слова – барвистий рій метеликів, Увечері помруть – і стане сумно… Рожевим димом недомовки стеляться… (у слів.. ти знаєш… є свої парфуми!) Ніяких ризиків… всі карти – козирі… Ми граємо на душі… і на вірші, […]...
- Ліна Костенко – Гроза проходила десь поруч Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім. Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін. Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі. Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі. Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів. А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім. Гроза погримувала […]...
- Олександр Олесь – “Гроза пройшла, і сліз безкрає… “ Гроза пройшла, і сліз безкрає На листях, травах, на квітках, Ласкаво, ясно сонце сяє І відбивається в сльозах. 1905...
- Ніч. Гроза Ніч. Гроза. І блискавка чарує. Я в захваті дивлюся у вікно. Завмер у грудях страх, Узорами малює Бог блискавками щось у небесах. А може, це є знак? Цей гуркіт грому, Лякає всіх, хто вдома, а хто ні, І люди всі: знайомі й незнайомі, Завмерли своїм поглядом в вікні…...
- Дмитро Загул – “Мов та лілія ніжна і біла… “ Мов та ліля ніжна і біла, Що росте на дзеркальній воді, Так і ти в моїм серці зацвіла, Пелюстки розгорнула бліді. Нахилила маленьку головку І до серця шепочеш: люблю… І листками м’якенького шовку Оповила ти душу мою. Я з коханн і сохну, і млію, Та ніколи його не згашу, Бо в душі я твій образ […]...
- Олександр Олесь – “Гроза пройшла… зітхнули трави… “ Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти… А сльози ще тремтять на них. 1905...
- Гроза над Калиновом (по пьесе А. Н. Островского “Гроза”) В 1856 году Островский совершил путешествие до Волге от истоков реки до Нижнего Новгорода. Полученные впечатления многие годы питали его творчество. Отразились они и в “Грозе”, действие которой происходит в вымышленном глухом волжском городке Калинове (он будет потом еще дважды упоминаться в других пьесах – “Лесе” и “Горячем сердце”). Люди “Грозы” живут в особом состоянии […]...
- Сочинение на тему: Гроза Кому из нас не знакомо то томительное чувство, которое навевает гроза. Когда охватывает напряженное ожидание, предчувствие трагедии. Когда хочется, поскорее спрятаться, убежать, но словно завороженный стоишь и смотришь на властно разворачивающееся перед тобой действо. Неизъяснимой тоской наполняется сердце, когда собирается гроза. Такая грусть овладевает, что начинаешь особенно остро чувствовать свое одиночество. Безысходные мысли огромной сизой […]...
- Відлига Голова схилилась на плече, Свитою ледь закрита, Ні слова, а все тече Течія біллю вкрита. Вислухай, та може зрозумій Розум мій, що у тумані, Безлад подиху і дій, Почуття мої тобі підвладні. О пташко, серце крає Течія, що ллється без зупину, Думка безладу карає За несказані слова у спину. Зачинились за тобою двері, Боявся я […]...
- Смысл названия драмы “Гроза” Буря, скоро грянет буря! А. М. Горький Творчество А. Островского – русского Мольера и русского Шекспира, как его иногда называют, сегодня, в эпоху становления специфической формы “дикого капитализма”, требует новых подходов и более внимательного прочтения, ибо вновь поднимает проблемы, которые волновали общество как в середине XIX, так и в конце XX – начале XXI века. […]...
- Перебийніс Петро – Сохне глина руда Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки По снігах навпрошки – І дорога коротша. На рівнині зими Непомітно димить Полинова пороша. За стогами стоги, За снігами сніги – Несподівані гості… Ох, нікого нема! Тільки біла пітьма Та козацькії кості....
- Павло Мовчан – Щільність Довільним кольором зелено Поля похилі узялися; Не тішився, бо довкіл мене Була земля, підшита лисом. Вона прозоро парувала, Хоч у ярках сніги таїла. А ти в повітрі віддзеркаливсь Березяно обличчям білим. Тепло циганськими губами Торкалося щоки зрадливо… Весна підшита холодами І смушком пірчастої зливи… Хоч з соняшника сніг обсипавсь, А в стільниках розтала крига, Та […]...
- Смысл названия пьесы А. Н. Островского “Гроза” Островского по праву можно назвать великим русским драматургом. В своих произведениях он впервые показал жизнь и быт купеческого сословия. В пьесе “Гроза” писатель охарактеризовал состояние провинциального общества в России накануне реформ. Драматург рассматривает такие вопросы, как положение женщины в семье, современность “Домостроя”, пробуждение в человеке чувства личности и собственного достоинства, взаимоотношения “старого”, угнетающего, и “молодого”, […]...
- Нужна ли гроза в темном царстве (по пьесе А. Н. Островского)? Где ты, гроза – символ свободы? А. С. Пушкин Драма Островского “Гроза” – самое значительное произведение известного драматурга. Она была написана в 1860 году в период общественного подъема, когда трещали устои крепостничества и в душной атмосфере действительности собиралась гроза. Пьеса Островского переносит нас в купеческую среду, где домостроевские порядки поддерживались наиболее упорно. Жители провинциального города […]...
- Твір на тему: Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші. Один з них я показала нашій учительці з літератури. Він їй дуже сподобався. Ось цей вірш: Все вкрито інеєм давно. Це перший з подихів зими. Моє зачинене вікно – Це другий з подихів зими. Усі дерева сплять неначе Та кришталеві бачать сни. І дощ у небі більш не […]...
- Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
- Система образов в пьесе А. Н. Островского “Гроза” В 1856 году А. Н. Островский отправляется в экспедицию по Волге вместе со многими театралами и писателями. В результате автор пишет пьесу “Гроза”, в которой отражена жизнь интересующего автора социального слоя: мещанства и купечества, представленного в произведении с помощью собирательного образа города Калинова, названного Добролюбовым “темным царством”. Название – ключ к пониманию произведения. Образ грозы […]...
- Проблематика пьесы Островского “Гроза” “Гроза” есть, без сомнения, самое решительное произведение Островского; взаимные отношения самодурства и безгласности доведены в ней до самых трагических последствий… В “Грозе” есть даже что-то освежающее и ободряющее. Н. А. Добролюбов А Н. Островский уже после появления своей первой крупной пьесы получил литературное признание. Драматургия Островского стала необходимым элементом культуры его времени, он сохранял положение […]...
- Сочинение на тему: Майская гроза (1 вариант) Случалось ли вам когда-нибудь попасть под первый весенний дождь? Оказаться в поле в разгар грозы? Слышать близкие раскаты грома и видеть сверкающие молнии в грозовом небе? Эти впечатления остаются надолго – пугающие и захватывающие одновременно, очаровывающие дыханием вступившей в свои права весны. Весенняя гроза совсем не похожа на грозу летом или осенью. Это совершенно особенное […]...
- Я читаю вірші Ф. Тютчева про весну (“Весняна гроза”, “Весняні води”) Ф. Тютчева називають співцем природи. її краса з дитинства ввійшла в серце поета з полів і лісів, що оточували його рідний Овстуг, із чудових придеснянських луків і березняків, неосяжного синього неба Брянщини. Один із найкращих віршів відомого поета “Весняна гроза” присвячений природі. Незважаючи на те що поет написав його в Німеччині, мені здається, думками і […]...
- Анна Ахматова – “Ні до кого і слова в ці дні не кажу… ” (в перекладі М. Тарнавської) В перекладі Марти Тарнавської Анна Ахматова По неделе ни слова ни с кем не скажу… * Ні до кого і слова в ці дні не кажу, Біля моря самотня сиджу, І так любо, що бризки солоні морські, Як і сльози мої, гіркі. Весни й зими пройшли, та мені лиш одна Залишилась у згадці весна. Вже […]...
- Сочинение на тему: Майская гроза (2 вариант) Вчерашнее утро было тихое, теплое и безоблачное. В такие дни особенно не хочется идти в школу, потому что, когда сидишь у окна, невозможно слушать объяснения учителя. Крики малышей на улице, пение птиц на деревьях, близость каникул не дают сосредоточиться на уроках – взял бы, да и выпрыгнул прямо в окошко на зеленую траву, в кусты […]...
- Жанровое своеобразие пьесы А. Н. Островского “Гроза” Жанр пьесы А. Н. Островского “Гроза” – спорный вопрос в русской литературе. В этой пьесе сочетаются черты как трагедии, так и драмы (т. е. “бытовой трагедии”). Трагическое начало связано с образом Катерины, которая представляется автором как незаурядная, светлая и бескомпромиссная личность. Она противопоставляется всем прочим лицам пьесы. На фоне других молодых героев она выделяется своим […]...
- Символика в пьесе А. Н. Островского “Гроза” Для произведений реалистического направления характерно наделение предметов или явлений символическим смыслом. Первым этот прием использовал А. С. Грибоедов в комедии “Горе от ума”, и это стало еще одним принципом реализма. А. Н. Островский продолжает традицию Грибоедова и наделяет важным для героев смыслом явления природы, слова других персонажей, пейзаж. Но в пьесах Островского есть и своя […]...
- “Трагедия совести” (по пьесе А. Н. Островского “Гроза”) В “Грозе” Островский показывает жизнь русской купеческой семьи и положение в ней женщины. Характер Катерины сформировался в простой купеческой семье, где царила любовь и дочери предоставлялась полная свобода. Она приобрела и сохранила все прекрасные черты русского характера. Это чистая, открытая душа, не умеющая врать. “Обманывать то я не умею; скрыть то ничего не могу”, – […]...
- Жанровое своеобразие драмы “Гроза” “Гроза” – народная социально-бытовая трагедия. Н. А. Добролюбов “Гроза” выделяется как главное, этапное произведение драматурга. “Гроза” должна была войти в сборник “Ночи на Волге”, задуманный автором во время поездки по России 1856 года, организованной морским министерством. Правда, Островский затем изменил свое решение и не объединил, как предполагал вначале, цикл “волжских” пьес общим заглавием. “Гроза” вышла […]...
- Русский характер Катерины (“Гроза”) Драма Островского “Гроза” выделяется из великого множества его пьес именно благодаря Катерине. В драматургии очень редко случается “живой” положительный герой. Как правило, у автора достаточно красок для отрицательных персонажей, а вот положительные всегда выходят примитивно-схематичными. Быть может, оттого, что в этом мире так мало действительно доброго. Катерина – главный персонаж драмы Островского – единственное, что […]...
- Стихотворение Н. Заболоцкого “Гроза идет” (Восприятие, истолкование, оценка) И мы должны понять, что есть значок, Который посылает нам природа… Н. Заболоцкий Поэт мысли, философских раздумий, тонкий лирик – таким вошел в русскую поэзию XX века Николай Заболоцкий. В его жизни было многое: учеба на историко-филологическом факультете Московского университета, переписка с К. Циолковским, арест и ссылка, но главное, в его жизни всегда была поэзия. […]...
- В чем двойной смысл заглавия драмы А. Н. Островского “Гроза”? В пьесах Островского отразилась, словно в зеркале, вся жизнь русского купечества. Драма “Гроза” показывает читателю достоверную картину трагедии, которую можно считать совершенно обыденным явлением для купеческой среды. Быт и нравы русского купечества были способны довести человека до нравственной и физической гибели, и Островский в своих произведениях показывает все ужасные в своей обыденности и типичности обстоятельства, […]...
- “Темное царство” и его жертвы (по пьесе А. Н. Островского “Гроза”) “Гроза” вышла в свет в 1859 г. (накануне революционной ситуации в России, в “предгрозовую” эпоху). Ее историзм заключается в самом конфликте, непримиримых противоречиях, отраженных в пьесе. Она отвечает духу времени. “Гроза” представляет собой идиллию “темного царства”. Самодурство и безгласие доведены в ней до предела. В пьесе появляется настоящая героиня из народной среды и именно описанию […]...
- “Гроза” А. Н. Островского – драма или трагедия? “… Мир затаенной, тихой вздыхающей скорби” изображает драматург, воплощая его события и характеры в образах персонажей драмы “Гроза”, и очевидно, что слова Н. Добролюбова помогают точнее дать жанровое определение произведения. “… Мир тупой, ноющей боли, мир тюремного, гробового безмолвия… ” – но целый мир, а не фрагмент его, – мир, взятый во всей полноте своих […]...
- Идея обреченности “темного царства” в драме “Гроза” Наивысшим художественным достижением А. Н. Островского в предреформенные годы стала драма “Гроза”. Автор переносит нас в провинциальный купеческий городок Калинов, жители которого упорно держатся за веками сложившийся образ жизни. Но уже в начале пьесы становится ясно, что те общечеловеческие ценности за которые ратует Домострой, давно уже потеряли свои смысл для невежественных обитателей Калинова. Для них […]...
- Проблема любви в драме А. Н. Островского “Гроза” Драма А. Н. Островского “Гроза” была написана в 1859 году, накануне больших перемен в России. Писателем был создан в драме образ, принципиально новый в русской литературе. По словам Добролюбова, “характер Катерины, как он исполнен в “Грозе”, составляет шаг вперед не только в драматической деятельности Островского, но и во всей нашей литературе”. Главной проблемой произведения, без […]...
- Две судьбы, две трагедии (по произведениям “Гроза” А. Н. Островского и “Леди Макбет Мценского уезда” Н. С. Лескова) Две судьбы, две трагедии… . Про кого же эти грустные слова? Эти слова о двух героинях: Екатерины Кабоновой и Екатерины Измайловой, из произведений “Гроза” и “Леди Макбет Мценского уезда”. Так в чем же их трагедия? Для этого нужно обратиться к содержанию произведений. В обеих пьесах главных героинь зовут Катеринами, как уже упомяналось выше. Начнем с […]...
- Проблема человеческого достоинства в драме “Гроза” На протяжений своего творческого пути А. Н. Островский создал ряд реалистических произведений, в которых изобразил современные ему действительность и жизнь российской провинции. Одно из них – пьеса “Гроза”. В этой драме автор показал дикое, глухое общество уездного города Калинова, живущее по законам Домостроя, и противопоставил ему образ свободолюбивой девушки, не пожелавшей смириться с калиновскими нормами […]...
Проблема сімейного щастя в драмі ляльковий дім.