Лілія Ніколаєнко – На все свій час
На все свій час – як у святім Письмі,
Та нині в мене часу забагато,
Удосталь, щоб каратись і карати
За ті плоди, що дав лукавий змій.
Я мала небо, та не мала крил,
Тепер мощу камінням шлях до раю,
Що інші розкидали – я збираю,
Мов на папері душ слова-дари…
Я мала тишу, та не знала сну,
Бо в тиші серця забагато крику,
Але свободу приручила дику,
Програла бій, та виграла війну.
Позбав мене, мій Боже, від спокус,
Які ведуть до марноти і тліну,
За фальш продати не дозволь безцінне, –
Бо нині це усе, чого боюсь.
У вічність упаде життя ріка,
Та має все ціну – добро і лихо.
Бо істина, стомовна і столика,
Не дасть себе пізнати без гріха…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Лілія Ніколаєнко – Ну от. Тепер я старша ще на вірш Ну от. Тепер я старша ще на вірш. А ти іще на вірш від мене далі… Як постріли у душу – галас тиш. У скриньку серця – листопад печальний. Ти вільний, хай у прозах, і чужих… А я – повік заручниця образи. Вона – і муза, і щоденний гріх. А спогад, як лихвар скупого часу. […]...
- Лілія Ніколаєнко – А знаєш, ненависть – це теж любов А знаєш, ненависть – це теж любов, Помножена на гордість і образи, Загублена в сувоях древніх мов, Покроєна іржавим лезом часу… Не всі святі, хто не пізнав гріха, Не всі лихі, у кого чорні крила. Я вірю в те, що ти мене кохав, Та суть твоя вбиває, а не цілить… Не зрушиться в душі болюча […]...
- Лілія Ніколаєнко – Мольфаре, наближається гроза Мольфаре, наближається гроза… Серед зими дощем вагітні хмари. Трикапки затремтіли у сльозах І темно стало від облудних марень. Веде мене язичниця-любов Дорогою із гір – та все у прірву… Молитву шепче мовою дібров, Отруйний хміль із коренем не вирву. “Знайдеш його в наступному житті… ” – Мені сказала доля і розтала Снігами окаянних почуттів, І […]...
- Лілія Ніколаєнко – Останній вірш Останній вірш. думок гарячий біль. Палац вітрів зруйнований прозрінням. Душа вагітна тишею безсиль. У серце ж без гріха – летить каміння. Останній грім розірваних небес. У літерах-дощах – печальна сповідь. Не прийме жодна із твоїх адрес Дарунку запізнілої любові. Останній Рим ілюзій упаде. І винесе сумління грізний вирок. А спокій… Не знайду його ніде. Та […]...
- Лілія Ніколаєнко – Моя душа з твоєю не римується Моя душа з твоєю не римується, До тебе не дублюються ключі. А жахи бродять по безлюдних вулицях, Утікши з кінозалів уночі. Мої думки холодним сонцем зморені. В дешевих барах не злічити їх… Твої кишені вщент набиті зорями. В паяців ти на них купуєш сміх. Твої слова не в такт дощам і сумнівам. Ти в чергах […]...
- Лілія Ніколаєнко – Нічого особистого – лише поезія Твоя душа, немов бездонна амфора, А каяття – фальшиві самоцвіти… У наших діалогах лиш метафори, Ремарки протиріччя – непомітні. Твої слова – барвистий рій метеликів, Увечері помруть – і стане сумно… Рожевим димом недомовки стеляться… (у слів.. ти знаєш… є свої парфуми!) Ніяких ризиків… всі карти – козирі… Ми граємо на душі… і на вірші, […]...
- Андієвська Емма – Навколо передумов Воює далі, хоч давно помер, Самітній лицар в тилягах цеглястих. Як гупа серце крізь опале листя. – Єдиний змиг, – й помандрував крізь мур. Минуще – свій – і вміст, і хвилемір – Із капищами марноти і млости. Бува, що й смерть шаленцеві полестить, Хоч в неї – з атраментом каламар. Як немовля, яке – […]...
- Дмитро Загул – “Мов та лілія ніжна і біла… “ Мов та ліля ніжна і біла, Що росте на дзеркальній воді, Так і ти в моїм серці зацвіла, Пелюстки розгорнула бліді. Нахилила маленьку головку І до серця шепочеш: люблю… І листками м’якенького шовку Оповила ти душу мою. Я з коханн і сохну, і млію, Та ніколи його не згашу, Бо в душі я твій образ […]...
- Надія Ковалюк – Будує ніч для неба свій гарем Будує ніч для неба свій гарем Із зір-іскринок, вічних полонянок, Що мерехтять, як тисячі знамен, Аж поки їх не викраде світанок. Виконують громи небесний хіт, Симфонія дощів мене чарує… Як лицарі, збираючись в похід, Дерева одягають листя-збрую… А я-до щастя міряю стежки,- Вони ж такі безмежні і безкраї… Шукаю свою долю крізь роки, Як макову […]...
- Надія Ковалюк – Шукатиму до щастя я свій путь Шукатиму до щастя я свій путь, До справжнього, до самого земного. І стрілки на годиннику завмруть… Сьогодні-день народження у Нього. Я серцем напишу йому листа, Якому не дійти до адресата. Мені на це не вистачить життя- Бо так багато хочу побажати. Усі слова, не сказані колись- Можливо зайві, навіть не потрібні. Та він – в […]...
- Ірина Зінковська – На все свій час На все свій час і всьому воля Божа: Навік залишити чи далі йти. І часом плачеш: більш я вже не можу! Візьми свій хрест – для Бога цінний ти. Хоч огортає страх, смертельний відчай – На Бога поклади свою журбу. Молитвою і вірою засвідчуй Сердечну відданість добру. І що б не сталось, звідки б не […]...
- Свій шлях Кожен з нас по своїй дорозі іде, Янгол небесний нас по ній поведе. Багато людей свій шлях знайдуть, А друзі й кохання їх проведуть. Кохання – то світло, ненависть – то ніч, І про ці почуття чуть зусібіч. Іде вічна війна світла проти ночі, Й на обидві сили ти не закриєш очі. В душі кожного […]...
- Твір на тему: Як я організую свій робочий день Як я організую свій робочий день Свій робочий день я намагаюся вкрай заповнити. Я не люблю, коли хоч одна хвилина прожита даремно. Змалку мене привчили батьки жити наповнено, цікаво і корисно. Корисно не лише для себе, а й для інших. Іноді друзі дивуються: невже не хочеться відпочити – просто полежати, “поплювати у стелю”? Для мене […]...
- Іван Франко – “Тяжко-важко вік свій коротати… “ Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку […]...
- Олександр Олесь – “Хто в час пожежі край свій кине… “ Хто в час пожежі край свій кине І, як боюн, в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни. Не знайде той ніде притулку, Не стріне усміху ніде, Не вгледить в друзях порятунку, Коли знесилений впаде. Коли ж, зотлівши у провині, Додому вернеться в свій край, О друже-брате, не питай: Умри, як […]...
- Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
- Іван Андрусяк – і будеш ти як провидець ділити свій отченаш І будеш ти як провидець ділити свій отченаш На біле і на червоне на страх і на суєту І вірити в очевидне що демон є серед нас Та він забажає інших неволити в цю слоту Печеного диму просить солоним дощем блука І усмішка його боса як шибениця тонка Приносити в жертву людям наївних таких людей […]...
- Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
- Твір на тему: У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру) У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру) Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються “програмні” твори. Я полюбляю “легке чтиво”. Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним […]...
- Твір на тему: Як обрати свій шлях у житті Сенс життя в красі та силі прагнення до Цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент Буття мав свою високу мету. Максим Горький На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як […]...
- Твір на тему: Як я організовую свій робочий день Як я організовую свій робочий день Перш ніж розповісти про свій робочий день, хотілося б зазначити, що не такий він ще й робочий. Так, я ходжу до школи, виконую домашні завдання, допомагаю по дому, але це все не те, що чекає на нас у майбутньому, мається на увазі, справжня робота. Хоча дехто вважає, що школа […]...
- Павло Мовчан – “Все знаджує мене: повітря забагато… “ Все знаджує мене: повітря забагато – Легені роз’їда, рамена прихиля, Громадно зависа, щоб втиснути, впечатать В повітря весняне, у скаменілий шлях. Земля, немов плита, на ноги знизу тисне, Щохвилі важча плоть, вповільнюється крок, І пада хмара вниз, мов камінь, прямовисно, І входить в кров пісок… Немає способу на захист чи заруку: Дерева, наче мур, оточують […]...
- Пушкін – свій для всіх епох Пушкін – свій для всіх епох Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца. Фірдоусі Поезія Пушкіна і сам його образ – це пульсуюче щохвилини життя. Для нас Пушкін ніколи не буде застиглим класиком. Усе тому, що понад […]...
- Твір на тему: Що я знаю про свій родовід Що я знаю про свій родовід Роде мій красний, роде мій прекрасний! Ось уже майже, двісті років ти пишеш свій мудрий літопис життя. І я вдячна вам, отим першим невідомим поселенцям, які дали життя моєму родоводу. Що вас привело у цей чудовий степовий край, я не знаю. Можливо, ви мандрували до Азовського моря по харчі, […]...
- У кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу народу, І там я почорнів з розпуки”. В. Стефаник Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат – він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська […]...
- Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу Народу, і там я почорнів з розпуки”. / В. Стефаник / Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити […]...
- “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай” (Володимир Сосюра) Поетична спадщина Володимира Сосюри багата на патріотичні мотиви. Від світанку до кінця свого творчого шляху поет жив піснею про Вітчизну. Жита думами про Батьківщину, складати про неї пісні – найвище покликання співця. Пісня Сосюри вільно злетіла над рідним краєм, славлячи його мальовничі простори, міста і села, працьовитих людей: Твої міста і люди, Твої поля й […]...
- Віра у свій талант (за повістю Степана Васильченка “Талант”) В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX – початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов’язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника. Духовний світ і світогляд письменника формувався серед розкішної природи у великій убогій, але дружній і мирній родині бідного ремісника-шевця Василя […]...
- Твір на тему: Я люблю свій старий сад… (твір-опис) Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку – теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не […]...
- Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ (за романами Івана Багряного та Василя Барки) У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі. І тільки коли вони опинилися далеко від Радянської імперії, вони змогли розповісти нам правду. Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола, які влаштувала радянська […]...
- “Кожен повинен боронити свій рідний край… ” за оповіданням Б. Грінченка “Олеся” У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме він розповідає […]...
- Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі. І тільки коли вони опинилися далеко від […]...
- Михайло Кишкань – Найсвітлішому почуттю Слухай, приходь до мене опівдні. Я буду там, де ми вперше разом Рилися словом в своєму спідньому, Ставили в фас образи. Знаю, не кликав. Пробач, що кличу Криком забутого на зупинці Крайнім трамваєм. Удар в обличчя, Хочеш, заїдь по пиці. Стрибай до мене у павутиння, Сноване тим, хто не вмів кохати. Тільки щоб ти, а […]...
- Павло Глазовий – Запрошення – В мене завтра новосілля. Приходь, як до брата. Будівельна, 48, квартира сто п’ята. Я дзвінка ще не поставив, так ти сигналь стуком. Можна стукати коліном, можна й закаблуком. – А чому не кулаками, дозволь запитати? – Так ти ж будеш подарунки у руках тримати....
- Вервиця на службі Божій Початок: Отче Небесний, жертвую Тобі через Непорочне Серце Марії Ісуса, Твого Улюбленого Сина, який жертвувався колись на Хресті і далі безперервно жертвується на Престолах по цілому світі. Через Непорочне Серце Марії прийми ласкаво цю несплямлену Жертву, чисту і святу, і змилуйся над нами. Не дозволь, щоб Кров Твого Сина даремно проливалася на Вівтарях, не дозволь, […]...
- Микола Вінграновський – Моєму морю Прийшла моя пора тебе зустріти, Ступить на твій клекочучий поріг! Відмічений суворим правом жити, – З тобою розминутись я не міг! Мене ти кликало своєю глибиною, І серце моє рано споловіло. Над збуреною вирною габою Воно з тобою ще не клекотіло!.. Ти чуєш, море?! Юність моя, зоре, В твоїх просторів синьокрилий дим! Я молодим прийшов […]...
- Надя Ковалюк – Те, що було – того вже немає Те, що було – того вже немає. Все минуло… Залишився біль. Це поверненню не підлягає. Цьому всьому – мене ти навчив. Я навчилась латати, де рветься, Залишаючи сотні рубців. І тебе виривати із серця. Не хотілось. та ти так навчив. Я вже вмію без слів і розмови Прочитати людей по очах, Відчуваючи безпомилково, Де солодка […]...
- Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
- Твір на тему: За що я люблю свій ліцей (твір-розповідь на основі побаченого) За що я люблю свій ліцей (твір-розповідь на основі побаченого) Хвилювання… Квіти… Новий портфель… Нові друзі. З цього розпочався мій довгий шлях навчання у ліцеї. Були, звичайно, тривоги: як приймуть, що скажуть, але тепер вже все позаду. Я, тримаючи батьків за руки і весело перестрибуючи калюжі, наближаюся до ліцею. Я вважаю, що Перше вересня – […]...
- Андієвська Емма – Віддих На швидкість іншу – тліну інвентар, І джерело – вмить – простягає ложку Для спраглого, хоч той, – ледащо, – з ліжка Силкується ще – власну долю – в тир. Нутро – з-під форм – усе – ніяк котурн Минущого, що світ годує з пляшки. Без віника – у сон – пекельний служка Зганя живе, […]...
Стислий переказ твору москаль чарівник.