Ліна Костенко – А затишок співає, мов сирена

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,- це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне – дивитись в очі звіру
І просто – залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
Коли на мене звіра нацькують,
О, я впізнаю ту непроторенну
Глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
Скажу, як той найперший з християн:

– Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Опис чудовиська з твору митькозавр із юрківки.
Ви зараз читаєте: Ліна Костенко – А затишок співає, мов сирена
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.