Літературно-артистичне товариство

Related posts:

1. Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з […]...
2. Літературно-естетичні погляди Г. Сковороди Літературно-естетичні погляди Г. Сковороди I. Г. Сковорода – філософ-просвітитель XVIII століття. II. Основні проблеми філософії та творчості Г. Сковороди. 1. Проблема сутності людини. 2. Проблема людського щастя. 3. Пошуки шляху до всенародного щастя. III. Основні положення вчення філософа. 1. Пізнання себе. 2. Вибір “сродної праці”. (Суспільство, в якому кожна людина знайшла своє місце у світі […]...
3. Літературно-критичний огляд Літературно-критичний огляд – літературно-критична стаття, у якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об’єднаних за певним принципом. Найчастіше в Л.-к. о. підсумовується розвиток літератури за певний період (І. Франко, “З останніх десятиліть XIX віку”); аналізуються твори певного жанру за окремий відрізок часу (І. Франко, “Наша поезія в 1901 році”) або матеріали, вміщені у тому […]...
4. Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – 30-х рр. XX ст. в Україні Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін “розстріляне відродження” вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, уживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-1930-х рр. За це десятиліття […]...
5. Експресіонізм – літературно-мистецька стильова течія початку XX ст Експресіонізм (від франц. expression – вираження, виразність) – літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку XX століття. Основний творчий принцип експресіонізму – відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське “Я”, напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку […]...
6. Літературно-художній образ Літературно-художній образ – 1) естетична категорія, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу; сформований фантазією письменника світ, тією чи іншою мірою співвідносний зі світом реальним на рівні суспільних, культурних, історичних, психологічних та інших явищ. Міметичне розуміння категорії Л.-х. о. (коли уявний світ визнається за більш чи менш докладне відтворення дійсності у художній формі) […]...
7. Літературно-естетична орієнтація України: погляд Сергія Жадана (народився 1974 року) Народився на Старобільщині Луганської області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного педагогічного університету Їм. Г. С. Сковороди. Мешкає в Харкові. Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок “Рожевий дегенерат” (1995), “Цитатник” (1995), “Генерал Юда” (1995), “Пепсі” (1998) та ін. Член Асоціації українських письменників. Літературно-естетична орієнтація України: погляд Сергія Жадана Відродження вітчизняної культури на початку минулого […]...
8. Бойове товариство, побут і звичаї запорожців у повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” М. Гоголь – видатний письменник – присвятив опису яскравих сторінок українського козацтва повість “Тарас Бульба”. Щодо опису побуту і звичаїв запорожців письменник намагався наслідувати дійсність. Все, що відбувалося на Січі, читач бачить очима Остапа та Андрія. Разом з ними милується величезним козаком, який спав прямо посеред дороги, розкинувши вільно руки й ноги. Вражає читача, як […]...
9. Естетизм Естетизм – збірна назва літературно-мистецьких течій, які у своїх маніфестах і творах висувають на перше місце естетичні програми і естетичні особливості мистецтва (“парнасці”, “неокласики”, символісти тощо). Е. обстоює літературу в її іманентній сутності, художній автономності, не підлеглій позамистецьким сферам, але рівновеликій їм. Термін “Е.” вживається прихильниками соціологічних теорій мистецтва для упереджено вульгарної характеристики праць своїх […]...
10. Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії. По-друге, Л. і. вживаються як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак: анаграма, буриме, головоломка, […]...
11. Літературно-музична композиція за творчістю В. Симоненка Сценарій Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ В. Симоненко (Літературно-музична композиція за творчістю В. Симоненка) Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ В. Симоненко (Літературно-музична композиція за творчістю В. Симоненка) Шкільний зал прибраний під українську світлицю – квітами, рушниками, вишивками. На стіні – портрет В. Симоненка, під ним […]...
12. Основні літературно-стилістичні напрями, течії Монументалізм – напрям в оригінальній літературі Київської Русі XI ст. (поряд з перекладною літературою). Прикладом творів цього стилю є “Повість минулих літ”. Визначальні риси монументалізму: відносно проста композиція творів. Характерна риса – думки викладу часто концентруються в певну афористичну формулу, здебільшого наприкінці викладу. Іноді формула повторюється кілька разів протягом викладу. Літературне завдання цілого твору або […]...
13. Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина належить історії,- краще з його доробку живе активним життям сьогодні і житиме завтра, бо не втрачає з плином часу, тієї ідейно-естетичної […]...
14. Цей неоднозначний Панько Куліш (Після знайомства з літературно-критичними матеріалами про письменника) Пантелеймон Куліш – майже загадкова постать у літературі. Бо хоча про нього й відомо багато, та все ж збагнути його як особистість дуже складно – настільки різняться оцінки критиків різних періодів розвитку історії. Мене завжди цікавили письменники, передусім, як особистості, як люди: їхня манера розмовляти, спілкуватися з іншими людьми, висловлювати своє ставлення до тих чи […]...
15. Антропологізм Антропологізм (грецьк. anthropos – людина, logismos – судження) – філософське вчення, згідно з яким поняття “людина” є центральною світоглядною категорією, з допомогою якої можна пояснити сутність природи і суспільства. Розроблялося філософами на “матеріалістичній” основі (К.-А. Гельвецій, Л. Фейербах) або з “ідеалістичних” позицій (Ф. Ніцще, В. дільтей, Г. Зіммель). А. відбився в естетичних системах класицизму і […]...
16. Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
17. Нова українська література Нова українська література – українська література XIX ст., що базувалася на іманентній національній основі – народній мові. Започаткована виданням “Енеїди” І. Котляревського (1788), яка підсумовувала ідейно-естетичні пошуки давньої української літератури та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників (так звана “Котляревщина”). Н. у. л. пережила тимчасовий спалах сентименталізму (І. Котляревський, […]...
18. Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
19. Громадянська лірика Громадянська лірика – умовна назва ліричних творів, в яких актуалізуються соціальні та національні мотиви. Однак вона не складає окремої групи. Г. л. присутня й у вірші-пейзажі (у вірші “Садок вишневий коло хати” Т. Шевченка мовиться не лише про ідилічний вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світобуття), в інтимних поезіях (у відомих […]...
20. Таблиця “Літературний процес XX століття” Початок XX ст. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцюбинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література […]...
21. Стаття Стаття – науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі чи газеті. Один із найпопулярніших публіцистичних, літературно-критичних жанрів періодики; своєрідне дослідження важливої суспільно-політичної чи літературної теми. для С. характерне висвітлення конкретних питань з необхідним їх теоретичним осмисленням. С літературно-критична – досить широке за охопленням матеріалу і порівняно глибоке за аналітичним проникненням у художні твори […]...
22. МАРС – Літературне угруповання МАРС (МАЙСТЕРНЯ РЕВОЛЮЦІЙНОГО СЛОВА) У МАРС (Майстерню революційного слова) було реорганізовано 7 листопада 1926 р. літературне об’єднання “Ланка”. Метою організації було об’єднання революційних письменників і критиків Києва, а завданням – боротьба з графоманством і зарозумілістю в літературі. Покладаючи в основу своєї мистецької праці “засади комуністичної партії”, МАРС надавала своїм членам права використовувати різні літературно-художні засоби. […]...
23. Калокагатія Калокагатія (грецьк. kalos – гарний, agathos – хороший) – поняття естетики, що виражає ідеальне єднання фізичної краси та духовної досконалості. Пошуками К. перейнята творчість Г. Сковороди, вона визначила ідейно-естетичні пошуки символістів, найбільше притаманна “неокласикам”....
24. Діяльність Діяльність – цілеспрямована витрата духовних і фізичних сил людини, підпорядкована пізнанню, перетворенню світу, створенню чогось нового. Розробка будь-якої теорії крізь призму діяльності, її особливостей і закономірностей дає можливість увиразнити процесуальність, динамічність виникнення і функціонування систем усіх типів і рівнів. В естетиці і літературознавстві категорія д. вияскравила однобічність гносеологізму, складну природу літературно-художнього образу, діалогу і діалогічності […]...
25. Епістолярна критика Епістолярна критика – аналіз і оцінка творів літератури з погляду сучасності, уміщені в листах. Епістолярні жанри з вкрапленням літературно-критичних роздумів і оцінок мають чималі традиції – ще від часів античності. В окремі періоди історії національних літератур вони досягали значного розвитку, стаючи одним із провідних різновидів літературної критики загалом. Це і знамениті листи Я. Грімма до […]...
26. Марта Тарнавська – Едельвайси Молитовних висот піднебесні божниці Застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили І магічних ключів до життя таємниці. У простий едельвайс чародії альпійські Заховали секрет непорочної вроди. На сторожі його і закон, і природа – В лід закуті верхи, мов у панцери військо. Шпиль здобути не всім альпіністам удасться: Не для всіх вид з […]...
27. Шістдесятники Шістдесятники – творче молоде покоління 60-х XX ст., сформоване в період тимчасового “потепління” радянського режиму, осудження сталінізму та часткової реабілітації деяких представників “розстріляного відродження”. Виникнувши спочатку у вигляді культурницького руху (Клуб творчої молоді в Києві, 1959; “Пролісок” у Львові, 1961 тощо), це явище невдовзі перетворилося на опозицію владним структурам, набуло загальнонаціонального значення. Найповніше, найяскравіше воно […]...
28. Хроніка Хроніка (грецьк. chronikоs – зв’язаний із часом) – літопис, вид історичного твору; літературний твір, в якому послідовно розкривається історія суспільних чи родинних подій за тривалий проміжок часу. Зразком хронікальних жанрів є п’єси-хроніки В. Шекспіра “Генріх VI”, “Річард III”, повість С. Аксакова “Сімейна хроніка”, романи “Люборацькі” А. Свидницького, “Вербівчани” А. Іщука та ін....
29. Рококо Рококо (фр. rocaille – схожий на мушлю) – художній стиль гедоністичного гатунку, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в XVIII ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн. Своєму виникненню Р. завдячує трансформації бароко, що втрачало вже на той час деякі характерні риси, поширенню серед творчої інтелігенції віянь скептицизму та вільнодумства, відновленню […]...
30. Катя Гуйван – Розбиті чашки складені у пазли “Ми вибираємо не випадково один одного. Ми вибираємо лише тих, що вже існують в нашій підсвідомості.” З. Фрейд Розбиті чашки складені у пазли І реставровані насильно іншими. Мої оргазми – Твої оргазми Й не мають значення Безпечні рішення. Ми були разом в проектах вічності. То було свято Крізь призму грішності. То було з нами… Думками. […]...
31. СПУ – Літературне угруповання СПУ (СПІЛКА ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ) 23 квітня 1932 р. з’явилась постанова ЦК ВКП (б) “Про перебудову літературно-художніх організацій”. Її наслідком стало утворення Спілки письменників СРСР, складовою якої стала СПУ (Спілка письменників України). Обов’язковим для кожного представника Спілки було перебування в лавах комуністичної партії. Видання постанови ЦК в справі літератури означало, що партія перебирає керівництво літературою у […]...
32. Суспільно-історичні умови розвитку української літератури XX ст Літературна дійсність в Україні 20-х рр. XX ст. видається приголомшливо багатою. Порівняно з нею бліднуть будь-які інші періоди розвитку нашого письменства. Творча палітра вражає унікальним гроном яскравих талантів: В. Еллан, П. Тичина, В. Сосюра, М. Хвильовий, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, М. Івченко, М. Куліш, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, Г. Косинка, М. Семенко, Ю. […]...
33. Модернізм Модернізм (фр. moderne – сучасний, найновіший) – загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного гатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обгрунтованої філософією позитивізму Ця філософія обстоювала емпіричні, жорстко верифіковані дані єдиним джерелом достеменного знання при принциповому нехтуванні іншими, зокрема, ірраціональними джерелами та посталою на підвалинах цієї філософії “соціально-реалістичною критикою”, схильною […]...
34. Табу Табу (полінез. “many”) – заборонене слово на підставі релігійних, моральних, політичних та ін. чинників. З погляду теорії психоаналізу – витіснені у підсвідомість людські інстинкти, які призводять до неврозів. Т. має давню, від архаїчних часів, традицію, коли певний тотем задля запобігання можливої кари з його боку не називався своїм іменем, скажімо, ведмідь. Цей же принцип спостерігається […]...
35. Журнал Журнал (фр. journal, від jour – день), або Часопис – друковане періодичне видання, один із засобів масової інформації, що впливає на громадську думку і формує її. Ж. містять статті або реферати з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературні, публіцистичні твори, ілюстрації, фотоматеріали, репродукції, листи дописувачів. Ж. розрізняють за періодичністю (тижневик, двотижневик, місячник, квартальний), […]...
36. Моє розуміння назви роману В. Барки “Жовтий князь” (твір-мініатюра) Роман В. Барки “Жовтий князь” – це страшна картина голодомору 1932-1933 років. І що найстрашніше – те, що ці події було організовано штучно. Але такі були часи, і саме цю “голу” правду про жах і вбивчий характер, що мали ці події, наважився, попри всі небезпечні наслідки (переслідування владою СРСР), показати нам, нащадкам, Василь Барка. На […]...
37. Цензура Цензура (лат. censura, від censeo – оцінюю, висловлюю думку) – контроль офіційної (світської або духовної) влади за змістом, випуском у світ і поширенням друкованої продукції, творів сценічного, образотворчого та кіномистецтва, радіо – і телепередач, а іноді і приватного листування (перлюстрація) з тим, щоб не допустити або обмежити поширення ідей, інформації, що визначаються цією владою небажаними […]...
38. Твір на тему: Рушник в українських обрядах та звичаях Рушник на стіні. Це давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які […]...
39. Олександр Олесь – “Гроза пройшла, і сліз безкрає… “ Гроза пройшла, і сліз безкрає На листях, травах, на квітках, Ласкаво, ясно сонце сяє І відбивається в сльозах. 1905...
40. Завершений твір Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює, вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору, оскільки його естетична якість, конкретизація підсумовується в читацькому сприйнятті. Завершеність твору відносна ще й тому, що з появою нових творів […]...