Літописи крайові



Літописи крайові – жанрові різновиди літописання, історичні літературні пам’ятки, в яких ширше відтворені різноманітні події конкретної місцевості в їх органічній єдності із загальноукраїнськими, а через них – із міжнародними. Л. к. як політично-культурний чинник формування української нації поширюються у XV ст., особливого розквіту набувають в XVII-XVIII ст., продовжуючи традиції доби України-Руси (Чернігівський, Переяславський, Галицько-Волинський). За походженням належать до двох груп: світські та монастирсько-церковні, хоч за тематично-ідейним

спрямуванням, художніми ознаками мають багато спільного, бо автори переважно відштовхувалися від осмислення міри внеску свого суспільного стану, монастиря чи церкви в історично-просвітницький процес у краї, в Україні. За обсягом матеріалу Л. к. поділяються на стислі та поширені. У стислих – розповідь велася переважно про події, свідком чи учасником яких був автор (автори), в поширених – детальніше описувалися історичні події, факти, вчинки історичних постатей, наводилися документи (грамоти, заповіти, листи, списки, ціни на збіжжя), цитати з попередніх хронік, літописів, творів письменників, богословів,
легенди, перекази, пов’язані з конкретним княжим, шляхетським, владчим, гетьмансько-полковничим, дідичним родами, монастирем або церквою тощо. Автори монастирських і церковних літописів надавали достатньо уваги світським, а світські – церковним справам. У пам’ятках Л. к. одностайно осуджувалася жорстокість татар і турків, політична непевність молдавських і волоських господарів, деспотизм московських царів і їх воєвод в Україні, анархізм польської шляхти та ін. Найбільше матеріалу у Л. к. присвячено національним проблемам, описаним через зображення дій і справ козацтва, котре поціновувалося головною оборонною та державобудівною силою в Україні. Центральними постатями виступали гетьмани П. Конашевич-Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, П. дорошенко, І-Мазепа, І. Сірко, С. Палій. Запорозьке козацтво зображувалося неоднозначно, залежно від авторських симпатій: упередженість до нього притаманна прихильникам та ідеологам реєстрового козацтва, загальнопольської чи московської орієнтації. Замовчувався опришківський рух, селянські повстання. Загострювалася увага до конфедератів, куруців, шляхетських рокошів, антимусульманських виступів. Л. к. створювалися книжною та усно-розмовною українською, польською, латинською, російською мовами. У них яскраво простежувалася еволюція жанру літопису від історико-літературного джерела до літературного. За визначенням М. Грушевського, В. Іконникова, М. Горбаня, І. Крип’якевича, Наталії Полонської-Василенко, М. Марченка, І. Панькевича та ін., до Л. к. відносяться такі жанри історико-літературних творів локального спрямування: локально окреслені літописи, хроніки, хронічки, діаріуші, мемуари, родинно-авторські щоденники, літописні нотатки, листи, покрайні записи на книжках літописного характеру, белетризовані історії, спогади про походи, битви, побутові нариси. їх історія не вичерпувалася XVIII ст., а доходила до першої половини XX ст. до національних пам’яток відносимо також твори, що відбивали особливості українського життя (деякі безпосередньо створені в Україні) білоруськими, молдовськими, польськими, вірменськими авторами, і є спільним надбанням наших культур (Кам’янецька хроніка вірменських братів Акопа та Аксента, літописи Винницького Капуцинського та Львівського Кармелітського монастирів, Баркулабівський літопис, Путнянський літопис, літопис Яна Юзефовича, щоденник Федора Євлашевського, діаріуш Опанаса Филиповича, хроніка Супрасльської лаври та ін.). Нині зафіксовано понад двісті Л. к., серед авторів яких найвідоміші: Федір Євлашевський – автор Короткого київського літопису, Опанас і Федор Филиповичі, літописці Густинського, Мгарського, Сатанівського, Винницького, Підгорецького монастирів, Києво-Печерської лаври, а також Михайло Грігашій, Ян Юзефович, Іван Острозький-Лохвицький, Михайло Гунашевський, Ілля Квітка та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Міні твір про мою кімнату.
Ви зараз читаєте: Літописи крайові