Любов Якимчук – Він каже

Він каже: розбомбили школу, до якої ти ходила
Він каже: їжа закінчується, грошей немає
Він каже: гуманітарка з білих фур – єдине наше спасіння
Він каже: гуманітарка щойно полетіла снарядами

Школи немає
Як це, коли школи немає?
Вона порожня, вона дірява чи її зовсім немає?
Що сталося з моїм фото, що висіло на дошці пошани?
Що сталося з моєю вчителькою, яка сиділа в класі?

Він каже: фотографія? кому потрібна твоя фотографія?
Він каже: школа розплавилася – ця зима надто гаряча
Він каже: вчительку я не бачив, і не проси мене дивитися
Він каже: бачив твою хресну – її вже немає

Тікайте
Киньте все і тікайте
Залиште хату, погреб з абрикосовим варенням
Та рожеві хризантеми, що стоять на веранді
Собак пристрельте, щоби не мучилися
Кидайте цю землю, кидайте

Він каже: не верзи дурниць, ми щодня кидаємо землю – на труни
Він каже: усе буде добре, порятунок вже скоро
Він каже: гуманітарка вже йде


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Любить украину як сонце любіть.
Ви зараз читаєте: Любов Якимчук – Він каже
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.