Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір



Мені болить осінній вечір,
Стискає серце тихий щем,
І міцно обіймає плечі
Накидка зіткана дощем…
Я – гість вологих тихих вулиць,
Спостерігач без жодних прав,
Я з іншого часу прибулець,
Даруйте, що не з ваших лав.
Іду без напрямку, без цілі,
Мене бентежить кожний рух,
Гойдають серце долі хвилі,
Як той Ковчег серед наруг…
Думки кружляє вогкий вітер
Разом із листячком рудим,
Лише на клумбі жовті квіти
Осінній розганяють дим..
Квапливо відлітає птаство,
Махають клени їм услід,
Шепочуть

: “Повертайтесь вчасно,
Та обминайте хмари бід..”
За містом спить широке поле,
І наче час в скирдах зачах,
Під ковдрою своєї долі
Вмирає день в моїх очах…
За все доводиться платити,
За сонце, радість, літо, день..
Осінній вечір – мудрий вчитель,
Співавтор всіх моїх пісень..
Він відлітає у минуле,
Земне тяжіння поборов,
Він хоче, що і я забула,
Про біль, і сльози, і любов…
На ранок ця картина зникне –
Природа потребує змін:
Хтось радісно від щастя крикне,
А хтось складе їй ніжний гімн…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Марія хоросницька.
Ви зараз читаєте: Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір