Людмила Васильєва – Ніжність



Велику ніжність і любов несу до тебе
В своїх долонях..Тихий дзвін лунає з неба,
То янголи у дзвони б’ють в дзвіницях зрання,
Благословляє сам Господь святе кохання..

Благословляє нас Господь, і сходить сонце,
З ним уривається Весна до нас в віконце.
Ти почуваєш, раптом щось забилось серце?
Через весну, що ллє тепло, як із відерця!

Яка краса, яка жага, і м’яті квіти!..
Я буду все своє життя тебе любити,
І душу я тобі віддам, моя ти згубо!
Лиш тільки б слухати слова: “Кохано, люба!”

Із вуст твоїх.. і тихо-тихо завмирати,
І цілувати безліч раз, і цілувати..
І серед зоряних ночей злітати в небо,
Та бачить посмішку свою в очах у тебе…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твир про софию киивську.
Ви зараз читаєте: Людмила Васильєва – Ніжність